Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 243/2499/20
провадження № 61-17507св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Панченко Андрій Вікторович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2021 року в складі судді: Сидоренко І. О., та постанову Донецького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Гапонова А. В., Кішкіної І. В., Никифоряка Л. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
17 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Панченко А. В., про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку та вчинення певних дій.
Первісний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий № 1424256200:06:000:0700, розташованої на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області. Вказана земельна ділянка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Панченко А. В., зареєстрованого в реєстрі № 6563. Під час оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 стало відомо, що існують обставини, які порушують його права, як власника земельної ділянки, а саме: згідно з інформацією з Державного земельного кадастру власником земельної ділянки 12 лютого 2017 року зареєстровано ОСОБА_2, а здійснив державну реєстрацію прав в державному реєстрі прав власності приватний нотаріус Панченко А. В.
Зазначав, що підставами, що зумовили вчинення нотаріусом зазначені дії було наступне: ОСОБА_4 (продавець земельної ділянки за зазначеним договором купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року) помер, а його дружина - ОСОБА_2, звернулась до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину. Звернувшись до нотаріуса, ОСОБА_2 з метою прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки, просила направити запит до Держгеокадастру для отримання копії державного акту на землю, зазначивши при цьому, що власний примірник нею загублено. Проте, відповідно до пункту 4.3 договору від 28 жовтня 2011 року відповідач була згодна з укладанням цього договору, що підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Панченком А. В. 28 жовтня 2011 року, реєстр № 6562. Тобто, ОСОБА_2 було відомо про відчуження земельної ділянки її чоловіком 28 жовтня 2011 року. Таким чином ОСОБА_2 знала, що державний акт не міг бути загублений ні нею, ні її чоловіком, бо знаходився у позивача, як єдиного власника зазначеної земельної ділянки.
Нотаріусом у відповідь на запит отримано від міськрайонного управління Держгеокадастру копію державного акту серії ЯЖ № 616604, в якому відсутній напис про перехід права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 до позивача. У державному акті про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 616604 складеного у двох примірниках, зазначено що перший примірник передано власнику земельної ділянки, другий же зберігається у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області. Отже, з`ясувалось, що існує два оригінальних примірники державного акту серії ЯЖ № 616604, один з яких знаходиться у ОСОБА_1, як власника вказаної земельної ділянки і має напис приватного нотаріуса Панченка А. В. про посвідчення договору купівлі-продажу та штам Держкомзему про реєстрацію в Поземельній книзі права власності на земельну ділянку. А другий без зазначених написів знаходиться у відповідному відділі Держгеокадастру.
Позивач вказував, що відповідний договір разом з державним актом є належним правовстановлюючим документом, на підставі якого може бути проведено державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку. У разі набуття права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди державний акт на право власності на земельну ділянку долучається до договору, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчував документ, та орган, який здійснював державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їхніх обмежень, робили згідно з законодавством, яке діяло з 2009 року відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підстав якого відбувся такий перехід.
ОСОБА_1, після уточнення позовних вимог, просив:
скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В., щодо спадкування ОСОБА_2, земельної ділянки, кадастровий номер 1424256200:06:000:0700, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області, через відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1424256200:06:000:0700, розташовану на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за ОСОБА_2 ;
зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1424256200:06:000:0700, розташовану на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району, за ОСОБА_1
14 липня 2020 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання його неукладеним.
Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після чого відкрилась спадщина. ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину, серед якої виявилась спірна на цей час земельна ділянка із кадастровим номером 1424256200:06:000:0700.
ОСОБА_1 вважає себе власником спірної земельної ділянки на підставі договору її купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Панченком А. В. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що ним виконано вимоги щодо державної реєстрації права власності за вказаним договором, оскільки в державному акті наявні написи приватного нотаріуса після посвідчення договору та за реєстрацією в Поземельній книзі від 22 грудня 2011 року за № 142425820006000070031, що на його думку відповідає пункту 14 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою КМ України від 09 вересня 2009 року за № 1021. Крім того, на думку ОСОБА_1 відповідачу за первісним позовом було відомо про відчуження земельної ділянки 28 жовтня 2011 року, про що свідчить зміст пункту 4.3 договору купівлі-продажу, а тому впевнений у помилковості оформлення й видачі 12 травня 2017 року свідоцтва про право на спадщину тим же приватним нотаріусом, що спонукало його звернутись до суду із позовом.
ОСОБА_2 зазначала, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, які за чинним законодавством України станом на день вчинення договору купівлі-продажу були обмежені своїм обігом у цивільному обороті законодавчим мораторієм. Ця земельна ділянка не могла бути об`єктом цивільно-правових угод, зокрема, купівлі-продажу, 28 жовтня 2011 року згідно із пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" до ЗК України, який набрав чинності з 01 січня 2002 року та, де було встановлено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 01 січня 2012 року, не допускається. Отже, на день вчинення правочину - 28 жовтня 2011 року, купівлі-продажу земельної ділянки, що призначена для ведення особистого селянського господарства, котре передбачає її товарне сільськогосподарське використання, існував мораторій на її відчуження, а тому нотаріально посвідчений договір її купівлі-продажу є недійсним з моменту його укладення, тобто з 28 жовтня 2011 року. Покупець спірної земельної ділянки не набув права власності на неї за договором від 28 жовтня 2011 року, оскільки приватним нотаріусом під час його посвідчення було порушено порядок, встановлений законом, а саме не враховано мораторій згідно з підпунктом б) пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України 2001 року.
Твердження позивача, що ним дотримані усі вимоги до державної реєстрації, оскільки він на державному акті має написи приватного нотаріуса і реєстрацію в Поземельній книзі від 22 грудня 2011 року за № 142425820006000070031, що відповідає правилу, передбаченому пунктом 14 порядку ведення Поземельної книги, є помилковою, юридично нікчемною та непослідовною, оскільки у січні 2020 року, тобто через 9 років після посвідчення договору у нотаріуса і отримання вказаних написів на державному акті, він звернувся до державного реєстратора, де отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03 лютого 2020 року.
Запис № 142425820006000070031 від 22 грудня 2011 року в Поземельній книзі змістом державного земельного кадастру не підтверджується, що викликає сумніви у його достовірності. Внесення відомостей про земельну ділянку до кадастру можливе за наявності не лише цивільно-правової угоди, а й інших передбачених законодавством даних щодо розташування земельної ділянки та її площі, які становлять зміст обмінного файлу. ОСОБА_1 встановленого порядку не дотримався, через що не зареєстрував у передбачений законом спосіб право власності на земельну ділянку, яке він отримав у заборонений спосіб з порушенням мораторію. Оскільки відсутня державна реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку позивачем, то наслідком цього є висновок про те, що ніяких майнових прав він не набув за договором від 28 жовтня 2011 року, а цей договір слід вважати неукладеним, а продавець не відповідає за неможливість державної реєстрації цього договору, що виникла внаслідок прострочення покупцем.
Спірна земельна ділянка була приватною власністю ОСОБА_4, оскільки він її приватизував і став одноосібним власником на підставі розпорядження № 686 голови Слов`янської райдержадміністрації, після чого отримав на своє ім`я державний акт серії ЯЖ № 616604. Відчуження приватної власності ОСОБА_4 не потребувало згоди його дружини, а тому посилання позивачем на пункт 4.3 договору, де перелічують заяви ОСОБА_2 про згоду на вчинення даного правочину, ніякого юридичного значення не мають. Він мав у приватній власності декілька таких земельних ділянок і ОСОБА_2 не вела їх облік.
Вказувала, що ОСОБА_2 12 травня 2017 року у приватного нотаріуса Панченка А. В. легально отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Враховуючи, що власник спірної земельної ділянки помер ІНФОРМАЦІЯ_2, то його єдиний спадкоємець за законом став його правонаступником, власником спадщини з 08 лютого 2013 року, незалежно від того, що свідоцтво про право на спадщину отримано ним 12 травня 2017 року. Отже, ОСОБА_2 на цей час є правомірним і єдиним законним власником земельної ділянки, площею, 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0700, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 12 січня 2009 року, що здійснено Слов`янським районним відділом ДРФ ДП "ЦДЗК". Право власності на цю ділянку первісно було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі державного акту.
ОСОБА_2 просила:
визнати нікчемним нотаріально посвідчений 28 жовтня 2011 року договір купівлі-продажу, реєстр № 6563, спірної земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0700, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
визнати неукладеним договір купівлі-продажу, реєстр № 6563, спірної земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0700, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченком А. В. щодо спадкування ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:06:000:0700, розташованої на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1424256200:06:000:0700, розташовану на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В., про встановлення нікчемності нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання його неукладеним залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
28 жовтня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватний нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Панченком А. В. Зазначене також підтверджується копією витягу з державного реєстру правочинів № 10570972 від 28 жовтня 2011 року. За положенням наведеного договору, ОСОБА_4 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0700, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району (пункт 1.1 договору). Цільовим призначенням наведеної земельної ділянки є для ведення особистого селянського господарства (пункт 1.2 договору). Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 616604, виданого Слов`янською районною державною адміністрацією 12 січня 2009 року, а сам акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010916700004. Земельна ділянка ОСОБА_4 отримана безоплатно, тобто в порядку приватизації, а не в порядку виділення в натурі (на місцевості), про що свідчить відповідне розпорядження органу місцевого самоврядування, що не підпадає під дію мораторію, про який йдеться у пункті 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки зазначеними положеннями чітко визначено про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Спірна земельна ділянка могла бути предметом вказаного договору, а тому в даній частині заперечення відповідача за первісним позовом до уваги не приймаються та не враховуються судом;
на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 616604 містяться відмітки нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку, на яку видано цей правовстановлюючий документ, а також відмітка органу Держземагентства про державну реєстрацію такого переходу у Поземельній книзі, що визначає проведення позивачем усіх необхідних дій, визначених діючим на той час законодавством, направлених на проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1424256200:06:000:0700. Зважаючи на додержання ОСОБА_1 усіх встановленим законом вимог при реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, суд визнає, що позивач правомірно та одноосібно набув права власності на дану земельну ділянку;
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, який був стороною правочину з купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:06:000:0700;
ОСОБА_1 в повному об`ємі вчинені необхідні для переходу та реєстрації права власності дії, зважаючи на те, що зі змінами у законодавстві, які не вимагали перенесення даних до відповідних реєстрів щодо переходу прав власності на земельні ділянки, яке відбулось до 01 січня 2013 року, а також такого відсутності для нового власника земельної ділянки обов`язку звернення за проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку;
ОСОБА_2 достовірно знала, що спірна ділянка передана її чоловіком у власність іншій особі за цивільно-правовою угодою, що підтверджено у пункті 4.3 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2011 року. При цьому суд вважає, що визначення перебування спірної земельної ділянки у одноосібному володінні колишнього власника ОСОБА_4 або у їх спільній з відповідачем власності не є вирішальним, оскільки приватним нотаріусом при оформленні та посвідченні правочину повністю дотримано встановленому діючим на той момент законодавством процедури. Таким чином дії відповідача за первісною позовною заявою, направлені на отримання у спадщину спірної земельної ділянки, сприймаються та визнаються судом такими, що грубо порушують як права та інтереси власника, так і мають суттєвий негативний вплив на засади інституту власності в цілому. Відповідач, достовірно знаючи про продаж спірної земельної ділянки, після смерті ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини вказавши на вказану земельну ділянку як на частину спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_4 ;
тому необхідно частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, а саме - у частині скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та державної реєстрації права власності на спадкове майно. Позовна вимога щодо державної реєстрації права на спірне нерухоме майно задоволенню не підлягає, оскільки відмова державного реєстратора ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на спірну земельну ділянку була вмотивована тим, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою;
з урахуванням викладеного, суд першої інстанції також зробив висновок про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2021 року у складі судді: Сидоренко І. О., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 261,20 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у пункті 15 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній станом на 28 жовтня 2011 року) визначено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 01 січня 2012 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення посвідчення). Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік земельних ділянок, які наділені певними ознаками, зокрема, приналежністю до права власності визначеного кола осіб, процедурою набуття права власності на такі ділянки та цільовим призначенням;
згідно розпорядження голови Слов`янської РДА № 686 від 17 листопада 2008 року за результатами розгляду заяви громадян про передачу земельних ділянок безоплатно у власність, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради за межами населених пунктів Слов`янського району Донецької області, вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) на території Райгородоцької селищної ради за межами населених пунктів Слов`янського району Донецької області. Також, вирішено передати громадянам, згідно з додатком, безоплатно у власність земельної ділянки, загальною площею 8,5542 га, в тому числі сіножаті 8,5542, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) на території Райгородоцької селищної ради за межами населених пунктів Слов`янського району;
земельна ділянка ОСОБА_4 отримана безоплатно, тобто, у порядку приватизації, а не в порядку виділення в натурі (на місцевості), про що свідчить відповідне розпорядження органу місцевого самоврядування, що не підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 15 Перехідних положень ЗК України, оскільки цими положеннями чітко визначено про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Тому спірна земельна ділянка могла бути предметом договору купівлі-продажу;
відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 616604, виданого ОСОБА_4 Слов`янською РДА 12 січня 2009 року на підставі розпорядження голови Слов`янської РДА № 686 від 17 листопада 2008 року, вже після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2011 року - 22 грудня 2011 року за реєстровим № 1424256200060000700301 в Поземельній книзі відділом Держкомзему у Слов`янському районі зареєстровано перехід права власності на наведену земельну ділянку. На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 616604 містяться відмітки нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку, на яку видано цей правовстановлюючий документ, а також відмітка органу Держземагентства про державну реєстрацію такого переходу у Поземельній книзі, що визначає проведення позивачем усіх необхідних дій, визначених діючим на той час законодавством, направлених на проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1424256200:06:000:0700. Зважаючи на додержання ОСОБА_1 усіх встановленим законом вимог при реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, суд визнав, що позивач правомірно та одноосібно набув права власності на земельну ділянку;
свідоцтво про право на спадщину за законом є таким, що фактично позбавило законного ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, що є суттєвим порушенням прав та інтересів володільця, які гарантуються йому діючим законодавством України;
згідно з пунктом "а" частини другої статті 126 ЗК України (у редакції, що діяла у період з 02 травня 2009 року по 01 січня 2013 року), документом, який підтверджує набуття права власності на земельну ділянку, що на момент відчуження перебувала в приватній власності, може виступати будь-який договір, за яким набувається у власність земельна ділянка (купівля-продаж, дарування, міна тощо). Відповідний договір разом з державним актом на право власності на земельну ділянку, яка була відчужена, є належним правовстановлювальним документом, на підставі якого може бути проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
суд першої інстанції правильно вказав, що ОСОБА_2 достовірно знала, що спірна ділянка передана її чоловіком у власність іншій особі за цивільно-правовою угодою, що підтверджено у пункті 4.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2011 року. Таким чином, дії відповідача за первісною позовною заявою, направлені на отримання у спадщину спірної земельної ділянки, сприймаються та визнаються судом такими, що грубо порушують як права та інтереси власника, оскільки мають суттєвий негативний вплив на засади інституту власності в цілому;
доводи апеляційної скарги про можливу заінтересованість у справі судді Сидоренко О. І. є припущеннями, які не ґрунтуються на законі. Посилання апелянта на незаконність ухвали про відкриття провадження у справі не мають значення, оскільки не впливають на законність рішення у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджувались оригінали деяких документів не впливають на правильність рішення суду, оскільки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При дослідженні доказів судом першої інстанції надана належна оцінки;
посилання про те, що судом застосовані способи захисту, які суперечать закону, колегія суддів відхилила, оскільки власник земельної ділянки, право власності якого порушується діями відповідача звернувся з позовом про визнання правочину недійсним та припинення дій, які порушують його права;
доводи про те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2011 року є неукладеним є помилковими, оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Законом не встановлена недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2011 року, і до суду із таким позовом ніхто не звертався;
апеляційний суд відхилив посилання на те, що земельна ділянка не могла бути об`єктом цивільно-правових угод, оскільки діяв мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. На земельні ділянки, отримані в наслідок приватизації або за цивільно-правовими угодами, дія мораторію не розповсюджувалась. Спірна земельна ділянка не була отримана в ході приватизації земель сільськогосподарських підприємств та не використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Аргументи учасників справи
25 жовтня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, в якій просила: скасувати оскаржені судові рішення; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний задовольнити повністю; стягнути судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у відводі судді Сидоренко І. О. Доводи апеляційної скарги щодо відводу та підстав для самовідводу головуючого судді першої інстанції не розглянуті та не спростовані мотивувальною частиною постанови апеляційного суду;
ОСОБА_1 не довів, що він належним чином зареєстрував договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а запис у Поземельній книзі у відділі Держкомзему Слов`янського району Донецької області під № 142425820006000070031 від 22 грудня 2011 року на цьому договорі має дійсний (реальний) характер;
оригінали рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03 лютого 2020 року, договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 616604, який було видано Слов`янською РДА Донецької області 12 січня 2009 року судом не досліджувалися;
твердження ОСОБА_1 про те, що він зареєстрував договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки 22 грудня 2011 року у відділі Держкомзему Слов`янського району Донецької області не відповідає дійсності;
копії рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03 лютого 2020 року, державного акту на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ № 616684 є недопустимими доказами, на підставі яких суди встановили, що у ОСОБА_1 виникло право власності на спірну земельну ділянку 22 грудня 2011 року, яке порушено саме ОСОБА_2 шляхом прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, оскільки позивачу відмовлено у державній реєстрації 03 лютого 2020;
судами застосовані способи захисту, які суперечать закону, зокрема, статтям 16, 1301 ЦК України;
апеляційний суд безпідставно змусив апелянта доплатити 3 783,30 грн судового збору, чим штучно створив йому перепону для доступу до правосуддя, посилаючись на пункт 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10, яка не є джерелом права, згідно якої у разі якщо в апеляційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів та якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів;
суди посилалися у рішеннях на статтю 392 ЦК, проте такої позовної вимоги ОСОБА_1 не заявлялося;
враховуючи, що державна реєстрація спірної земельної ділянки відбулась за ОСОБА_4 12 січня 2009 року, тобто до 08 лютого 2011 року, то така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка - ОСОБА_4 і не потребувала письмової згоди дружини у разі її відчуження. Отже, суди помилково вважали, що спірна земельна ділянка була спільною сумісною власністю подружжя і потребувала через це письмової згоди ОСОБА_2 на її відчуження 28 жовтня 2011 року;
суди помилково виходили з того, що спірна земельна ділянка могла бути предметом купівлі-продажу 28 жовтня 2011 року попри визначений законом мораторій. Спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення (статті 19, 22 ЗК України), цивільний оборот яких за чинним законодавством України станом на день вчинення договору купівлі-продажу (28 жовтня 2011 року) був обмежений.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржуються у частині первісних позовних вимог про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування реєстрації права власності та зустрічних позовних вимог про визнання нікчемним та неукладеним договору купівлі-продажу. У частині вимоги первісного позову про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку судові рішення ї не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала заяву, в якій вказує, що підтримує касаційну скаргу.