ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 185/9298/17
провадження № 61-7187св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю. Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національне агентство з питань запобігання корупції,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", подану адвокатом Сєдовим Олександром Миколайовича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "ДТЕК Павлоградвугілля" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову вказував, що з 2006 року він працював на посаді електрослюсаря підземного Шахтоуправління (далі - ШУ) Першотравеневе
ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на ділянці УШТ-1.
Наказом № 1496к від 13 листопада 2017 року ШУ Першотравеневе ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України. Позивач вважає цей наказ незаконним, а його звільнення - проведеним з порушенням норм діючого законодавства.
На думку позивача, безпідставне притягнення його до дисциплінарної відповідальності почалося після інформування керівництва ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про створення нової профспілкової організації - Незалежної Первинної Профспілкової організації гірників Павлоградвугілля (далі -
НППОГ "Павлоградвугілля"), про склад її виборних органів, склад членів профспілки та пропозиції керівництву підприємства звертатися до керівництва профспілки у разі настання потреб з урегулювання розбіжностей при вирішенні трудових та соціальних питань щодо членів спілки, в тому числі, і питань щодо виявлення дисциплінарних порушень членами НППОГ "Павлоградвугілля" для спільного їх розгляду і визначення ступеню вини робітників та неупередженого ставлення до членів профспілки.
Вказував, що він звернувся до адміністрації підприємства із заявою про витребування копій наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у жовтні-листопаді 2017 року для їх оскарження, які йому не надано. При цьому позивачу видано наказ про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.
ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ ШУ Першотравневе ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" № 1496к від 13 листопада 2017 року; поновити його на роботі в ШУ Першотравневе Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на ділянку УШТ 1 електрослюсарем підземним; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення, який на 22 жовтня 2017 року становить
108 260,67 грн; скасувати накази ШУ Першотравневе ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" № 6147 від 8 листопада 2017 року, № 5774 від 26 жовтня
2017 року та № 5870 від 30 жовтня 2017 року; стягнути з відповідача премію за жовтень 2017 року в розмірі 1 005 грн та за листопад 2017 року у розмірі
1 257,15 грн; визнати дії відповідача щодо звільнення позивача упередженими та спрямованими на знищення профспілки НППОГ "Павлоградвугілля" і дискримінацію позивача за належність до цієї профспілки; постановити окремі ухвали відносно директора ШУ Першотравневе ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ОСОБА_2 та генерального директора ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ОСОБА_3. щодо незаконного звільнення позивача.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 25 жовтня 2018 року, ухваленим у складі судді Головіна В. О., відмовлено у задоволенні позову.
Суд першої інстанції зазначив про доведення відповідачем обставин щодо вчинення позивачем дисциплінарних проступків на момент його звільнення, що фактично було підтверджено і самим ОСОБА_1, та подальше порушення ним трудової дисципліни. Суд першої інстанції врахував ставлення позивача до виконуваних ним трудових обов`язків, Правил безпеки у вугільних шахтах, Правил технічної експлуатації електрообладнання, невиконання яких могло призвести до загрози його життя та життя оточуючих, і дійшов до висновку про законність прийнятого відповідачем рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2018 року і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним наказ № 1496-к від 13 листопада 2017 року Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління Першотравенське" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3
статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі електрослюсарем підземним на ділянку
УШТ-1 "Шахтоуправління Першотравенське" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
Стягнено з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 листопада 2017 року до
2 квітня 2019 року у розмірі 160 568 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.
Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив про незаконність звільнення ОСОБА_1 та порушення його прав, оскільки до позивача було застосовано стягнення у вигляді догани без попередньої згоди виборного профспілкового органу, тобто з порушенням частини другої
статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Апеляційний суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури звільнення позивача з роботи та процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2019 року представник ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" - адвокат
Сєдов О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року і залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 25 жовтня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, оскільки накази ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" № 5774 від 26 жовтня 2017 року, № 5870 від 30 жовтня
2017 року та № 6147 від 8 листопада 2017 року, якими притягнено ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, є чинними. Суд апеляційної інстанції не врахував, що вказані накази свідчать про систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов`язків і таке є для його звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Заявник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції того, що
НППОГ "Павлоградвугілля" легалізована 8 грудня 2017 року саме з цієї дати набула статусу профспілки. Тому на час звільнення ОСОБА_1 у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" був відсутній обов`язок запитувати згоду на звільнення працівника у цієї профспілкової організації.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 4 жовтня 2018 року в справі № 180/2163/15-ц (провадження № 61-23749св18), про те, що відсутність згоди профспілкової організації на звільнення працівника не може бути підставою для його поновлення у разі порушення ним трудової дисципліни, що є наслідком застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що підставою для поновлення на роботі є обґрунтована відмова профспілкової організації у звільненні працівника, а сам по собі факт звільнення без згоди профспілкової організації не вказує на незаконність звільнення. Суд першої інстанції надав належну оцінку відмові НППОГ "Павлоградвугілля" у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 та вказав на її необґрунтованість і суд апеляційної інстанції такі висновки місцевого суду не спростував.
Також заявник вказує на помилковість розрахунку судом апеляційної інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який здійснений з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено у зупиненні виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року в частині визнання наказу № 1496-к від 13 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним і його поновлення на роботі на посаді електрослюсаря підземного на ділянці УШТ-1 "Шахтоуправління Першотравенське" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", а також в частині стягнення з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць та зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року у іншій частині до закінчення касаційного перегляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 7 квітня 2008 року ОСОБА_1 працював на різних посадах у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
Наказом № 1496-к від 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3
статті 40 КЗпП України.
Суди встановили, що наказом директора Виробничого структурного підрозділу "ШУ Першотравенське" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" № 5774 від 26 жовтня 2017 року електрослюсарю підземному ОСОБА_1 за порушення
пункту 1.14 Інструкції № 6 з охорони праці для електрослюсаря підземного в частині догляду протягом зміни за безпечним станом робочого місця машин та механізмів, оголошено догану та зменшено розмір можливої виробничої премії за жовтень 2017 року на 100%.
Наказом № 5870 від 30 жовтня 2017 року електрослюсарю підземному
ОСОБА_1 за порушення пункту 1.14 Інструкції № 6 з охорони праці для електрослюсаря підземного в частині слідкування протягом зміни за безпечним станом робочого місця машин та механізмів, оголошено догану.
Крім того, наказом № 6147 від 8 листопада 2017 року електрослюсарю підземному ОСОБА_1 за порушення вимог абзацу 13 пункту 1.14 Інструкції № 6 з охорони праці для електрослюсаря підземного в частині обов`язку мати при собі саморятівник, рукавиці, окуляри та інші засоби індивідуального захисту, оголошено догану та зменшено розмір можливої виробничої премії за листопад 2017 року на 100%.
Пунктом 2.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", які є додатком № 3 до колективного договору ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", встановлено обов`язок робітника працювати чесно та добросовісно, дотримуватися дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватися від дій, які можуть зашкодити іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки.
Ухвалою Павлоградського районного суду Дніпропетровської області
від 12 грудня 2018 року запитано згоду НППО "Павлоградвугілля" на звільнення ОСОБА_1 з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
З протокола № 10 засідання профспілкового комітету НППО "Павлоградвугілля" від 18 грудня 2018 року суди попередніх інстанцій встановили, що
НППО "Павлоградвугілля" не надало згоду на звільнення ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", поданої адвокатом Сєдовим О. М., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України). За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені
статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, вчиненим без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.
Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконне звільнення ОСОБА_1 та порушення його прав, оскільки до позивача застосовані стягнення у вигляді догани без попередньої згоди виборного профспілкового органу всупереч вимогам частини другої
статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Такого висновку апеляційний суд дійшов, пославшись на відмову
НППО "Павлоградвугілля" у надані згоди на звільнення ОСОБА_1 .
З таким висновком суду апеляційної інстанцій повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі № 711/11172/18 (провадження № 61-19197св20) зазначено, що "розглядаючи трудовий спір, з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.
Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14 вказав, що аналіз частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови. В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої
статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.
Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами". Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Вказані правові висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-703цс15".
У справі, що переглядається, суд першої інстанції зазначив, що
НППО "Павлоградвугілля" без відповідного обґрунтування відмовила у наданні згоди на звільнення позивача.
У постанові Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року в справі № 180/2163/15-ц (провадження № 61-23749св18) зазначено, що "підставою для поновлення на роботі є лише обґрунтована відмова профспілкового органу в наданні згоди на звільнення, а не сам факт звільнення без згоди профспілкового органу, до якого з відповідною заявою звертався роботодавець".
Дійшовши формального висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без згоди профспілкового органу, суд апеляційної інстанції не врахував, що отриману судом першої інстанції відмову в наданні згоди на звільнення відповідача місцевий суд вважав необґрунтованою та навів у рішенні відповідні мотиви такого висновку, тому відсутні підстави вважати, що звільнення позивача відбулось без згоди профспілки, наданої відповідно до вимог трудового законодавства. Апеляційний суд не навів у судовому рішенні мотиви, за яких він не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість відмови НППО "Павлоградвугілля" у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 .
Крім того, у справі, що переглядається, позивач, серед іншого, заявив вимоги про скасування наказів ШУ Першотравневе ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про притягнення його до дисциплінарної відповідальності № 6147 від 8 листопада 2017 року, № 5774 від 26 жовтня 2017 року та № 5870 від 30 жовтня 2017 року; такі вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував недодержанням роботодавцем вимог
частини другої статті 252 КЗпП України (відсутність попередньої згоди виборного профспілкового органу членом якого є позивач).
Зі змісту резолютивної частини постанови апеляційного суду вбачається, що цей суд фактично відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування вказаних наказів.
В цей же час суд апеляційної інстанції вважав порушеною процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з порушенням ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" частини другої статті 252 КЗпП України під час видання наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції суперечать один одному і унеможливлюють перевірку обставин щодо систематичності порушення
ОСОБА_1 трудових обов`язків та, як наслідок, і правильності застосування судом першої інстанції пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції запитував згоду профспілкової організації на саме звільнення ОСОБА_1 з роботи, тому процедурні питання надання згоди профспілки на притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів № 5774 від 26 жовтня
2017 року, № 5870 від 30 жовтня 2017 року та № 6147 від 8 листопада 2017 року НППО "Павлоградвугілля" не вирішувалось та відповідної згоди або відмови у її наданні матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 252 КЗпП України, частини другої
статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.
Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" є спеціальним законом, що визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника і це право на захист не може бути обмежено.
Відповідно до положень частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Як при притягненні до дисциплінарної відповідальності члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, так і при притягненні до дисциплінарної відповідальності члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (частина друга статті 252 КЗпП) суд має зупинити провадження у справі та запитати відповідний орган щодо згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відсутність такого рішення при притягненні до дисциплінарної відповідальності сама по собі не є безумовною підставою для скасування дисциплінарного стягнення, оскільки така згода або незгода може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.
Саме такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 588/1480/20 (провадження № 61-10409св21).
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня
2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18).
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд, встановивши, що позивач є членом НППО "Павлоградвугілля", проте відповідач із поданням про надання згоди на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності до профспілкової організації не звертався, не вирішив питання про зупинення провадження у справі для отримання згоди або відмови профспілкової організації, у зв`язку з цим дійшов передчасного висновку про незаконність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо; перевірити висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості відмови НППО "Павлоградвугілля"
у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 ; перевірити обставини щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності наказами ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" № 5774 від 26 жовтня
2017 року, № 5870 від 30 жовтня 2017 року та № 6147 від 8 листопада 2017 року, після чого перевірити правомірність звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України; розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.