Постанова
Іменем України
03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 369/7225/19-ц
провадження № 61-18654ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним, визнання майна особистою власністю та виселення.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона з ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі, під час якого нею за власні кошти подаровані їй на день народження ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у сумі 700 000,00 грн, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 06 липня 2015 року № В-15/1/3-МП, укладеного з ТОВ "ЧАБАНИ-МІСЬКБУД", придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Факт дарування їй зазначених коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується вітальною листівкою від 13 травня 2015 року та договором дарування грошових коштів від 13 травня 2015 року.
Та обставина, що договір дарування грошових коштів не був посвідчений нотаріально, як того вимагає законодавство, пояснюється тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вбачали у цьому необхідності та з огляду на це не бажали витрачати свій час на відвідування нотаріуса. На сьогодні відповідачі також відмовляються звертатись до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору, так як грошові кошти подаровано давно, ці кошти вже використано нею на купівлю та облаштування спірної квартири.
Після дарунку вона 29 травня 2015 року перерахувала кошти згідно з договорами купівлі-продажу майнових прав на квартиру № В-15/1/3/-МП та деривативу від 29 травня 2015 року за квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 не брав ніякої участі у придбанні спірної квартири, що також підтверджується тим, що у нього не було взято жодного погодження на укладання договору купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру, що вбачається зі змісту договору № В-15/1/3-МП купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру; у відповідача не було фінансової можливості з огляду на його незначні прибутки., а також витрати на оренду квартир згідно з якими відповідач сплачував за оренду житла під час шлюбу та до моменту купівлі майнових прав на спірну квартиру по 3 000,00 грн щомісячно, плюс комунальні платежі. ОСОБА_2 не зареєстрував своє місце проживання за адресою знаходження спірної квартири. З листопада 2017 року ОСОБА_2 залишився проживати у спірний квартирі один, не ніс тягар утримання цієї квартири.
ОСОБА_2, користуючись тим, що спірна квартира, хоча і була придбана за її особисті кошти, проте придбана саме у шлюбі, звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про поділ майна подружжя, де просив визнати за ним право власності на 1/2 частини спірної квартири (цивільна права № 369/10772/18).
Така обставина змусила її звернутись до суду із вказаним позовом, оскільки ОСОБА_2 своїм зверненням до суду показав, що не визнає її права на квартиру, як на її особисту власність, що була придбана хоч і під час шлюбу, але за особисті кошти.
ОСОБА_2, не маючи ніякого відношення до спірної квартири та не будучи членом сім`ї власника, тобто її чоловіком, безпідставно одноособово проживає без реєстрації у цьому житлі, чим чинить їй перешкоди у користуванні її власністю, так як спірна квартира є однокімнатною, сторони вже є чужими людьми, а тому не можуть проживати в одній кімнаті.
З огляду на вказане вона змушена проживати у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 06 травня 2019 року.
ОСОБА_2 добровільно виселятися зі спірної квартири не бажає, чим перешкоджає користуватись її майном.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати дійсним договір дарування грошових коштів у сумі 700 000,00 грн, укладений 13 травня 2015 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; визнати квартиру АДРЕСА_1, особистою власністю ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у користуванні вказаною квартирою, шляхом виселення ОСОБА_2 з цієї квартири.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року у складі судді Янченка А. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсним договір дарування грошових коштів у сумі 700 000,00 грн, укладений 13 травня 2015 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .Визнано квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер 881391532224, особистою власністю ОСОБА_1 .Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні її квартирою за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер 881391532224, шляхом виселення ОСОБА_2 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що сім`я ОСОБА_2 не мала фінансової можливості придбати майнові права на зазначену квартиру. Позивач надала суду вітальну листівку та договір дарування грошових коштів від 13 травня 2015 року, викладений у простій письмовій формі, з якої вбачається, що батьки позивача подарували їй на день народження 700 000,00 грн на придбання власного житла. Вказані обставини підтверджені також і показаннями свідків і не спростовані ОСОБА_2, який заперечував проти них.
Спірний договір дарування грошових коштів є двостороннім, тому позивач одноособово посвідчити його у нотаріуса не могла, а дарувальники ухилились від його нотаріального посвідчення, зі змісту договору вбачається, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, з наданих суду доказів вбачається, що відбулося повне його виконання, а отже, є підстави для визнання спірного договору дарування грошових коштів дійсним.
При цьому судова фізико-хімічна експертиза вітальної листівки та договору дарування грошових коштів відноситься до криміналістичних експертиз з огляду на використану експертом методику, поставлені в ній питання, що відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року № 705/3145, та листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 серпня 2020 року № 9590-20.
Отже, відповідно до статті 7 Закону України "Про судову експертизу" така судова експертиза могла бути проведена виключно судовими експертами державних експертних установ, тому поданий суду висновок експерта виготовлений неналежним суб`єктом, що вказує на недопустимість цього доказу.
Висновок експерта суперечить матеріалам справи, так як експертом визначено період складання вітальної листівки та договору дарування грошових коштів як лютий-травень 2019 року, тоді як суду надано докази того, що ще 21 листопада 2018 року листівка "З Днем народження Танюші" долучена до матеріалів цивільної справи № 369/10772/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя разом з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи. Зазначені обставини вказують на недостовірність цього доказу.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі статті 220 ЦК України.
Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу на ім`я одного з подружжя, не означає, що таке майно належить лише особі, на ім`я якої це майно зареєстроване.
Згідно з висновком фізико-хімічної експертизи матеріалів документів в цивільній справі № 369/7225/19 давність виконання рукописного тексту та підписів в договорі дарування від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 700 000,00 грн, та рукописного тексту вітальної листівки "З Днем народження Танюші від тата та мами", не відповідають вказаній даті - 13 травня 2015 року, а виконано значно пізніше, а саме в період лютий - травень 2019 року.
Достатніх доказів про те, що спірна квартира придбана за її особисті кошти, а вітальна листівка написана безпосередньо 13 травня 2015 року стороною позивача не надано.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 36 058,50 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 524/3305/14-ц (Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний правочин укладений у письмовій формі, виконаний сторонами, а тому положення частини другої статті 218 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин).
Крім того, у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Зокрема, заявниця зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 720, 729 ЦПК України у подібних правовідносинах.
Також, у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України) як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Зокрема, заявниця у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
05 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений шлюб, який розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року.
29 травня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" договір банківського обслуговування, їй відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1, на який 29 травня 2015 року внесено кошти у сумі 691 200,00 грн, а 29 травня 2015 року перераховано ТОВ "ЧАБАНИ-МІСЬКБУД" 434 600,00 грн за придбання майнових прав, що підтверджується відповідними квитанціями.
Додатковою угодою від 06 липня 2015 року № 1 про розірвання договору № В-9/1/2-МП купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 29 травня 2015 року, укладеною позивачем з ТОВ "ЧАБАНИ-МІСЬКБУД, розірвано договір щодо придбання майнових прав на іншу квартиру (у цьому ж будинку та у цьому ж під`їзді, але на другому поверсі, за № 9).
06 липня 2015 року ОСОБА_1 укладено з ТОВ "ЧАБАНИ-МІСЬКБУД" договір № В-15/1/3-МП купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру та виконано зобов`язання з оплати ціни майнових прав на спірну квартиру згідно з договором від 06 липня 2015 року № В-15/1/3-МП, про що свідчить довідка, видана ТОВ "ЧАБАНИ-МІСЬКБУД" від 11 березня 2016 року № В-15/1/3-МП-Д.
Згідно з актом прийому-передачі оплаченої покупцем спірної квартири ТОВ "ЧАБАНИ-МІСЬКБУД" передано позивачу спірну квартиру. 17 березня 2016 року за позивачем зареєстровано право власності на спірну квартиру.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила визнати дійсним договір дарування грошових коштів у сумі 700 000,00 грн, укладений 13 травня 2015 року між нею та ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про поділ квартири АДРЕСА_1, яка є її особистою приватною власністю, з огляду на те, що кошти на купівлю цієї квартири подаровані їй батьками ще 13 травня 2015 року.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини п`ятої статті 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
До валютних цінностей згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" належить валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.
Відносить до валютних цінностей гривню і Закон України "Про валюту і валютні операції", який набув чинності 07 липня 2018 року.
Відповідно до статті 220 ЦК України У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.