Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 464/395/19
провадження № 61-14514св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі:голова Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Драгана, 1" Андрусишин Василь Федорович,
третя особа - Львівська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 лютого 2020 року у складі судді Рудакова І. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Драгана, 1" (далі - ОСББ "Драгана, 1") Андрусишина В. Ф., третя особа - Львівська міська рада (далі - ЛМР), про зобов`язання утриматись від вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1993 року вона працює двірником ЛКП "Під Збурою". У 2017 році звернулась до ЛМР із заявою про надання дозволу на переведення спірного нежитлового приміщення в житловий фонд.
У 2018 році такий дозвіл отриманий. В подальшому отримані технічні умови та інженерне забезпечення об`єкта. Під час виконання вимог щодо інженерного забезпечення спірного приміщення відповідач чинить перешкоди в цьому шляхом: недопущення до спірного приміщення, зняття вхідних дверей до такого приміщення, які були поставлені позивачем, створенн6я постійно конфліктних ситуацій та чинення психологічного тиску з метою перешкодити
у проведенні ремонтних робіт у приміщенні колясочної. Наведене підтверджується листами Сихівської ВП ГУ НП у Львівській області. Свої дії відповідач мотивує тим, що спірне приміщення є допоміжним нежитловим приміщенням будинку та перебуває на балансі ОСББ. Такі аргументи ОСОБА_3 суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки балансоутримувач не є власником будинку, а тому ОСББ не надано право розпорядження вказаним майном, яке передано у власність чи
у користування фізичної особи. Колясочне приміщення є спільним майном багатоквартирного будинку, співвласниками якого є власники квартир та нежитлових приміщень, які надали позивачу дозвіл не переобладнання колясочної у житлову квартиру.
Відповідачем грубо порушено її права та заподіяно матеріальну шкоду, оскільки вона здійснила оплату робіт з інженерного забезпечення об`єкта.
У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні допоміжним приміщенням - колясочною, розташованою у будинку АДРЕСА_1, а саме
у здійсненні переобладнання даного приміщення під квартиру АДРЕСА_2, що включає здійснення ремонтно-оздоблювальних робіт та інженерне забезпечення об`єкта.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 07 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
Суди виходили з того, що подані позивачем докази на підтвердження позовних вимог не містять факту вчинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні допоміжним приміщеннями у здійсненні переобладнання даного приміщення під квартиру. Не встановлено судом також протиправності дій відповідача, про які стверджувала позивач.
Апеляційний суд звернув увагу, що листи Сихівського відділу поліції ГУ НП
у Львівській області від 01 серпня 2018 року № 1477/40/04/08/2018 та від
20 серпня 2018 року № 1670/40/04/08/18, відповідно до яких звернення позивача стосовно протиправних дій відносно неї зі сторони голови ОСББ "Драгна,1" ОСОБА_3 розглянуто, однак ознак кримінального правопорушення в його діях не встановлено, проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_3, звернення скеровано за належністю в управління
з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради (а. с. 13, 14), не є належними доказами на підтвердження факту чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні спірним допоміжним приміщенням. Сам факт незгоди відповідача з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 15 червня 2018 року № 631 та його оскарження не є доказом чинення відповідачем перешкод позивачу
в користуванні спірним приміщенням.
Долучені 30 липня 2020 року адвокатом Поліщак М. Л. нові докази суд не взяв до уваги, оскільки вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції, є фактично новими доказами, здобутими 29 липня 2020 року.
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щовисновки судів є необґрунтованими та безпідставними. У відповіді Сихівського ВП ГУНП у Львівській області від
01 серпня 2018 року № 1477/40/04/08/2018 зазначено, що з громадянином ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду виховного характеру
з метою недопущення вчинення подальшому протиправних дій та роз`яснено законодавство. Відповідач неодноразово оскаржував рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 631 від 15 червня 2018 року, яким надано дозвіл на переобладнання нежитлових приміщень у будинку. Під час розгляду справи як у господарському суді, так і у Сихівському районному суді
м. Львова, відповідач заперечував правомірність закріплення за
ОСОБА_1 даної квартири та вселення в неї. Тому заперечення відповідачем права особи на переобладнання приміщення та подальше його використання підтверджує доводи ОСОБА_1 про умисне вчинення перешкод відповідачем.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 686/9567/17, в якій факт перешкоджання з боку відповідача позивачу та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у користуванні та володінні квартирою, підтверджено витягом з журналу реєстрації звернення громадян до Південно-західного відділення поліції Хмельницького відділу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Відповідач не заперечував, що ОСОБА_1 впродовж багатьох років проживала там разом із донькою - з 1997 року згідно відповіді ЛКП "Під Зуброю" на адвокатський запит від 08 жовтня 2019 року. Вона не має іншого житла, змушена тимчасово проживати у своєї сестри, будучи інвалідом II групи та онкохворою, оскільки потребує догляду. Відповідачем вже більше року чиняться перешкоди у доступі ОСОБА_1 до цього приміщення, яке фактично є її житлом.
Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування - рішення виконавчого комітету ЛМРвід 15 червня 2018 року, позивач має усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо користування спірними приміщеннями.
Той факт, що рішення ЛМР про надання дозволу на переобладнання нежитлових приміщень під житлову квартиру та подальше її використання було видане після того, як будинок АДРЕСА_1 передано
з балансу ЛКП "Під Зуброю" на баланс ОСББ "Драгана, 1", свідчить про "неналежне урядування" органів місцевого самоврядування. Через надмірну бюрократизацію процедури необхідні дії для отримання даного рішення,
в тому числі збір документів, здійснювалися протягом попередніх 2 років.
У січні 2022 року голова ОСББ ОСОБА_3 подав до суду відзив, у якому просив оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Відзив мотивовано тим, що викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до повторного встановлення фактичних обставин справи, які вже були предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанції. Скаржник не вказала на норми права, які неправильно застосовані судами, а всі твердження, які викладені в касаційній скарзі, спрямовуються на переоцінку доказів, які були предметом дослідження в судах, та на оцінку нових доказів, які долучені в якості додатків до касаційної скарги, що не входить до повноважень Верховного Суду.
В провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебуває справа
№ 464/3074/20 за позовом ОСББ "Драгана, 1" до виконавчого комітету ЛМР, третя особа - ОСОБА_1, про скасування рішення виконавчого комітету ЛМР від 15 червня 2018 року за № 631. Проте в касаційній скарзі скаржник приховала інформацію про наявний судовий спір у справі №464/3074/20.
ОСОБА_1 не має правовстановлюючих документів на спірне допоміжне приміщення колясочної. Зазначений об`єкт нерухомості не є квартирою та житловим приміщенням, відсутня державна реєстрація права власності скаржника на спірне приміщення, майно не перебуває у фактичному володінні скаржника, оскільки таке майно знаходиться у спільній сумісній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку та забезпечує їх побутові потреби, а відтак звертатися з негаторним позовом в порядку статті 391 ЦК України скаржник не має права з огляду на що, обраний спосіб захисту прав
є неналежним.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
УхвалоюВерховного Суду від 25 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений
у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі
№ 686/9567/17).
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що 20 липня 1992 року ОСОБА_1 прийнята на посаду двірника Житлово-експлуатаційної контори № 113 Галицького району,
в подальшому переведена до Житлово-експлуатаційної контори № 114, яка перейменована у ЛКП "Під Зуброю" (а. с. 10).
Відповідно до акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 01 листопада 2017 року будинок АДРЕСА_1 передано з балансу ЛКП "Під Зуброю" на баланс ОСББ "Драгана, 1" (а. с. 15 - 21).
15 червня 2018 року рішенням виконавчого комітету ЛМР надано дозвіл на переобладнання нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 під житлову квартиру та подальше її використання. Позивачу дозволено здійснювати переобладнання спірного нежитлового приміщення, отримувати технічні умови та інженерне забезпечення об`єкту, отримати висновок
у Сихівській РА ЛМР про відповідність здійсненого переобладнання нежитлового приміщення (а. с. 30).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно
і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, що створюється відповідно до закону (частина шоста статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").
У статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, зокрема, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.
Відповідно до пункту 16 розділу III"Статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування" Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27 серпня 2003 року № 141 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від
23 вересня 2015 року № 238), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1155/8476, правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. У цьому ж пункті визначено повноваження голови правління.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19 (провадження № 61-77св21) вказано, що "посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що звертаючись до суду із цим позовом, МО ВППОН м. Нова Каховка зазначила відповідачами ЗОШ № 10 Новокаховської МР, директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6, виконуючу обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР - заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_5. Позивач заявила позовні вимоги про визнання дій директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 та в. о. директора ЗОШ № 10 Новокаховської МРОСОБА_5 у ненаданні ґрунтовної відповіді на запити профспілки, непогодження з профспілкою умов праці: графіка відпусток, тарифікації, розподілу обов`язків, такими, що перешкоджають законній діяльності ПО ВПП ЗОШ № 10 Новокаховської МР та МО ВППОН м. Нова Каховка, передбаченої Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Аналіз змісту указаних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до директора ОСОБА_6 та в.о. директора ОСОБА_5, як до посадових осіб ЗОШ № 10 Новокаховської МР, та стосуються їхньої професійної діяльності. Жодних позовних вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_5, як фізичних осіб, позовна заява МО ВППОН м. Нова Каховка не містить. Таким чином, оскільки ЗОШ № 10 Новокаховської МР є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме вона має відповідати за цим позовом. Директор ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 і виконуюча обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР- заступник директора
з навчально-виховної роботи ОСОБА_5 не можуть бути відповідачами у цій справі, як фізичні особи, наділені процесуальною дієздатністю, оскільки
є посадовими особами ЗОШ № 10 Новокаховської МР, тобто юридичної особи, від імені якої вони діяли у відносинах з позивачем".
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 визначила відповідачем голову ОСББ "Драгана, 1" Андрусишина В. Ф. та пред`явила вимоги про зобов`язання не чинити їй перешкоди у користуванні допоміжним приміщенням - колясочною, розташованою у будинку АДРЕСА_1 .
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до голови ОСББ "Драгана, 1" ОСОБА_3 та стосуються його діяльності, як посадової особи юридичної особи щодо представництва її інтереси
у відносинах з іншими особами. Голова ОСББ "Драгана, 1" Андрусишин В. Ф. не може бути відповідачем у цій справі, оскільки є посадовою особою юридичної особи, від імені якої він діяв у відносинах з позивачем. Позовних вимог до ОСОБА_3 як фізичної особи позовна заява ОСОБА_1 не містить. Тому спір у ОСОБА_1 виник саме з ОСББ "Драгана, 1", яке
є юридичною особою тасамостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, тому саме юридична особа має відповідати за цим позовом.
Суди на вказане уваги не звернули та зробили помилковий висновок про можливість розглядупозовних вимог ОСОБА_1 до голови ОСББ "Драгана, 1" Андрусишина В. Ф. про зобов`язання утриматися від вчинення дій.
Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт
1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року
у справі № 757/43355/16-ц).