ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 320/6586/18
адміністративне провадження № К/9901/12014/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №320/6586/18
за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Уповноважена Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2, Президент України Зеленський Володимир Олександрович про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,)
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України в особі її територіального підрозділу Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - міграційний орган, відповідач у справі), в якому просив:
- визнати протиправною відмову суб`єкта владних повноважень (Державної міграційної служби України, її територіального органу та підрозділу) у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
- зобов`язати міграційний орган оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
2. 16 жовтня 2020 року Київським окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу, яку направлено до директора Державного бюро розслідувань для внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо вчинення Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 135 Кримінального кодексу України (залишення в небезпеці).
3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 27 листопада 2020 року Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку.
5. 01 лютого 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що із текстом оскаржуваної ухвали суду представник Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 ознайомився 29 жовтня 2020 року, однак належним чином про зміст цієї ухвали їй не повідомив, тому апеляційну скаргу подано лише 09 грудня 2020 року. Також заявник вказала про перебування працівників Секретаріату на самоізоляції з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19) та на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю через зараження..
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №320/6586/18.
7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що у клопотанні скаржника дані про будь-які об`єктивні перешкоди, які не давали йому можливості своєчасно реалізувати право на оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, не наведені.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
8. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не з`ясувавши та не надавши правової оцінки обставинам справи, залишив поза увагою ту обставину, що окрема ухвала суду першої інстанції, на яку було подано апеляційну скаргу, має приватний інтерес, а не стосується органу державної влади, а також суд безпідставно визнав причини пропуску строку звернення до суду такими, що залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою.
9. Скаржник звертає увагу на те, що окрема ухвала суду першої інстанції стосується безпосередньо ОСОБА_2, як особи, що здійснює повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Про відповідну окрему ухвалу ОСОБА_2, будучи особою, щодо якої безпосередньо і було прийнято окрему ухвалу, дізналася лише 18 листопада 2020 року. До того часу ОСОБА_2 не була обізнана про факт існування вказаного судового рішення та не володіла повною мірою всією інформацією по даній справі і, як наслідок, була позбавлена можливості своєчасно подати до суду апеляційну скаргу та скористатися правом на захист своїх інтересів та ділової репутації.
10. Окрім того, скаржник зіслався на відсутність фахівців у секторі юридичного забезпечення Секретаріату у період з 14 серпня 2019 року по 09 грудня 2020 року, запровадженні на всій території України карантину та перебуванням значної кількості працівників на ізоляції у зв`язку з захворюванням на COVID або контактом із особами, хворими на таку хворобу.
11. Відзив на касаційну скаргу на надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
13. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
14. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
15. За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
16. Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
17. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
18. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
19. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
20. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
21. Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
22. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
23. Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
24. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
25. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
26. Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
27. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
28. Слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.
29. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
30. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
31. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
32. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, судом не досліджено питання виконання судом першої інстанції свого обов`язку щодо надіслання третій особі окремої ухвали, яка безпосередньо впливає на її права. Окрім того, судом не з`ясовано дату отримання Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 окремої ухвали, що могло б вплинути на пропуск нею встановленого законодавством строку для звернення до суду з апеляційною скаргою.
33. Як вбачається з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник вказала про перебування працівників Секретаріату на самоізоляції з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19).
34. У зв`язку з чим, колегія суддів звертає увагу на те, що 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18 червня 2020 року (далі - Закон № 731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та КАС України.
35. Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону №731-IX, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
36. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин та обмежувальні заходи, пов`язані із поширенням коронавірусної хвороби.
37. За приписами пунктів 5 та 7 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 9 грудня 2020 року самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19.
38. Самоізоляції підлягають, зокрема, особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов`язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування.
39. Отже, Верховний Суд указує, що судом апеляційної інстанції не досліджено питання перебування працівників апарату на самоізоляції при цьому, ухвалою суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не запропоновано заявнику надати докази на підтвердження вказаних доводів.
40. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної та належної оцінки доводам відповідача у справі щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
41. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.