ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 620/5970/20
адміністративне провадження № К/9901/40021/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Жука А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №620/5970/20
за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) про визнання протиправними дій та скасування наказу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини 2253 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьменка В.В., суддів - Ганечко О.М., Василенка Я.М.,)
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) (далі також - відповідач у справі, скаржник у справі), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо прийняття та застосування наказу від 14 листопада 2016 року № 261-ос про припинення (розірвання) контракту та звільнення позивача з військової служби згідно з пунктом "и" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини шостої (із застосуванням частини восьмої) статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; визнати незаконним, протиправним та скасувати наказ відповідача від 14 листопада 2016 року № 261-ос, яким припинено (розірвано) контракт та звільнено позивача з військової служби згідно з пунктом "и" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини шостої (із застосуванням частини восьмої) статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ начальника Чернігівського прикордонного загону від 14 листопада 2016 № 261-ос, яким припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби в запас ОСОБА_1 з 14 листопада 2016 року.
3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року, повернуто апеляційну скаргу відповідача у справі, вказавши про те, що апеляційна скарга була не підписаною, оскільки на ній був відсутній власноручний підпис скаржника.
5.21 вересня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла повторна апеляційна скарга Військової частини 2253 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року апеляційну скаргу відповідача у справі залишено без руху та запропоновано скаржнику надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у випадку наявності підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з апеляційної скарги у строк, визначений законом.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі №620/5970/20.
8. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року недоліки апеляційної скарги щодо обґрунтування причин пропуску строку подання скарги не усунуті, однак, минуло достатньо часу з моменту постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
9. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник посилається на те, що вперше подану апеляційну скаргу повернуто скаржнику, у зв`язку з тим, що вона підписана особою, яка не має права її підписувати. При цьому судом було зазначено, що вперше подана апеляційна скарга фактично є ксерокопією, на останньому аркуші якої наявні ксерокопія підпису заявника, що не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України, адже відсутній оригінал підпису особи.
10. При цьому відповідач вказує на те, що вже після подання даної апеляційної скарги представником прикордонного загону до Чернігівського окружного адміністративного суду, було здійснено підміну останньої сторінки апеляційної скарги з метою відмови у відкритті апеляційного провадження у справі №620/5970/20. Скаржником зазначено, що за фактом підміни останньої сторінки проведено службове розслідування, матеріали якого будуть надані до Державного бюро розслідувань для прийняття правового рішення.
11. Окрім того, відповідач вказав на те, що повторну апеляційну скаргу подано невідкладно після повернення вперше поданої апеляційної скарги (20 вересня 2021 року), зазначивши, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року (ухвала, якої повернуто вперше подану апеляційну скаргу) надійшла на адресу прикордонного загону 11 жовтня 2021 року.
12. На адресу Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій останній просить закрити касаційне провадження, з огляду на несплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, та незрозумілість суб`єкта звернення з касаційною скаргою. Окрім того, позивач акцентує увагу на те, що до повторно поданої апеляційної скарги не надано доказів поважності пропуску строків звернення з апеляційною скаргою та не додано платіжного доручення, яке б підтверджувало сплату судового збору.
IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
14. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
15. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
16. За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
17. Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
18. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
19. Частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
20. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України).
21. При цьому за приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
22. Частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
23. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
24. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
25. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
26. Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
27. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
28. Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.
29. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
30. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
31. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
32. Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, повний текст якого виготовлено 05 липня 2021 року в межах строку визначеного процесуальним законом, проте ухвалою від 13 вересня 2021 року, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17 вересня 2021 року. апеляційну скаргу повернуто скаржнику у справі, вказавши про те, що остання була не підписаною, оскільки на ній був відсутній власноручний підпис скаржника. При цьому, ухвала про повернення апеляційної скарги направлена на адресу скаржника 22 вересня 2021 року, та отримана скаржником 11 жовтня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
33. Вдруге апеляційну скаргу відповідачем подано 20 вересня 2021 року, тобто через сім днів після прийняття ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги. На момент звернення до суду апеляційної інстанції з повторною апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції ще не надіслав на адресу відповідача ухвалу про повернення вперше поданої апеляційної скарги.
34. При цьому Суд звертає увагу на те, що вперше апеляційну скаргу було подано 02 серпня 2021 року, тоді як ухвалу про повернення вперше поданої апеляційної скарги прийнято 13 вересня 2021 року, тобто більше ніж через місяць з дня звернення до суду з апеляційною скаргою.
35. Зазначене дає підстави вважати, що вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги. Окрім того, свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження є повторне звернення до суду апеляційної інстанції невідкладно з моменту прийняття ухвали у справі (незважаючи на неотримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги).
36. Також Суд звертає увагу на те, що на пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення суттєво вплинув період протягом якого не було вирішено питання щодо відкриття провадження у справі за результатами розгляду вперше поданої апеляційної скарги (02 серпня 2021 року - дата подання апеляційної скарги - 13 вересня 2021 року - ухвала про повернення апеляційної скарги).
37. Таким чином, Суд звертає увагу на те, що в діях відповідача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
38. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної та належної оцінки доводам відповідача у справі щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
39. Одночасно, Верховний Суд зазначає, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (форма та зміст), дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника, що підтверджується сукупністю послідовних та регулярних дій спрямованих на повторне звернення до суду апеляційної інстанції у найкоротші строки, є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.
40. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
41. Щодо посилання позивача у справі на наявність підстав для закриття провадження у справі, Суд звертає увагу на наступне.
42. Статтею 339 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені виключні підстави для закриття провадження у справі, а саме суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;
2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося;
4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;
5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
43. Доводи наведенні позивачем у клопотанні про закриття провадження у справі, не підходять під жодну підставу для закриття касаційного провадження у справі, визначену статтею 339 Кодексу адміністративного судочинства України.
44. Касаційна скарга підписана ОСОБА_2, який відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником військової частини 2253, яка є відповідачем у справі.
45. Окрім того, відповідно до Директиви адміністрації Державної прикордонної служби України від 09 червня 2021 року №82-ДСК "Про переведення на новий штат органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України" визначено дійсне найменування - 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України, умовне найменування - військова частина 2253. При цьому Директива адміністрації Державної прикордонної служби України від 05 лютого 2020 року №16-ДСК, якою було визначена умовне найменування - Чернігівський прикордонний загін Державної прикордонної служби України втратила чинність.
46. Щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги Верховний Суд встановив наступне. Як вбачається з Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сплачений скаржником судовий збір зараховано до на рахунок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду .