Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 753/10990/20
провадження № 61-13550св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Об`єднана гірнично-хімічна компанія", третя особа - Фонд державного майна України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року у складі судді
Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня
2021 рокуу складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової Н. Є., Рубан С. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірнично-хімічна компанія" (далі - АТ "ОГХК") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що наказом ДП "ОГХК" від 07 вересня
2016 року № 48-к позивача призначено на посаду заступника генерального директора з охорони праці. Наказом Міністерства економічного розвитку
і торгівлі України від 15 липня 2016 року ДП "ОГХК" з 08 грудня 2016 року перетворено на ПАТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія". Наказом ПАТ "ОГХК" від 08 грудня 2016 року № 3-к позивача переведено на посаду заступника голови правління.
Наказом Мінекономрозвитку України від 06 грудня 2016 року № 2035 затверджено склад правління ПАТ "ОГХК". Цим же наказом ОСОБА_1 включено до складу членів правління, як заступника голови правління колегіального виконавчого органу.
19 вересня 2017 року між позивачем та Мінекономрозвитку України укладений контракт № 30, відповідно до умов якого ОСОБА_1 виконувала обов`язки члена колегіального виконавчого органу товариства включно до
20 вересня 2020 року.
Наказом Мінекономрозвитку України від 22 грудня 2018 року № 1955 змінено тип ПАТ "ОГХК" на АТ "ОГХК". Наказом Мінекономрозвитку України від
09 жовтня 2019 року № 187 функцію управління пакетом акцій АТ "ОГХК" передано Фонду державного майна України.
Відповідно до наказу ФДМ України від 19 березня 2020 року № 513 повноваження ОСОБА_1 припинені, а укладений з позивачем контракт розірвано.
Наказом від 14 травня 2020 року № 14-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови правління з 14 травня 2020 року у зв`язку з припиненням повноважень, згідно пункту 5 статті 41 КЗпП України.
Вважала, що її звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства, оскільки позивач продовжувала виконувати свої посадові обов`язки як найманий працівник за посадою, передбаченою штатним розписом підприємства, з дотриманням трудового законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку, отримувала заробітну плату, у зв`язку
з чим просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" № 14-к від 14 травня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити її на посаді заступника голови правління АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія";
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2020 року по день винесення рішення;
- відшкодувати моральну шкоди в розмірі 50 000,00 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 липня
2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що позивач, як посадова особа, входила до складу виконавчого органу АТ "ОГХК", тому відповідач правомірно звільнив її за пунктом п`ятим статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі відповідного рішення Фонду державного майна України.
Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком та зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що на момент звільнення ОСОБА_1 не була посадовою особою, корпоративні відносини були припинені ще
19 березня 2020 року на підставі наказу Фонду державного майна України,
а перебувала лише у трудових з відносинах з відповідачем та виконувала виключно свої трудові обов`язки за посадовою інструкцією, в зв`язку з чим вона не може бути звільнена за пунктом п`ятим статті 41 КЗпП України, не
є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки 06 грудня 2016 року наказом Мінекономрозвитку України № 2015 затверджено склад правління ПАТ "ОГХК", до якого було включено позивача, на підставі цього наказу ОСОБА_1 08 грудня 2016 року переведено
з посади заступника генерального директора з охорони праці на посаду заступника голови правління ПАТ "ОГХК". Позивач, як член виконавчого органу АТ "ОГХК", була наділена функціями посадової особи товариства щодо управління поточною діяльність товариства, а тому звільнена з роботи відповідачем з дотримання вимог закону.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвали у справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що позивач на момент звільнення була посадовою особою АТ "ОГХК", мали закрити провадження у справі, оскільки вони не наділені повноваженнями розглядати справи про звільнення посадових осіб відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Суди помилково застосували до неї пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, яка передбачає підстави для звільнення саме посадової особи, враховуючи те, що на момент звільнення у травні 2020 року вона вже не являлась посадовою особою АТ "ОГХК", оскільки її, як посадову особу, було звільнено у березні 2020 року, вона перебувала вже у безстрокових трудових відносинах на посаді без адміністративно-розпорядчих функцій, а отже відповідач не міг її звільнити на підставі наведеної норми КЗпП України. Суди не звернули на зазначене уваги та не надали оцінку наведеним фактам.
Наказом Фонду державного майна України від 19 березня 2020 року № 513 припинено повноваження 7 членів правління АТ "ОГХК", зокрема
і ОСОБА_1 як члена правління - заступника голови правління товариства (посада за штатним розписом) та розірвано укладену з нею цивільно-правову угоду (контракт) від 19 вересня 2017 року № 30. Зазначена цивільно-правова угода (контракт) не була трудовим контрактом та укладалась сторонами саме як цивільно-правовий договір, а отже його одностороннє розірвання не могло за собою потягти припинення трудових відносин між відповідачем та позивачем, які виникли значно раніше. Контракт лише визначив та поклав на неї додатковий об`єм обов`язків у зв`язку із участю в управлінській роботі компанії. Зазначений наказ не міг бути одночасно підставою для розірвання контракту від 19 вересня 2017 року № 30 і трудового договору, що був укладений з нею на підставі наказу ПАТ "ОГХК" від 08 грудня 2016 року № 3-к, тобто її двічі звільнили за цим наказом з різних посад, хоча у ньому йдеться лише про повноваження члена правління. Водночас у наказі Фонду державного майна України від 19 березня 2020 № 513 зазначається про те, що у зв`язку із припиненням повноважень членів правління підлягають розірванню конкретні контракти - цивільно-правові угоди, а не трудові договори шляхом звільнення зазначених осіб із підприємства відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
У випадках, коли із такими членами правління укладені саме трудові контракти, які є по суті корпоративними, ці спори являються предметом розгляду саме господарськими судами, а не цивільними.
У вересні 2021 року Фонд державного майна України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу- без задоволення, посилаючись на безпідставність вимог касаційної скарги.
Відзив мотивовано тим, що спори, пов`язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.
Наказом Фонду від 19 березня 2020 року № 513 припинено повноваження членів правління АТ "ОГХК" - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та зобов`язано зокрема, розірвати контракт від 19 вересня 2017 року № 30 укладений з ОСОБА_1 . На виконання зазначеного наказу, АТ "ОГХК" видало наказ від 14 травня 2020 року № 14-к "Про звільнення ОСОБА_1"
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2021 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 липня 2021 у справі
№ 910/4940/20 в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Фонду державного майна України про визнання протиправним та скасування Наказу Фонду від 19 березня 2020 року № 513 "Щодо правління АТ "ОГХК" відмовлено.
Відповідно до пункту 4.1. контракт набуває чинності з дати його підписання
і залишається чинним до 20 вересня 2020 року включно. Таким чином, строк дії контракту закінчився 20 вересня 2020 року. Постановою Верховного Суду від 09 квітня 2020 у справі № 398/3547/16 зроблено висновок щодо відсутності правових підстав для поновлення позивача на посаді, оскільки строк дії трудового контракту закінчився.
У вересні 2021 року АТ "ОГХК" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу- без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що предмет і підстави позову у справі
№ 753/10990/20, що розглядається, істотно відрізняються від предмета
і підстав у справі № 205/4196/18, на яку посилається позивач. У згаданій справі оскаржується наказ вищого органу управління акціонерного товариства про звільнення директора з посади, з огляду на що спір
є корпоративним і справу віднесено до юрисдикції господарського суду. Також не є подібними правовідносини у справі № 683/351/ 16-ц, де предметом розгляду є визнання незаконною та скасування постанови позачергових зборів членів споживчого кооперативу як вищого органу управління юридичної особи приватного права. У справі № 921/36/18, на яку також посилається позивач, предметом розгляду є вимога про визнання недійсним рішення Наглядової ради акціонерного товариства, і Великою Палатою Верховного Суду в цій справі зроблено висновок, що така вимога виникла
з корпоративних відносин, отже її вирішення належить до юрисдикції господарського суду. Правовідносини у цій справі не є корпоративними, оскільки позивачем не оскаржується рішення вищого органу управління товариства (Наказ Фонду Державного майна України від 19 березня 2020 року № 513), позовні вимоги не стосуються прийнятого рішення Фондом про припинення повноважень членів правління відповідача, отже правовідносини у справі не є подібними до правовідносин у справах № 205/4196/18, 921/36/18 та № 683/35116-ц, на які посилається скаржник. У всіх наведених постановах Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що до юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення), отже суд апеляційної інстанції правомірно не врахував висновки, викладені у зазначених постановах Верховного Суду по справах
№ 205/4196/18, 921/36/18 та № 683/35116-ц. При цьому в ході розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції позивач неодноразово стверджувала зворотне: що вказаний спір не є корпоративним, який слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Корпоративний спір щодо законності рішення про припинення повноважень позивача, прийнятого вищим органом управління, був предметом розгляду у Господарському суді
м. Києва (справа № 910/4940/20).