Постанова
Іменем України
03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 295/8285/19-ц
провадження № 61-15579св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа - державний реєстратор комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Годзь Євген Іванович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2021 року у складі судді Семенцової Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого залучено Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), третя особа - державний реєстратор комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Годзь Є. І. (далі - державний реєстратор Годзь Є. І.), про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування реєстраційного запису державного реєстратора про право власності на нерухоме майно та поновлення відомостей в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з інформаційної довідки № 168609104, яку вона отримала 30 травня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дізналась про набуття відповідачем права власності на належне їй нерухоме майно. При цьому зазначає, що в рахунок задоволення своїх кредиторських вимог відповідач незаконно скористався позасудовим порядком звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22 серпня 2008 року. Цим договором визначено строк виконання основного зобов`язання в розмірі 50 000,00 дол. США до 21 серпня 2018 року, іпотекодержателем є АКБ "Укрсоцбанк", вона є майновим поручителем, а боржником ОСОБА_2 . Іпотечне майно - квартира АДРЕСА_1, на яку звернуто стягнення в позасудовому порядку, набута нею в приватну власність за договором купівлі-продажу від 12 лютого 2002 року № 254.
Вважає, що при здійсненні державної реєстрації переходу права власності на квартиру порушено вимоги Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про іпотеку". Державним реєстратором не враховано положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки квартира є предметом іпотеки за кредитом в іноземній валюті, використовується нею як місце постійного проживання. Таким чином, у державного реєстратора були відсутні достатні підстави для проведення державної реєстрації прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за АТ "Укрсоцбанк".
Посилаючись на викладене, позивач просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44137644 від 20 листопада 2018 року державного реєстратора Годзя Є. І., яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, за АТ "Укрсоцбанк"; скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Годзя Є. І. про право власності від 15 листопада 2018 року № 29003387 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, за АТ "Укрсоцбанк"; поновити відомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, що передували скасованим записам.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2021року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна), індексний номер: 44137644, від 20 листопада 2018 року державного реєстратора Годзя Є. І. про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, за АТ "Укрсоцбанк". У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком проведена всупереч статтям 35, 37 Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Додатковим рішенням цього ж суду від 01 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 серпня 2021року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на квартиру АДРЕСА_1, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово звернено стягнення в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі і шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним, що відповідає висновкам, сформульованим у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 265/1310/17.
Додатковою постановою цього ж суду від 20 вересня 2021 року стягнуто зАТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 понесені під час апеляційного розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2021 року АТ "Альфа-Банк" подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі банк вказує на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 522/2732/16-ц, Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц, 22 травня 2019 року у справі № 490/3505/17, 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, 18 листопада 2020 року у справі № 750/5622/19, 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
22 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк")укладений договір кредиту № 281/20-348, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 50 000,00 дол. США на споживчі цілі та поповнення обігових коштів зі сплатою 15 % річних та комісій з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 21 серпня 2018 року на умовах, визначених цим договором.
Із метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань за вказаним договором, між банком та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 51,05 кв. м, житловою- 29,3 кв. м. Квартира придбана позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2002 року № 254.
Відповідно умов іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання.
За змістом пункту 4.5.3 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
20 листопада 2018 року на підставі заяви про здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком відповідно до статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку", державним реєстратором Годзєм Є. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44137644 та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, за АТ "Укрсоцбанк".
Згідно з довідкою Житлово-будівельного кооперативу "Полісся" від 31 травня 2019 року № 331, ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 та онуком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомостей про належність позивачу на праві власності чи на праві користуванні іншого житла матеріали справи не містять.
Нормативно-правове обґрунтування
07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього. Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).