Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 161/17855/20
провадження № 61-9141св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича, заінтересована особа (боржник) - Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2", за касаційною скаргою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2021 року, постановлену суддею Кихтюк Р. М., та постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка П. В. (далі - державний виконавець Трофимюк П. В.), заінтересована особа (боржник) - Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" (далі - ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2").
Скарга мотивована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2019 року у справі № 161/12753/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнено на її користь з ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" 8 257 грн 98 коп. заборгованості із заробітної плати та 85 045 грн 95 коп. середнього заробітку за весь час прострочення виплати заробітної плати.
Постановою державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будь С. Л. від 07 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № 61187307 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 лютого 2020 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання вищезазначеного судового рішення.
ОСОБА_1 зазначала, що їй стало відомо про те, що зведене виконавче провадження вилучено із Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області і передано на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка П. В. від 13 жовтня 2020 року виконавчий лист від 05 лютого 2020 року повернено ОСОБА_1 без виконання на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у ході проведення виконавчих дій не виявлено майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.
ОСОБА_1 зазначала, що повернення їй виконавчого листа з тих підстав, що законом встановлено заборону на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, є протиправним, оскільки відповідно до положень частини другої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства чи юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Трофимюка П. В. від 13 жовтня 2020 року про повернення виконавчого листа, виданого 05 лютого 2020 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Трофимюка П. В. від 13 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 61187307 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Зобов`язано відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вжити заходів для поновлення виконавчого провадження № 61187307.
Судові рішення мотивовані тим, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не врахував того, що при виконанні судових рішень про задоволення позовних вимог до державних підприємств, гарантом відповідно до положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виступає саме держава Україна. Положеннями частини другої статті 4 вказаного Закону визначено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже, суди дійшли висновку про те, що державний виконавець не вчинив усі передбачені законом дії та не використав законодавчо визначені механізми для примусового виконання рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року державний виконавець Трофимюк П. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні скарги.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). При цьому заявник посилається на недодержання судами при розгляді справи правил предметної юрисдикції.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини у справі, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження № 61187307 щодо примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2019 року у справі № 161/12753/19 про стягнення з ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" на користь ОСОБА_1 8 257 грн 98 коп. заборгованості із заробітної плати та 85 045 грн 95 коп. середнього заробітку за весь час прострочення виплати заробітної плати.
Оскаржуваною постановою державного виконавця Трофимюка П. В. від 13 жовтня 2020 року вказаний виконавчий лист повернено ОСОБА_1 без виконання у зв`язку з тим, що в ході проведення виконавчих дій майна у боржника - ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2", на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.
Оскаржуючи цю постанову, ОСОБА_1 посилалася на те, що державним виконавцем не проведено усіх виконавчих дій на реальне виконання рішення суду про стягнення на її користь з ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" заборгованості із заробітної плати, а також, що державний виконавець порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.