iplex360.Демо.Судові рішення

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 757/37789/20-ц

провадження № 61-13737св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Офіс Генерального прокурора, Національна поліція України, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В., та касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

Встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Державної казначейської служби Українипро відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що 03 січня 2017 року Генеральною прокуратурою України на підставі клопотань Федеративної республіки Німеччина перейнято кримінальне провадження відносно нього щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 361, частиною 4 статті 190, частиною статті 209 КК України, відомості про що були внесені до кримінального провадження №22016101110000120 від 16 червня 2016 року, що розслідується відносно ОСОБА_4

05 січня 2017 року його повідомлено про підозру, ухвалою слідчого судді від 06 січня 2017 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 березня 2017 року із можливістю внесення застави у розмірі 1000 мінімальних заробітних плат.

У подальшому на підставі постанови заступника Генерального прокурора України від 03 березня 2017 року досудове розслідування продовжено до 6 місяців, а ухвалою слідчого судді від 04 березня 2017 року продовжено строк тримання під вартою до 02 травня 2017 року із можливістю внесення застави у розмірі 1000 мінімальних заробітних плат.

Ухвалою слідчого судді від 25 квітня 2017 року запобіжний захід змінено на домашній арешт із забороною залишати місце фактичного проживання з 22 год. до 06 год. Домашній арешт застосовано на строк до 02 травня 2017 року включно.

Ухвалою слідчого судді від 27 квітня 2017 року домашній арешт продовжено на тих же умовах в межах строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді від 26 червня 2017 року домашній арешт продовжено на тих же умовах в межах строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді від 18 серпня 2017 року домашній арешт продовжено на тих же умовах до 17 жовтня 2017 року включно.

Постановою прокурора від 12 жовтня 2017 року з матеріалів кримінального провадження № 22016101110000120 виділено в окреме провадження № 120170000000013902 матеріали за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 361 КК України.

Постановою прокурора від 12 жовтня 2017 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120170000000013902 зупинено, а постановою прокурора від 19 квітня 2019 року кримінальне провадження №120170000000013902 за підозрою ОСОБА_1 за частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 361, частиною 4 статті 190, частиною статті 209 КК України закрито у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості.

Зазначає, що його підозра у вчиненні кримінальних правопорушень ґрунтувалась на тому, що його нік-нейм "Grower" у соціальній мережі "ВКонтакте" був тотожним нік-нейму особи, яка є учасником міжнародної групи хакерів, які скоювали злочини з використанням мережі Інтернет. Будь-яких інших доказів про його причетність до виявлених злочинів не представлено.

У зв`язку із цим вказує, що не існувало будь-яких обґрунтованих підозр для законного застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою 109 днів, 183 дні домашнього арешту та перебування 28 місяців у статусі підозрюваного.

Звертав увагу на те, що правоохоронні органи Німеччини, вказуючи на причетність його до злочинної діяльності, виходили з відомостей, що були здобуті та надані саме українською стороною.

Вказував, що всі слідчі дії вчинялись українськими правоохоронними органами, органами прокуратури та судами відповідно до законодавства України.

Обґрунтовуючи моральну шкоду вказував, що тимчасове обмеження волі суттєвим чином вплинуло на звичайний спосіб життя. Він був позбавлений стабільного достатнього доходу; втратив можливість професійного вдосконалення; був обмежений у спілкування із сім`єю та близькими (зокрема, майже 4 місяці не бачився з дружиною, із якою тепер триває процес розлучення); під час перебування у СІЗО знаходився в оточенні осіб, які, можливо, мали кримінальне минуле, що призводило до побоювання за своє життя та здоров`я, відповідно вплинуло на психологічний та емоційний стан; був позбавлений можливості отримувати якісну медичну допомогу; утримання у СІЗО не відповідало належним умовам.

Наступними фактами спричинення моральної шкоди зазначав те, що в межах кримінального провадження був накладений арешт на належний йому автомобіль, який був скасований ухвалою слідчого судді від 26 грудня 2017 року. Разом з тим, слідчим створювались штучні перешкоди для повернення автомобіля та лише 03 лютого 2018 року надано дозвіл на отримання автомобіля із спеціального майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Посилався на невиконання прокурором та слідчим ухвал слідчого судді у справах № 757/34451/18-к, № 757/34728/18-к, № 757/34730/18-к, № 757/34733/18-к.

Зазначав, слідчим не надавалась інформація про стан розгляду справи № 22016101110000120 та не розглянуто клопотання про вчинення окремих процесуальних дій, а під час розгляду слідчим суддею скарги на таку бездіяльність, слідчий повідомив суду про виділення кримінального провадження, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не є стороною вказаного кримінального провадження. При цьому, ані він, ані його адвокат будь-яких документів від слідства не отримували, про виділення кримінального провадження дізнались лише з листа від 10 серпня 2018 року, а постанову про виділення отримали тільки 29 жовтня 2018 року.

Посилаючись на викладені обставини, оцінює спричинений розмір моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Вирішено стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у сумі 700000 грн та 13000 грн витрат на професійну правову допомогу шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.

Додатковим рішенням від 29 січня 2021 року стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 12000 грн витрат на професійну правову допомогу шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, перебування його під слідством, тримання під вартою, позивачу заподіяно моральну шкоду, у зв`язку з чим останній має право на її відшкодування на підставі статті 23, 1176 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яку суд визначив у 700 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди змінено, зменшено суму з 700 000,00 грн до 200 000,00 грн.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року в частині вирішення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, а також додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року скасовано та у цій частині ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що незаконними діями органів досудового слідства порушено право позивача на свободу та особисту недоторканість, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та завдано моральну шкоду, що виявилась в душевних стражданнях, які зазнав позивач в зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, перебуванням під вартою, пов`язаними з цим обмеженнями в його житті.

Однак, зменшуючи розмір належної позивачу компенсації за спричинену йому моральну шкоду, визначений судом першої інстанції, апеляційний суд вважав, що при визначенні розміру такої шкоди слід враховувати глибину душевних страждань, завданих позивачу, наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності та справедливості, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, з урахуванням чого вважав, що стягненню підлягає сума у 200 000,00 грн, а визначний судом першої інстанції розмір 700 000,00 грн є необґрунтовано завищеним.

Вирішуючи питання в частині стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважав, що витрати на правничу допомогу в загальній сумі 25 000,00 грн розраховано правильно та підтверджено належними доказами, проте дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме у розмірі 1/5 від заявленого розміру позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

13 серпня 2021 року до Верховного Суду подано касаційні скарги представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, у яких заявники просять скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня

2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), постанові Верховного Суду від 30 червня

2021 року у справі № 761/7754/17, постанові Верховного Суду від 23 червня

2021 року у справі № 322/1009/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц, постанові Верховного Суду

від 13 травня 2021 року у справі № 405/6466/18 (провадження № 14-12056св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня

2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року в справі № 454/2882/19 (провадження № 61-1891св21), постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі

№ 210/1295/15-ц (провадження № 61-15655св19), постанові Верховного Суду

від 05 серпня 2020 року в справі № 644/9923/18, постанові Верховного Суду

від 24 лютого 2020 року в справі № 405/6920/16, постанові Верховного Суду

від 20 грудня 2019 року в справі № 465/5299/15-ц, постанові Верховного Суду

від 11 жовтня 2019 року в справі № 757/53996/17, постанові Верховного Суду

від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/3221/19-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 (провадження

№ 14-4цс19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня

2018 року в справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду

від 20 січня 2021 року в справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20), постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі № 143/173/19 (провадження № 14-16088св19), постанові Верховного Суду від 17 березня

2021 року в справі № 751/2946/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня

2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 140/2323/19, постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, постанові Верховного Суду від 03 квітня 2021 року у справі № 211/7655/15-ц, постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає

неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

У серпні 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду міста Києва

від 19 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 15 липня 2021 року,у якій заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2021 року представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подали до Верховного суду відзиви на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, у яких просять касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

У жовтні 2021 року Національна поліція України подала відзив на касаційні скарги представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому зазначила, що Національна поліція України вважає, що касаційна скарга Офісу Генерального прокурора та касаційні скарги представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підлягають задоволенню частково, а саме оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судами установлено, що відповідно до змісту "Першого звіту щодо особи ОСОБА_5" від 18 серпня 2016 року, складеного Центральною криміналістичною інспекцією Люнебурга Комісаріат боротьби з економічною злочинністю, визначено, що особа під нік-неймом Grower є ключовою. В цьому ж документі наведено обґрунтування зв`язку із ОСОБА_1 та необхідність проведення відносно нього слідчих дій.

25 серпня 2016 року Дільничним судом м. Ферден (Аллер) видано ордер на арешт ОСОБА_1 .

Листом від 17 листопада 2016 року прокуратура міста Феррден звернулась до Генеральної прокуратури України із клопотанням про тимчасовий арешт ОСОБА_1 у день 30 листопада 2016 року.

28 грудня 2016 року Прокуратура міста Ферден звернулась із клопотанням до Генеральної прокуратури України про перейняття кримінального провадження на підставі статті 21 абзацу 1 Європейської Конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року щодо ОСОБА_1 та ще однієї особи. Клопотання прокуратурою отримано 03 січня 2017 року.

16 червня 2016 року до єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22016101110000120 (запис № 1 від 16 червня 2016 року) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 258-3 КК України (2001 року).

Згідно із записом від 04 листопада 2016 року № 2 у цьому кримінальному провадженні, внесено відомості про ОСОБА_1 як особу, якій повідомлено про підозру. Правова кваліфікація: частина 4 статті 190 КК України.

Згідно із записом від 10 квітня 2017 року № 5 у цьому кримінальному провадженні, внесено відомості про ОСОБА_1 як особу, якій повідомлено про підозру. Правова кваліфікація: частина 3 статті 209 КК України.

Згідно із записом від 10 квітня 2017 року № 6 у цьому кримінальному провадженні, внесено відомості про ОСОБА_1 як особу, якій повідомлено про підозру. Правова кваліфікація: частина 3 статті 28, частина 1 статті 361 КК України.

Згідно із даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30 листопада 2016 року, у цей день відбулось затримання ОСОБА_1 в ході виконання запиту компетентних органів Федеративної Республіки Німеччини.

05 січня 2017 року позивачу повідомлено про підозру у рамках кримінального провадження від 16 червня 2016 року № 22016101110000120 у вчиненні злочинів за частиною 3 статті 28, частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 209 КК України частиною 1 статті 361 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2017 року у справі № 757/1124/17-к, за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України, до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 березня 2017 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 000 мінімальних заробітних плат, що становить 3 200 000 грн.

20 січня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/3407/17-к накладено арешт на автомобіль марки Skoda Octavia А5, який належить ОСОБА_1 на праві власності.

03 березня 2017 року першим заступником Генерального прокурора України прийнято постанову про продовження досудового розслідування кримінального провадження від 16 червня 2016 року № 22016101110000120 до 6 місяців.

04 березня 2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, за наслідками розгляду клопотання прокурора, продовжено строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 02 травня 2017 року з альтернативним запобіжним заходом - заставою у розмірі 3 200 000 грн.

25 квітня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі №757/21965/17-к розглянуто клопотання захисника Тимохіна А. В. у кримінальному провадженні № 22016101110000120 та ухвалено змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, із забороною залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1, з 22:00 год. по 06:00 год. наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги у межах строку досудового розслідування кримінального провадження від 16 червня 2016 року № 22016101110000120, а саме до 02 травня 2017 року включно.

26 червня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі №757/36259/17-к, за наслідками розгляду клопотання прокурора продовжено відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по 25 серпня 2017 року.

18 серпня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/48245/17-к продовжено відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 17 жовтня 2017 року включно.

12 жовтня 2017 року прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України прийнято постанову про виділення матеріалів досудового розслідування відповідно до якої було постановлено, виділити згідно з реєстром з матеріалів кримінального провадження від 16 червня 2016 року № 22016101110000120 в окреме провадження матеріали за підозрою позивача у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 361 КК України, проведення досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні №12017000000001392 за підозрою ОСОБА_1 доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України.

26 грудня 2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/71901/17-к скасовано арешт на автомобіль позивача, проте старший слідчий ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України Марченко С. О. надав дозвіл для штраф майданчика на повернення автомобіля лише 03 лютого 2018 року.

27 квітня 2018 року захисник позивача в його інтересах звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою в порядку статті 303 КПК України на бездіяльність старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України Марченко С.О., мотивуючи тим, що він, як захисник підозрюваного ОСОБА_1, 13 квітня 2018 року направив до ГСУ НП України клопотання про вчинення певних процесуальних дій та надання матеріалів кримінального провадження №22016101110000120 для ознайомлення, але клопотання було залишено стороною обвинувачення без розгляду.

07 червня 2018 року позивачу була надана відповідь старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ НП України Марченко С.О. від 07 червня 2018 року №24/т-29н/24/9/4-2018, відповідно до якої повідомлено, що він є підозрюваним у кримінальному провадженні № 22016101110000120, про виділення матеріалів в окреме провадження повідомлено не було.

Листом від 09 серпня 2018 року прокуратурою м. Ферден Центрального бюро з боротьби зі злочинністю у сфері інформації та телекомунікацій повідомлено ОСОБА_1 про те, що попереднє розслідування проти нього припинено. Зазначено, що в ході попереднього розслідування проти нього винесено рішення про обшук і роз`яснено, що у разі спричинення у зв`язку із цим майнової шкоди, то за наявності підстав до доказів її спричинення шкода може бути відшкодована за рахунок держави. Копію цього листа ОСОБА_1 вручено 22 квітня 2019 року.

19 квітня 2019 року прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України радником юстиції Тертичною Я. В. видано постанову про закриття кримінального провадження № 12017000000001392 за підозрою ОСОБА_1 за частиною 3 статті 28 частиною 1 статті 361, частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 209 КК України у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпні можливості їх отримати.

Звертаючись до суду, позивачем вказано на такі обставини спричинення моральної шкоди:

незаконне та необґрунтоване повідомлення про підозру, незаконне перебування в статусі підозрюваного протягом 28 місяців;

незаконне та протиправне перебування позивача під вартою, утримування в СІЗО 109 днів;

незаконний та протиправний арешт майна позивача;

незаконне та протиправне перебування позивача під домашнім арештом, що фактично також обмежувало свободу позивача та позбавляло його можливості вести нормальний та звичайний спосіб життя протягом 183 днів;

обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, що також передбачало обмеження прав та свобод позивача.

................

Перейти до повного тексту