Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 355/909/19
провадження № 61-15053св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Немировської О. В., Ящук Т. І., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності.
Позов обґрунтований тим, що з 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом як одна сім`я, мали спільні побут та бюджет. У березні 2007 року вони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 кв. м, зробили в ній капітальний ремонт.
У квітні 2016 року за спільні кошти придбали легковий автомобіль марки "Mercedes-Benz Е-240", 2002 року випуску, та автобус марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", 2001 року випуску.
З листопада 2018 року вони разом не проживають.
У зв`язку з цим позивачка просила встановити факт проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу з 2001 року до листопада
2018 року, визнати за нею право власності на 1/2 частину спільно набутого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; легкового автомобіля марки "Mercedes-Benz Е-240", 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автобуса марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, на загальну суму 223 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання з відповідачем з 2001 року, що суперечить вимогам статті 25 СК України, оскільки сторони перебували у зареєстрованих шлюбах до жовтня 2005 року і чинний до 01 січня 2004 року Кодекс про шлюб та сім`ю не передбачав регулювання таких правовідносин. Спори про поділ майна осіб, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, вирішувались на підставі статті 17 Закону України "Про власність". За відсутності правових підстав для задоволення вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд вважав, що немає підстав, передбачених статтею 74 СК України, вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з жовтня 2005 року до листопада 2018 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за спільні кошти сторін, а отже є їх спільною сумісною власністю. У задоволенні позовних вимог про визнання автомобіля марки "Mercedes-Benz Е-240" та автобуса марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI" спільною сумісною власністю, суд відмовив з огляду на недоведеність позову у цій частині, а саме придбання цього майна за спільні кошти сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля та автобуса та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. В іншій частині судове рішення не оскаржується.
Заявник посилається на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 22 вересня 2005 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-522/2005, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . У цьому судовому рішенні зазначено, що підставою для розірвання шлюбу ОСОБА_2 зазначав, що протягом останніх двох років він проживає разом з іншою жінкою, з якою має намір створити сім`ю (а. с 185, т. 2).
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 21 вересня 2005 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-521/2005, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . В рішенні суду зазначено, що ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що останні 5 років вони разом не проживають, не ведуть спільного господарства і не підтримують шлюбних відносин (а. с 184, т. 2).
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з жовтня 2005 року по листопад 2018 року.
Установлено, що у цей період було набуто наступне майно:
- 28 березня 2007 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 кв. м,вартістю 8 000 грн;
- 23 березня 2016 року згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав автомобіль марки "Mercedes-Benz Е-240", 2002 року випуску, вартістю 40 000 грн;
- 17 жовтня 2017 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав автобус марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", 2001 року випуску, вартістю 48 467 грн.
Вирішуючи питання щодо поділу цього майна, набутого у період спільного проживання сторін, суд апеляційної інстанції встановив, що квартира АДРЕСА_1, була придбана сторонами за рахунок спільних коштів, що не заперечувалося під час розгляду справи обома сторонами, а отже, вона є їхньою спільною сумісною власністю.
Апеляційний суд відмовив у визнанні спільною сумісною власністю сторін автомобіля марки "Mercedes-Benz Е-240" та автобуса марки "Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI", оскільки вважав, що це майно було придбано
ОСОБА_2 за особисті кошти, отримані 02 лютого 2016 року від продажу належної йому земельної ділянки, у сумі 118 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.