Постанова
Іменем України
03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 754/2418/17-ц
провадження № 61-18757св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: "Коммерцбанк АГ" через Постійне представництво "Коммерцбанк АГ", ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року, додаткове рішення Деснянського районного суду від 02 квітня 2021 року у складі судді Панченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У лютому 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до "Коммерцбанк АГ" через Постійне представництво "Коммерцбанк АГ", ОСОБА_3 про стягнення збитків.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони уклали договори банківського вкладу з ПАТ "Банк Форум" у 2011 та 2013 роках відповідно, що підтверджується довідками ПАТ "Банк Форум" № 5091/9 та № 5097/9. При укладенні договорів вони керувалися публічно-фінансовою звітністю ПАТ "Банк Форум", оприлюдненою на офіційних сайтах Національного банку України. Проте така інформація не відображала реальний фінансовий стан ПАТ "Банк Форум", оскільки фінансові показники банку були штучно покращені компанією "Коммерцбанк АГ". Капітал ПАТ "Банк Форум" не відповідав вимогам законодавства України, що призвело віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Відповідачі, як власники істотної участі ПАТ "Банк Форум", не підтримували норматив достатності регулятивного капіталу ПАТ "Банк Форум" та не вживали своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, в порушення статей 35 та 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" приховували інформацію про неплатоспроможність ПАТ "Банк Форум". Вказані факти встановлені у досудовому розслідуванні у справі № 755/25178/1, звіті міжнародної аудиторської компанії "KPMG" від 19 липня 2013 року, звіті міжнародної аудиторської фірми "Deloitte" від 27 липня 2012 року, звіті Національного банку України про інспектування Банку Форум за період 2006-2010 роки з супровідним листом від 15 червня 2010 року № 42-112/1173-11040-БТ, звіті Національного банку України про інспектування Банку Форум за період 2010-2013 роки з супровідним листом від 25 грудня 2013 року № 42-111/29860/БТ, висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30 листопада 2017 року № 28.
Крім того, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року у справі № 77/16901/14-ц встановлено, що до моменту придбання ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ПАТ "Банк Форум", тобто у період, коли власником істотної участі банку була компанія "Коммерцбанк АГ", ПАТ "Банк Форум" вже фактично був неплатоспроможним.
Відповідачі, як власники істотної участі ПАТ "Банк Форум", прийняли на себе зобов`язання солідарно відшкодувати збитки на підставі договору купівлі-продажу акцій ПАТ "Банк Форум" від 30 липня 2012 року внаслідок порушення компанією "Коммерцбанк АГ" гарантій продавця, визначених у пункті 6.4.16 договору.
Внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, порушення статті 35 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в силу положень частин п`ятої та шостої статті 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 1166 ЦК України, а також договору купівлі-продажу від 30 липня 2012 року відповідачі зобов`язані нести солідарну відповідальність та відшкодувати завдані збитки у розмірі: упущеної вигоди - відсотки за вкладами, що не були нараховані протягом ліквідації ПАТ "Банк Форум": з дати початку ліквідації ПАТ "Банк Форум" до дати її завершення; втрати вартості майна - грошових коштів у доларах США внаслідок сплати вкладів в іноземній валюті; втрати 55,25 % вкладів за договорами банківських вкладів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, які не задоволені внаслідок недостатності майна ПАТ "Банк Форум".
Посилаючись на викладене, позивачі, з урахуванням уточнених вимог, просили стягнути солідарно з "Коммерцбанк АГ" та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 63 327,02 дол. США; стягнути солідарно з "Коммерцбанк АГ" та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 404 521, 74 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що докази, надані позивачами в обґрунтування своїх позовних вимог, не підтверджують наявність протиправних дій (бездіяльності) відповідачів у доведенні ПАТ "Банк Форум" до неплатоспроможності чи приховуванні неплатоспроможності банку. Позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження наявності протиправних дій (бездіяльності) ОСОБА_3 та причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та ліквідацією банку, а саме, що останній не вжив дієвих і своєчасних заходів із фінансування підтримки цього банку для проведення його діяльності відповідно до вимог законодавства, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності та неможливості своєчасного виконання банком зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Позивачі не є сторонами договору купівлі-продажу від 30 липня 2012 року, а тому жодними правами та обов`язками за цим договором не наділялись. Крім того, договором купівлі-продажу від 30 липня 2012 року передбачені гарантії продавців (компанії "Коммерцбанк Аусландсбанкен Холдинг АГ" та компанії "Коммерцбанк АГ") перед покупцями (компанією "Єрнаміо Консалтинг Лтд" та компанією "Еліанта Трейдінг Лтд"). У випадку порушення такої гарантії договором передбачена солідарна відповідальність продавців перед покупцями. Разом з тим цим договором не передбачені гарантії відповідачів перед позивачами та солідарна відповідальність відповідачів перед ОСОБА_1, ОСОБА_2 за порушення будь-яких гарантій. Таким чином, позивачі не набули права вимагати відшкодування збитків з відповідачів.
Додатковим рішенням цього ж суду від 02 квітня 2021 року задоволено заяву представника ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн з кожного.
Частково задоволено заяву представника "Комерцбанк АГ" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь "Комерцбанк АГ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн з кожного. Узадоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі не довели наявність складу в діях (або бездіяльності) правопорушення відповідачів та існування їхньої солідарної відповідальності у доведенні ПАТ "Банк Форум" до неплатоспроможності чи приховуванні неплатоспроможності банку. Автоматична відповідальність власників істотної участі за зобов`язаннями банку у випадку визнання його неплатоспроможним чинним законодавством не передбачена.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року, додаткове рішення Деснянського районного суду від 02 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, в якій просять скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказують на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 754/6114/16-ц.
Також, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявники посилаються на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України).
У січні 2022 року представник "Комерцбанк АГ" - Волкова Ю. В. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що судами не виявлено жодного цивільного правопорушення у діях "Комерцбанк АГ" та, відповідно, не виявлено підстав для стягнення збитків. Висновки судів у цій справі кореспондуються з практикою Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/6321/17 та постанові від 05 червня 2019 року у справі № 757/21639/15-ц.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
15 лютого 2008 року Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України рішенням № 44 наданий письмовий дозвіл компанії "Коммерцбанк АГ" на опосередковане придбання, а компанії "Коммерцбанк Аусландсбанкен Холдинг АГ" на пряме придбання істотної участі у розмірі 60 % статутного капіталу Акціонерного комерційного банку "Форум" (19 квітня 2010 року назву змінено на ПАТ "Банк Форум").
Станом на дату надання письмового дозволу компанія "Коммерцбанк АГ" була власником 100 % акцій компанії "Коммерцбанк Аусландсбанкен Холдинг АГ".
13 березня 2008 року компанія "Коммерцбанк Аусландсбанкен Холдинг АГ" придбала частку у статутному капіталі ПАТ "Банк Форум" у розмірі 60 %. Надалі розмір частки компанії "Коммерцбанк АГ" збільшено до 96,1 %.
З 13 березня 2008 року по 29 жовтня 2012 року компанія "Коммерцбанк АГ" стала головним акціонером та опосередкованим власником істотної участі у ПАТ "Банк Форум".
30 липня 2012 року між "Коммерцбанк Аусландсбанкен Холдинг АГ" та компанією "Коммерцбанк АГ" та компаніями "Єрнаміо Консалтинг Лтд" та "Еліанта Трейдінг Лтд" укладений договір купівлі-продажу, на придбання частки в статутному капіталі ПАТ "Банк Форум" у розмірі 96,1 %.
Рішенням від 26 жовтня 2012 року Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України погоджено ОСОБА_3 одноосібне опосередковане набуття істотної участі в ПАТ "Банк Форум" у розмірі 96,1 % у статутному капіталі ПАТ "Банк Форум" через компанію "Єрнаміо Консалтинг Лтд" (Кіпр), в якій він був контролером.
29 жовтня 2012 року компанія "Єрнаміо Консалтинг Лтд" набула право власності на частку у компанії "Коммерцбанк Аусландсбанкен Холдинг АГ" у статутному капіталі ПАТ "Банк Форум" у розмірі 96,1 % на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2012 року.
13 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Форум" укладений договір № 2476925 про надання та використання міжнародної платіжної картки із додатком № 2 "Тарифи на обслуговування операцій з міжнародними картками "Вільний рух", емітованими ПАТ "Банк Форум" для фізичних осіб (без ПДФ)", відповідно до якого ОСОБА_1 розмістив грошові кошти в іноземній валюті (доларах США) на картковому рахунку № НОМЕР_3 .
На час укладення договору № 2476925 опосередкованим власником істотної участі в ПАТ "Банк Форум" була компанія "Коммерцбанк АГ".
17 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Форум" укладений договір банківського поточного рахунку з використанням спеціального платіжного засобу № 2554174, відповідно до якого ОСОБА_2 розмістила грошові кошти у національній валюті на картковому рахунку № НОМЕР_4 .
На час укладення договору № 2554174 опосередкованим власником істотної участі в ПАТ "Банк Форум" був ОСОБА_3 через компанію "Єрнаміо Консалтинг Лтд".
Факт укладення та виконання зазначених договорів ПАТ "Банк Форум" підтверджується довідками від 02 жовтня 2014 року № 1666/1100 та № 1667/1100, виданими ПАТ "Банк Форум", а також виписками з банківських рахунків, відкритих на виконання спірних договорів.
Постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2014 року № 135 ПАТ "Банк Форум" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 березня 2014 року № 14 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Форум" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.
Постановою Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум" та згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 49 із 16 червня 2014 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Форум" з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини активів і зобов`язань на користь приймаючого банку.
Відповідно до довідок ПАТ "Банк Форум" від 02 жовтня 2014 року № 1666/1100 та № 1667/1100, виданих позивачам, залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 за договором № 2476925 станом на 30 вересня 2014 року складав 61 783,80 дол. США, а на рахунку ОСОБА_2 за договором № 2554174 станом на 02 жовтня 2014 року - 360 137, 22 грн.
04 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення ПАТ "Банк Форум".
Відповідно до довідок від 22 травня 2019 року та виписок по особовим рахункам позивачів із 13 травня 2015 року по 07 травня 2019 року позивачам відшкодовано пропорційно до суми вимог 44,75 % від загальної суми вимог черги (перераховано 08 серпня 2018 року - 3 182 688, 17 грн, 21 грудня 2018 року - 3 182 688, 17 грн, 29 березня 2019 року - 7 479 317, 21 грн та 25 квітня 2019 року - 397 836, 02 грн), а решта акцептованих вимог позивачів у розмірі 55,25 % не були задоволені внаслідок недостатності майна банку.
Нормативно-правове обґрунтування
Частиною першої статті 1166 ЦК Українивстановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до зазначених норм шкода відшкодовується потерпілому, тобто тій особі, якій вона завдана. Такий висновок узгоджується з загальною ознакою цивільно-правової відповідальності, якою є її компенсаторний характер; тому заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані виключно на компенсацію майнових втрат саме потерпілого, тобто відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункти 82, 83), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20, пункт 69)).
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю (статті 2, 80, 91 ЦК України). Отже, юридична особа є самостійним суб`єктом права, відмінним від її кредиторів, боржників та інших суб`єктів права. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України до складу майна входять окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Отже, право вимоги особи до боржника є різновидом майна такої особи. Тому саме особі належить право отримати задоволення вимог до свого боржника, а інші суб`єкти права, включаючи кредиторів особи, таким правом не наділені. Цей висновок не залежить від підстав виникнення права вимоги. Зокрема, не має значення, чи виникло право вимоги з договору, чи з позадоговірного зобов`язання (наприклад, із зобов`язання про відшкодування шкоди за правилами глави 82 ЦК України).
Із цих же причин шкода, завдана боржнику третьою особою, не може одночасно вважатися шкодою, завданою кредитору, навіть якщо така шкода призводить до недостатності активів боржника в ліквідній формі. Якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема, через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості майна тощо) на певну суму, то відповідно до статей 22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. В цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого. Таке право вимоги належить саме потерпілому, а не кредиторам потерпілого або іншим особам. Тому саме потерпілий вправі вимагати від порушника відшкодування збитків. Натомість стягнення на користь кредитора збитків, які кредитор нібито також поніс внаслідок заподіяння збитків боржнику (так звані віддзеркалені збитки), не допускається, бо призведе до подвійної відповідальності порушника: як перед потерпілим, якому завдані збитки, так і перед кредитором потерпілого. Крім того, таке стягнення призвело б до незаконного збагачення кредитора, який додатково до свого права вимоги до боржника безпідставно набув би ще і право вимоги до порушника прав боржника щодо стягнення віддзеркалених збитків з такого порушника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2021 року в справі № 761/45721/16-ц звернула увагу, що відповідно до частини шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність"пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном; якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду. Зазначена норма встановлює солідарну відповідальність пов`язаних з банком осіб перед банком за завдану йому шкоду. Натомість ані солідарна, ані субсидіарна відповідальність пов`язаних з банком осіб за вимогами вкладників та інших кредиторів до банку законом не встановлена.
Водночас кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, у тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Такий інтерес можуть мати й особи, які не є кредиторами, зокрема учасники (акціонери) юридичної особи, якій заподіяні збитки. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому, однак, кредитори боржника, а також учасники (акціонери) юридичної особи не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику, а похідний інтерес кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи боржника полягає у стягненні коштів на користь боржника, юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи.
Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути.
Зокрема, до таких інститутів належить інститут так званого похідного позову.
Похідний інтерес кредитора у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, може реалізовуватися у виконавчому провадженні. Отримавши судове рішення про стягнення з боржника коштів, кредитор у статусі стягувача звертається з заявою про примусове виконання рішення. Відповідно до частини першої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб; зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Якщо такі особи визнали, що у них перебуває майно боржника, або майно та кошти, що належать боржнику від таких осіб, і надіслали виконавцю відомості про це, то виконавець звертає стягнення на таке майно та кошти в порядку, визначеному частинами другою - четвертою зазначеної статті. Внаслідок стягнення коштів з інших осіб у боржника замість права вимоги до них з`являється ліквідний актив - грошові кошти, за рахунок яких може бути задоволена грошова вимога кредитора до боржника. У таких випадках кредитор боржника не вправі вимагати сплати коштів, належних від інших осіб боржнику, як на свою користь, так і на користь боржника, але вправі вимагати належної поведінки виконавця, зокрема щодо звернення стягнення на кошти, що належать боржнику від інших осіб. Для цього кредитор може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідно до розділу Х Закону України "Про виконавче провадження".
Похідний інтерес кредитора у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, може реалізовуватися і в межах процедур банкрутства боржника. Так, відповідно до частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутстваліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута. Отже, ліквідатор вправі і зобов`язаний вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму. Для цього ліквідатор може або звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема, щодо відшкодування завданих банкруту збитків), з вимогою про сплату коштів, або продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 Кодексу України з процедур банкрутства. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном - грошовими коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.
Частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутствавстановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Із зазначених норм випливає, що в разі якщо відповідно до законодавства певні треті особи несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, кредитори банкрута не вправі звертатися з вимогами до таких третіх осіб; натомість останні мають сплатити кошти виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою на користь банкрута. Крім того, відповідно до частини першої статті 619 ЦК Українисубсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність іншої, ніж основний боржник, особи, яка виникає поряд з відповідальністю основного боржника. Кредитор основного боржника може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу (частина друга статті 619 ЦК України). Натомість в абзаці другому частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства термін "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника" використаний в іншому значенні, ніж він використовується у ЦК України, оскільки відповідно до абзаців першого, третього цієї частини з вимогами до третіх осіб звертаються не кредитори, а ліквідатор, а стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси банкрута. Отже, за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України).
При цьому жоден з кредиторів банкрута не має власної вимоги до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (у тому числі щодо відшкодування завданих банкруту збитків). Натомість відповідно до частини шостої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутствадії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Статтею 36 вказаного Законуврегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
З факту неплатоспроможності банку випливає, що майна банку може не вистачити для розрахунку зі всіма кредиторами. За таких умов відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"держава гарантує окремій категорії кредиторів (вкладників, визначення яких наведено у пункті 4 статті 2 цього Закону) відшкодування коштів за їхніми вкладами. Сума граничного розміру гарантованого державою відшкодування коштів вкладникам становить 200 тисяч гривень. Таке відшкодування спрямоване на захист найбільш вразливої частини кредиторів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"Фонд набуває прав кредитора банку, зокрема, на загальну суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам банку.
Стосовно ж решти вимог кредиторів (включаючи вимоги вкладників у сумі понад розмір гарантованого державою відшкодування), з огляду на можливу недостатність коштів неплатоспроможного банку, законодавець вирішує, які саме категорії кредиторів потребують переважного захисту. Для цього встановлюється черговість їх задоволення.
Отже, введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює задоволення вимог вкладників у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Близькі за змістом висновки викладені в численних постановах Верховного Суду України, Верховного Суду та підтверджені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункт 57).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 46 цього Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.
Отже, на Фонд та уповноважену особу Фонду законом покладені повноваження органів та посадових осіб неплатоспроможного банку, включаючи повноваження заявляти від імені банку будь-які позови до суду, зокрема і позови про відшкодування шкоди.
Відповідно до частини сьомої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"Фонд зобов`язаний забезпечити проведення інвентаризації банківських активів і зобов`язань. Право вимоги банку, у тому числі про відшкодування завданої йому шкоди, належить до таких активів, а обов`язок забезпечити проведення інвентаризації зобов`язань стосується і деліктних зобов`язань. Отже, Фонд зобов`язаний у розумний строк забезпечити виявлення шкоди, завданої банку, та її заподіювачів. Такий обов`язок не обмежується перевіркою правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, що передбачено частиною другою статті 38 зазначеного Закону, оскільки вона регулює перевірку правочинів лише для цілей виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За частиною третьою статті 92 ЦК Україниорган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Отже, Фонд та уповноважена особа Фонду, дізнавшись про заподіяння банку шкоди та встановивши її розмір, не тільки уповноважені, а й зобов`язані звернутися до суду від імені банку про відшкодування шкоди.
Якщо банку належить майно, зокрема право вимоги про відшкодування шкоди, то внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи саме по собі це право не припиняє. Тому ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункти 7.81-7.88).
Вчинення Фондом та уповноваженою особою Фонду дій, спрямованих на одержання задоволення вимог банку до боржників банку, зокрема щодо повернення кредитів, стягнення процентів, відшкодування збитків тощо, реалізує і похідний інтерес вкладників та інших кредиторів банку у трансформації майна банку у вигляді прав вимоги у більш ліквідну (грошову) форму з метою подальшого задоволення вимог кредиторів у черговості, встановленій статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Натомість вкладники та інші кредитори банку не мають права вимоги до боржників банку і не можуть розглядатися як особи, яким заподіяно збитки боржниками банку, які не сплатили заборгованість банку, у тому числі за вимогами із заподіяння банку шкоди (зокрема, збитків). Право вимоги до боржників банку, в тому числі про повернення кредитів, стягнення процентів, про відшкодування шкоди, завданої банку (зокрема, збитків), належить банку, а не кредиторам банку, а несплата банку коштів боржниками банку не може розцінюватися як завдання шкоди кредиторам банку.
При цьому законом не передбачене повноваження вкладників та інших кредиторів банку звертатися від імені банку з позовними вимогами, зокрема із заподіяння банку шкоди (збитків) до заподіювачів такої шкоди (похідний позов). Таке регулювання пояснюється тим, що повноваженнями звертатися з похідним позовом має наділятися той, хто не тільки має похідний інтерес у позові, а й при цьому має можливість ефективно захищати права позивача. Водночас кредитори банку (зокрема, вкладники) зазвичай не володіють інформацією про господарську діяльність банку, у тому числі про діяльність посадових осіб банку, у зв`язку із чим не в змозі довести ані того, що посадова особа діяла не в найкращих інтересах товариства, ані розмір шкоди, завданої банку.