Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 185/5041/18
провадження № 61-5509св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої- Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Затишне місто" Павлоградської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 29 січня 2020 року у складі судді Головіна В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів:
Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю. Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради (далі - КП "Затишне місто", комунальне підприємство) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 17 квітня 2013 року він був прийнятий на посаду провідного юрисконсульта КП "Затишне місто".
Наказом КП "Затишне місто" від 21 травня 2018 року № 111-к його звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), з виплатою вихідної допомоги та компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 43 календарних дні.
Вважав звільнення з роботи незаконним, оскільки засновником комунального підприємства (Павлоградською міською радою) не видавалося розпорядження про здійснення оптимізації штату підприємства або скорочення штату працівників відповідно до кошторисних призначень. У наказах КП "Затишне місто" від 14 березня 2018 року № 176 щодо скорочення штатних одиниць та
від 15 березня 2018 року № 181 про скорочення штату працівників з урахування службової записки головного економіста та протоколу засідання комісії
від 19 лютого 2018 року відсутні посилання на те, які саме зміни виникли в організації виробництва і праці комунального підприємства. Крім того, роботодавець не ознайомив його з наказом від 16 березня 2018 року № 183 "Про внесення змін до штатного розпису Комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради", тому він не був обізнаний з виведенням зі штатного розкладу займаної ним посади провідного юрисконсульта з 21 травня 2018 року.
Крім того, у порушення вимоги статті 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував йому всі наявні вакантні посади на підприємстві на дату звільнення; не врахував відмову профспілкового комітету у наданні згоди на його звільнення (протокол засідання від 28 березня 2018 року № 21), та наявність у нього переважного права на залишення на роботі як присяжного
(12 жовтня 2017 року він обраний присяжним колегії Павлоградського районного суду Дніпропетровської області).
Посилаючись на наведене, позивач просив: визнати незаконними та скасувати накази про припинення трудового договору (контракту) від 21 травня 2018 року № 111-к "Про припинення трудового договору (контракта)", від 14 березня
2018 року № 176 "Про скорочення штатних одиниць" у частині підпункту 1.6 пункту 1 (провідного юрисконсульта), від 15 березня 2018 року № 181 "Про скорочення штату працівників" в частині підпункту 1.1 пункту 1 (провідногоюрисконсультаОСОБА_1 ; поновити його на посаді провідного юрисконсульта КП "Затишне місто";стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня
2018 року по 29 січня 2020 року у розмірі 261 418,67 грн, та відшкодувати завдану йому моральну шкоду, які він оцінив у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 29 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ про припинення трудового договору (контракту) від 21 травня 2018 року № 111-к про звільнення ОСОБА_2 з посади провідного юрисконсульта КП "Затишне місто".
Визнано незаконним та скасовано наказ від 14березня 2018 року № 176 "Про скорочення штатних одиниць" у частині підпункту 1.6 пункту 1, у якомузазначений провідний юрисконсульт.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 15березня 2018 року № 181 "Про скорочення штату працівників" в частині підпункту 1.1 пункту 1, у якому зазначений провідний юрисконсульт ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного юрисконсульта КП "Затишне місто".
Стягнуто з КП "Затишне місто" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з22 травня 2018 року по 29 січня 2020 року в розмірі 261 418,67 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта КП "Затишне місто".
Стягнуто з КП "Затишне місто" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позивача про те, що в наказі від 21 травня 2018 року №111-к про його звільнення з посади провідного юрисконсульта за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, наявне лише посилання на накази по комунальному підприємству від 14 березня 2018 року № 176 та
від 16 березня 2018 року № 183, натомість відсутнє обґрунтування підстав скорочення штату та посилання на надання згоди профспілкового комітету на звільнення працівника. В наказі від 14 березня 2018 року № 176 про скорочення штатних одиниць міститься лише посилання на службову записку головного економіста від 14 лютого 2018 року та протокол засідання комісії про скорочення штатних одиниць від 19 лютого 2018 року. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження змін в організації виробництва і праці на підприємстві. Наказ відповідача від 16 березня 2018 року № 183, яким внесені зміни до штатного розпису підприємства, не був доведений до відома позивача, а тому він не був обізнаний про виведення зі штатного розпису комунального підприємства посади провідного юрисконсульта.
Визнаючи незаконним звільнення позивача із займаної посади, суд зазначив про недоведеність відповідачем існування виробничої необхідності скорочення посади провідного юрисконсульта на підприємстві та у зв`язку з цим внесення змін до штатного розпису. Службова записка головного економіста
від 14 лютого 2018 року не є належним та достатнім доказом на підтвердження необхідності скорочення адміністративних витрат шляхом скорочення адміністративно - управлінського апарату, оскільки таке рішення засновником не приймалося, в записці відсутні обґрунтування та розрахунки на підтвердження того, що скорочення адміністративних видатків призведе до економії бюджетних коштів. Відповідно до наявних у справі доказів (повідомлення відповідача від 21 грудня 2018 року № 798/18 (вх. №39158), а також пояснень в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_3 та головного економіста ОСОБА_4, допитаного як свідка, встановлено, що ні засновником, ні власником комунального підприємства не приймалося рішення щодо зменшення фінансування КП "Затишне місто" з 14 лютого 2018 року. Навпаки, згідно з наказом по комунальному підприємству від 17 травня
2018 року № 333 в штат КП "Затишне місто" введено 4 посади з місячним фондом 16 092,80 грн, згідно з наказом від 21 червня 2018 року № 399 - ще 7 посад з місячним фондом 37 119,54 грн, а наказом від 27 червня 2018 року №421 затверджений штатний розпис у кількості 203,5 штатних одиниць з місячним фондом оплати 1 049 343,31 грн. Суд вважав необґрунтованими посилання відповідача на те, що скорочення посади провідного юрисконсульта було викликано необхідністю економії коштів на витрати щодо утримання працівників, що займають адміністративні посади, оскільки з наявних у матеріалах справи наказів до штатних розкладів з 01 грудня 2017 року по
01 грудня 2018 рік убачається, що місячний фонд оплати праці з 01 березня
2018 року виріс з 996 332,99 грн до 1 254 036,21 грн, при цьому кількість співробітників не зменшилась, а збільшилася. Зауважив, що наказ про звільнення позивача підписаний неуповноваженою особою, оскільки КП "Затишне місто" не надало належних доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_5 на підписання наказу від 21 травня 2018 року № 111-к.
Суд визнав обґрунтованими доводи позивача про невиконання роботодавцем вимог частини другої статті 40, частини другої-третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, оскільки відповідач запропонував позивачу не всі посади, які б він міг обіймати у період з 19 березня 2018 року по 21 травня 2018 року включно та не зазначив у повідомленні про наявність вільних вакансій ні умов праці, ні розміри посадових окладів. Акт про відмову від запропонованих посад адміністрацією підприємства не складався.
Суд вважав, що протокол засідання профспілкового комітету від 11 квітня
2018 року № 22 за результатами повторного розгляду подання на попередню згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату 11 квітня 2018 року не є належним доказом надання профспілковим комітетом згоди на звільнення позивача, оскільки на засіданні від 28 березня 2018 року (протокол засідання №21), члени профспілки утрималися від надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . Зазначеного висновку суд дійшов з урахуванням положень статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", якою, на його думку, не передбачено можливості проведення повторного засідання профспілкового комітету з розгляду питання про звільнення працівника.
Узагальнюючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання незаконним наказу від 21 травня 2018 року № 111-к про звільнення із займаної посади; визнання незаконним та скасування наказів
від 14 березня 2018 року № 176 "Про скорочення штатних одиниць" у частині підпункту 1.6 пункту 1 та від 15 березня 2018 року № 181 "Про скорочення штату працівників" в частині підпункту 1.1 пункту 1; поновлення позивача на посаді провідного юрисконсульта КП "Затишне місто", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 травня 2018 року по 29 січня 2020 року у розмірі 261 418,67 грн. Зважаючи на те, що незаконне звільнення позивача призвело до заподіяння йому моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважав наявними підстави для відшкодування йому за рахунок КП "Затишне місто" моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу КП "Затишне місто" залишено без задоволення, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Суд зазначив, що не приймає до уваги долучені КП "Затишне місто" до апеляційної скарги докази на підтвердження повноважень т.в.о. директора - головного інженера ОСОБА_5. на підписання наказу від 21 травня 2018 року № 111-к про звільнення позивача, пославшись на те, що відповідач не подавав зазначені докази до суду першої інстанції, не просив суд витребувати їх у засновника КП "Затишне місто" за неможливістю отримати їх самостійно, а отже на власний розсуд розпорядився процесуальними правами, вважаючи, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для встановлення фактичних обставин справи та вирішення спору по суті.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаКП "Затишне місто",у якій заявник просив скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилався на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України у постанові
від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 та Верховним Судом у постановах від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 201/15850/17, від 07 жовтня 2019 року у справі
№ 460/1216/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скаргаКП "Затишне місто", у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів від 14 березня 2018 року № 176 "Про скорочення штатних одиниць" в частині підпункту 1.6 пункту 1 (посади провідного юрисконсульта), та від 15 березня 2018 року № 181 "Про скорочення штату працівників" в частині підпункту 1.1 пункту 1 (провідного юрисконсульта ОСОБА_1.), суди не урахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, відповідно до якого "рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є виключною компетенцією власника такого підприємства або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством. Оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є неналежним способом захисту його прав. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника підприємства або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства. Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства". З огляду на наведе, вважав, що суд втрутився у виключні повноваження органу управління КП "Затишне місто" щодо вирішення питання про перенаправлення коштів з адміністративних витрат на загальновиробничі витрати шляхом скорочення посад адміністративно-управлінського апарату та направлення цих коштів на збільшення кількості робітничих посад.
Суди не взяли до уваги також висновок, викладений у постанові Верховного Суду України у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 про те, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Зокрема суди не урахували, що одночасно з попередженням про наступне вивільнення від 19 березня 2018 року, позивачу були запропоновані посади: водія автотранспортних засобів, машиніста екскаватора, тракториста, робітника з благоустрою, робітника з благоустрою (частка ливн. кан.), дорожнього робітника, прибиральника службових приміщень (ГТ), ловця бездоглядних тварин, маляра (весняно-літній період), майстра з утримання доріг, підсобного робітника, тобто усі наявні вакантні посади станом на 19 березня 2018 року. Крім того, за час процедури скорочення та після цього позивачу були запропоновані також наступні посади: 18 травня 2018 року - фахівця з ландшафтного дизайну, столяра 0,5 тарифної ставки, машиніста автогрейдеру 5 розряду, про що відповідач особисто розписався 18 травня
2018 року на другому екземплярі повідомлення; 22 червня 2018 року - інспектора з благоустрою; 12 липня 2018 року - фахівця з відлову бездоглядних тварин; 09 листопада 2018 року - майстра, майстра з відлову бездоглядних тварин, лікаря ветеринарної медицини, сторожа, підсобного робітника,
19 листопада 2018 року - озеленювача, вантажника, диспетчера (на осінньо-зимовий період); 12 лютого 2019 року - контролера з благоустрою; 28 лютого 2019 року - диспетчера. Законодавством не встановлено вимоги до необхідної кількості запропонованих працівнику при вивільненні посад, а також обовʼязку роботодавця зазначати у повідомленні характеристику умов праці та розміри посадових окладів.
Визнаючи обґрунтованими доводи позивача про те, що наказ від 21 травня
2018 року № 111-к про його звільнення з посади провідного юрисконсульта за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату підписано неуповноваженою особою, а саме не директором підприємства, а т.в.о. директора - головним інженером ОСОБА_5., суди не взяли до уваги висновок Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 201/15850/17-ц щодо правового регулювання відносин, повʼязаних із призначенням працівника виконуючим обовʼязки. Апеляційний суд залишив поза увагою аргументи КП "Затишне місто" про те, що 18 травня 2018 року виконавчим комітетом Павлоград міської ради (засновником) видано розпорядження № 455/1-к про надання щорічної відпустки директору КП "Затишне місто" Корівневському В. В., та покладення обов`язків директора підприємства на головного інженера ОСОБА_5 Наказ від 18 травня 2018 року № 455/1-к та розпорядження міського голови від 20 грудня 2017 року № 394 не могли бути подані відповідачем до суду першої інстанції з причин, що не залежали від його волі, оскільки розпорядником таких документів був виконавчий комітет Павлоградської міської ради. КП "Затишне місто" своєчасно звернулося до виконавчого комітету Павлоградської міської ради із запитом на отримання вказаних документів, але отримало їх лише після розгляду справи по суті. Учасники справи одержали відповідні докази разом із копією апеляційної скарги, однак апеляційний суд безпідставно їх не урахував.
Крім того, зазначав, що суди попередніх інстанцій не урахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року
№ 460/1216/16-ц щодо надання згоди на звільнення працівника виборним органом профспілки, за змістом якого, суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності мотивованого обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним. За обставинами справи, 20 березня 2018 року до голови профспілкового комітету КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради Черненко Т. М. надійшло подання про надання попередньої згоди на звільнення працівників у зв`язку зі скороченням штату, однією з у яких була вказана посада провідного юрисконсульта, яку обіймав ОСОБА_1 та вказано перелік вакантних посад на час звернення з поданням, які були запропоновані працівникам, що вивільнювалися. Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету від 28 березня 2018 року № 21 при голосуванні про надання згоди на звільнення провідного юрисконсульта утрималися усі члени профспілкового комітету, у зв`язку з чим прийнято рішення про проведення додаткового засідання профспілкового комітету з вирішення цього питання. 11 квітня 2018 року відбулося друге засідання профспілкового комітету за участю позивача та представників адміністрації підприємства, за наслідками якого, профспілковим комітетом прийняте рішення про надання попередньої згоди на звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату. Таким чином, фактично на першому засіданні профспілкового комітету не було прийнято рішення за наслідками розгляду подання роботодавця про надання згоди на вивільнення позивача у звʼязку з чим було призначено повторне засідання профспілкового комітету з метою більш детального та всебічного його розгляду. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" не містить обмежень кількості засідань профспілкового комітету з вирішення того чи іншого питання, якщо це необхідно для прийняття зваженого та вмотивованого рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_1, у якому відповідач просив залишити касаційну скаргу КП "Затишне місто" без задоволення, а оскаржувані рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року - без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судами у судових засіданнях, оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що ґрунтуються на наявних у справі доказах.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 17 квітня 2013 року
ОСОБА_1 прийнятий на посаду провідного юрисконсульта КП "Затишне місто".
Відповідно до пояснювальної записки, складеної головним економістом підприємства 14 лютого 2018 року на підставі звіту про фінансові результати підприємство за 2017 рік, КП "Затишне місто"спрацювало зі збитком 1181.0 тис. грн. Для подолання скрутного фінансово-економічного стану підприємства, зменшення розміру адміністративних витрат, запропоновано провести скорочення штату адміністративно управлінського персоналу, а їх обов`язки перерозподілити на адміністративно-управлінський персонал, який залишиться.
Наказом КП "Затишне місто" від 16 лютого 2018 року № 123 "Про скорочення штатних одиниць" для координації роботи зі скорочення чисельності створено комісію зі скорочення.
Наказом КП "Затишне місто" від 14 березня 2018 року № 176 "Про скорочення штатних одиниць" вирішено скоротити штатні одиниці працівників КП "Затишне місто", зокрема, відповідно до пункту 1.6 - посаду провідного юрисконсульта.
Наказом КП "Затишне місто" від 16 березня 2018 року № 184, з 01 березня
2018 року затверджено штатний розпис КП "Затишне місто" у кількості 196,5 штатних одиниць, з місячним фондом оплати праці: 996 332,99 грн.
Наказом КП "Затишне місто" від 21 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з посади провідного юрисконсульта на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Наказ про звільнення позивача т.в.о. директора підприємства - ОСОБА_5.