Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
місто Київ
справа № 703/4637/15-ц
провадження № 61-5624св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Єльцова В. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
ОСОБА_1. у серпні 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на:
- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3, 17 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0087, розташовану в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЧР № 111382, від 27 грудня 2005 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010579200103;
- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3, 16 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0128, розташовану в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 135846 від 08 квітня 2008 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010879200020.
Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли позивач та її мати ОСОБА_2, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживали разом із спадкодавцем.
Зазначила, що відповідач не має наміру оформляти на себе спадкове майно, хоча і не подавала відповідної заяви про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори.
У позасудовому порядку ОСОБА_1 не може оформити право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті батька, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки.
Стислий виклад позиції відповідача
ОСОБА_2 позов визнала.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 15 вересня 2015 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області позов ОСОБА_1 задовольнив.
Суд визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на:
- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3, 17 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0087, розташовану у межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області;
- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3, 16 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0128, розташовану у межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 довела факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_5, відповідач фактично відмовилася від прийняття спадщини на користь позивача.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 у липні 2020 року звернувся до суду із апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, проте рішення суду стосується його прав та інтересів.
Постановою від 25 лютого 2021 року Черкаський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3 . Суд скасував рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року та закрив провадження у справі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд вважав, що, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування нерухомого майна, позивач ОСОБА_1 не врахувала, що ця функція перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень, може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів у видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування.
ОСОБА_3 не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, однак апеляційний суд визнав, що його права оскаржуваним рішенням порушені і він має право на його апеляційне оскарження, оскільки відповідно до рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 лютого 2007 року № 385 успадкувала дві земельні ділянки, одна з яких, площею 3, 16 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0128, належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії ЧР № 13-17-521.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_4 01 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження наведеного судового рішення заявник визначила, що:
- суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 904/5943/19, від 14 січня 2021 року у справі № 820/6564/17 (адміністративне провадження № К/9901/56803/18), щодо належного повідомлення сторони у справі. У матеріалах справи наявне повідомлення за підписом від імені померлої ОСОБА_2, а також повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1, яке підписане працівником поштового зв`язку;
- суд апеляційної інстанції безпідставно та усупереч правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 333/1020/16-ц (провадження № 61-10922св20), поновив строк на апеляційне оскарження ОСОБА_3, оскільки матеріали справи містять відомості на підтвердження того, що заявнику було відомо про рішення суду першої інстанції ще у 2019 році;
- дії ОСОБА_3 суперечать пункту 1 частини другої статті 43 ЦПК України та мають бути оцінені відповідно до частини четвертої наведеної статті, оскільки заявник не повідомив суд апеляційної інстанції про судове рішення в іншій справі, яким встановлено факти, що мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи. У справі № 703/4797/19 постановою від 26 березня 2020 року Черкаський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_3 у травні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, постанову Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
На переконання ОСОБА_3, доводи касаційної скарги не відповідають дійсним обставинам, суперечать матеріалам справи.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4, а ухвалою від 13 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина.
Згідно з копіями державних актів, серії ЧР № 111382, від 27 грудня 2005 року та серії ЯЕ № 135846, від 08 квітня 2008 року ОСОБА_5 був власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, площами 3, 17 та 3, 16 га.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 19 травня 2015 року № 230 ОСОБА_5 до дня своєї смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, разом з ним за цією адресою на час відкриття спадщини проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 .
Згідно з повідомленням Смілянської державної нотаріальної контори від 29 серпня 2015 року № 1802/01-16 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття або відмову від спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася.
Водночас відповідно до листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори від 01 вересня 2015 року № 1833/02-14 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Враховуючи викладене та у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.
Апеляційний суд встановив, що земельна ділянка, площею 3, 16 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0128, належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії ЧР № 13-17-521.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі, проте ухвалене судом першої інстанції рішення стосується його прав та інтересів як власника земельної ділянки, право власності на яку у судовому порядку визнано за ОСОБА_1 .
Щодо порядку розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді справи
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
У статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) викладено правовий висновок, що "суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду потрібно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України".
У справі, яка переглядається, із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що рішення суду порушує її права.
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, дійшов висновку, що його права оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушені і він має право на апеляційне оскарження, оскільки земельна ділянка, площею 3, 16 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0128, належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії ЧР № 13-17-521.
Водночас Верховний Суд врахував, що ОСОБА_3 не повідомив суд апеляційної інстанції про існування постанови Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2020 року у справі № 703/4797/19, якою суд апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив, скасував рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2019 року про визнання права власності на спірну земельну ділянку та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку залишив без задоволення.
Суд апеляційної інстанції у зазначеній справі встановив, що відповідно до довідки Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 26 листопада 2019 року № 29-23-0.201-1869/179-19 у книзі реєстрації державних актів на право приватної власності, які видаються громадянам, де зазначено, що державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 13-17-521 зареєстрований та отриманий ОСОБА_3, відсутній підпис про отримання державного акта.
За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність втрати ОСОБА_3 державного акта, оскільки він його не отримував.
Такі обставини мали бути враховані апеляційним судом під час вирішення питання, чи стосується прав та інтересів ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції у справі, яка переглядається.