Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 707/1695/18
провадження № 61-12971св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2021 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради, про зняття з реєстрації та заборону вчиняти дії.
Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі кредитного договору від 24 липня 2007 року № ML-F00/173/2007 банк надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 300 000,00 дол. США зі сплатою процентів річних за користування кредитом з щомісячним графіком повернення кредиту та кінцевим строком погашення до 24 липня 2031 року.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року у справі № 2320/3560/2012 встановлено факт неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором від 24 липня 2007 року № ML-F00/173/2007 та стягнено заборгованість за цим кредитним договором.
Зобов`язання боржника за вказаним кредитним договором забезпечені договором іпотеки від 24 липня 2007 року № РСL-F00/173/2007, за яким ОСОБА_4 передав АТ "ОТП Банк" в іпотеку житловий будинок площею 622,8 кв. м та дві земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з підпунктом h пункту 5.2 статті 5 іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки, за виключенням ОСОБА_4, без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя.
На момент укладення іпотечного договору ОСОБА_4 надав довідку про склад сім`ї, згідно з якою у будинку, крім нього самого, зареєстрованих осіб не було.
Протягом всього часу дії договору іпотеки, банк не надавав ОСОБА_4 жодного дозволу на реєстрацію права проживання будь-яких осіб у вказаному будинку.
Однак 01 серпня 2018 року Геронимівська сільська рада на запит приватного виконавця надала довідку про склад сім`ї, згідно з якою у будинку, що є предметом іпотеки, зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_3 (син).
Реєстрація місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в будинку, що є предметом іпотеки, без згоди іпотекодержателя не відповідає вимогам частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку", суперечить умовам іпотечного договору та є нікчемною.
З урахуванням остаточної заяви про зміну (уточнення) предмета позову від 18 листопада 2020 року, позивач просив суд: відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом скасування реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_4 прописувати (реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за виключенням ОСОБА_4, без попередньо отриманої на те письмової згоди АТ "ОТП Банк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_4, як власник будинку, не порушував умови іпотечного договору при реєстрації членів своєї сім`ї у будинку, що є предметом іпотеки, а тому немає підстав для зняття відповідачів з місця реєстрації.
Позовна вимога про заборону реєстрації права проживання будь-яких третіх осіб на площі будинку, що є предметом іпотеки, без попередньої згоди банку не може бути задоволена, оскільки захисту в судовому порядку підлягає тільки порушене право, а тому заборона відповідачу вчиняти певні дії в майбутньому є неналежним способом захисту.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 707/1695/18, витребувано її з Черкаського районного суду Черкаської області.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року справу № 707/1695/18 призначено до судового розгляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року АТ "ОТП Банк" подало касаційну скаргу до Верховного Суду,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_4 був єдиною особою, яка зареєстрована в будинку. Будь-яких інших осіб у будинку зареєстровано не було, тому АТ "ОТП Банк" мав законні очікування того, що будь-які особи в цьому будинку не зареєстровані і проживати без згоди банку не будуть. Всі інші особи були зареєстровані в будинку після укладення договору іпотеки без згоди банку у порушення вимог частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку" та умов підпункту "h" пункту 5.2 статті 5 іпотечного договору, у зв`язку з чим така реєстрація є нікчемною.
Суди застосували норму права без урахування висновків, викладених
у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 501/1703/16, від 28 жовтня 2020 року у справі № 607/4101/19.
Доводи іншого учасника справи
У вересні 2021 року ОСОБА_4 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення залишити без змін. Зазначав, що твердження скаржника є безпідставними та необґрунтованими.
У вересні 2021 року АТ "ОТП Банк" подало відповідь на відзив, у якому зазначало, що ОСОБА_4, зловживаючи своїми процесуальними правами, використовує факт реєстрації дитини у іпотечному майні з метою ухилення своїх зобов`язань.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
24 липня 2007 року між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ML-F00/173/2007.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ "ОТП Банк" 24 липня 2007 року уклало з ОСОБА_4 договір іпотеки від 24 липня 2007 року № РСL-F00/173/2007, за умовами якого ОСОБА_4 передав АТ "ОТП Банк" в іпотеку житловий будинок площею 622,8 кв. м та дві земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з підпунктом h пункту 5.2 статті 5 іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки, за виключенням ОСОБА_4, без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя.
Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради від 17 грудня 2020 року № 519/1, ОСОБА_1 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у спірному домоволодінні з 16 березня 2007 року по 15 червня 2007 року та 23 вересня 2009 року по теперішній час; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована з 16 бересзня по 15 червня 2007 року та 23 вересня 2009 року по теперішній час; ОСОБА_3 (син), ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований з 15 травня 2018 року.
ОСОБА_4 до банку із заявою про надання дозволу (згоди) на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не звертався, відповідно банк такої згоди не давав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 16 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У пунктах 42-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) зазначено, що: "кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (частини перша та третя статті 47 Конституції України).
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї (далі також - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (частина друга статті 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України).
Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання (частина третя статті 17 Закону України "Про охорону дитинства").
Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (частини перша та третя статті 18 Закону України "Про охорону дитинства").
Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (стаття 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей")".
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Суди встановили, що договором іпотеки заборонено іпотекодавцю вчиняти будь-які дії щодо реєстрації у іпотечній квартирі місця проживання інших осіб без дозволу банку і матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт звернення боржника до банку з відповідною заявою. Реєстрація у цій квартирі дружини та доньки та сина відбулася пізніше моменту укладення самого договору іпотеки.
Колегія суддів дійшла висновку, що боржник, діючи недобросовісно та порушуючи умови договору іпотеки, після його укладення, без згоди банку, зареєстрував в іпотечній квартирі дружину та дітей; таким чином право на користування квартирою у дружини відповідача та дітей виникло після укладення договору іпотеки з огляду на недобросовісні дії боржника щодо реєстрації місця проживання указаних осіб з метою перешкоджання зверненню стягненню на майно в рамках виконавчого провадження.
Суди першої та апеляційної інстанцій вищенаведеного не врахували, та залишили поза увагою, що дії боржника вчинені з порушенням підпунктів "h" пункту 5.2 статті 5 договору іпотеки та є недобросовісними, а тому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про зняття з реєстрації підлягають скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Тому вимога заборонити ОСОБА_4 вчиняти певні дії, а саме здійснювати реєстрацію права проживання будь-яких третіх осіб у спірному житловому будинку в майбутньому не може бути задоволена, оскільки така вимога ґрунтується на припущеннях про події, які можуть не настати.