ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 640/25945/19
адміністративне провадження № К/9901/18614/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є. (доповідач), Глущенко Я.Б., Собківа Я.М.,
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила суд:
1.1. визнати неправомірним та скасувати наказ Генерального прокурора України Рябошапки Р.Г. від 21.11.2019 року №1671ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення виконання судових рішень управління організації участі в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення виконання судових рішень управління організації участі у суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 25.11.2019;
1.3. стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.11.2019 по день винесення судом рішення про поновлення;
1.4. допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним та скасовно рішення Першої кадрової комісії від 29.10.2019 № 120 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора".
2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 21.11.2019 року № 1671ц.
2.3. Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді прокурора відділу забезпечення виконання судових рішень управління організації участі у суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України з 26.11.2019.
2.4. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26.11.2019 до дати фактичного поновлення на роботі в розмірі 388 898, 86 грн. станом на 03.12.2020.
2.5. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
3. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року зупинено провадження у справі №640/25945/19 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №560/4122/19.
5. Рішення суду мотивовано тим, що у провадженні палати Верховного Суду перебуває справа № 560/4122/19, в якій спірні правовідносини є подібними зі справою, що розглядається.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Офіс Генерального прокурора, вважаючи ухвалу про зупинення провадження у справі постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
7.У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
7.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що питання зупинення провадження у справі врегульовано ст. 236 КАС України, відповідно до п. 5 ч. 2 якої суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Отже, виходячи зі змісту цієї норми, підставою для зупинення судом провадження у справі може бути перегляд в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційним судом не досліджувалось питання, чи дійсно касаційний перегляд справи № 560/4122/19 буде здійснюватися палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, відповідні докази в матеріалах даної справи відсутні. Водночас, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №560/4122/19 Верховним Судом у складі трьох суддів 19.01.2021 постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження. При цьому відомості про те, що справа передавалась на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відсутні. Таким чином, зупиняючи провадження у справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому процесуальним законодавством, оскільки судове рішення у справі № 560/4122/19 переглядається в касаційному порядку колегією у складі трьох суддів, а не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, а тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
7.2. Крім того, скаржник наголошує, що Шостий апеляційний адміністративний суд при постановленні оскаржуваної ухвали виходив з типовості спірних правовідносин у справах № 640/25945/19 та № 560/4122/19, однак суд апеляційної інстанції не навів жодного обґрунтування типовості правовідносин. Судом апеляційної інстанції помилково зазначено, що спірні правовідносини в рамках справи №640/25945/19 виникли внаслідок неподання позивачем заяви про переведення та про намір пройти атестацію, оскільки у справі №640/25945/19 підставами позову є: рішення про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону; порушення процедури проведення атестації; процедура атестації прокурорів носить дискримінаційний характер; в наказі про звільнення не вказано підстави; відсутність правової визначеності щодо гарантій додержання незалежності прокурорів; ненастання події, з якою пов`язано застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"; відсутність повноважень у Генерального прокурора на видання наказу про звільнення; недотримання норм КЗпП України. У справі № 560/4122/19 підставами позову є: звільнення у зв`язку з неподанням заяви про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації; ненастання події, з якою пов`язано застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Виходячи з аналізу підстав позову у справі № 640/25945/19 та у справі № 560/4122/19, співпадає лише одна (звільнення відбулося без настання події, з якою пов`язано застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"). Таким чином у справах № 560/4122/19 та в справі № 640/25945/19 різні правовідносини, які між собою не є тотожними та подібними. Отже, рішення, яке буде прийнято Верховним Судом в справі № 560/4122/19, не впливає на результат розгляду справи № 640/25945/19, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність зупинення провадження в справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду в справі № 560/4122/19. Скаржник при цьому додає, що позовні вимоги у вищевказаних справах не є тотожними, оскільки оскаржувані накази про звільнення носять індивідуальний характер та є актами індивідуальної дії, містять обставини щодо кожного з позивачів окремо. Не є тотожними також і підстави позовних вимог та фактичні обставини справи. У даній справі та у справі, на яку суд апеляційної інстанції посилається, як на типову, предмет позову, його підстави та заявлені позовні вимоги, не є аналогічними. Відтак, в кожному випадку суду необхідно досліджувати та встановлювати конкретні індивідуальні обставини, що складають підставу позову.
7.3. В касаційній скарзі скаржник також зауважив, що зупинення в справі №640/25945/19 не дає можливості вирішення питання по суті спору в розумні строки і позбавляє сторони законного права на справедливий суд.
8. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
9. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
10. У силу частин першої та другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
11. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.
12. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
13. Положеннями статті 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію.
14. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
15. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
16. Водночас, у частині другій названої вище статті процесуального закону визначено перелік підстав, за яких суд має право зупинити провадження у справі.
17. Так, відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
18. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу зупинив провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, оскільки у провадженні палати Верховного Суду перебуває справа № 560/4122/19, в якій спірні правовідносини є подібними зі справою, що розглядається.
19. У той же час, КАС України не містить визначення "подібні правовідносини". Що слід розуміти під цим поняттям, роз`яснено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 802/3999/15-а та від 03 липня 2019 року у справі № 826/27404/15. "Подібність правовідносин" означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
20. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що можливість зупинення у провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України пов`язана не з будь-якими подібними справами (навіть, якщо такі й дійсно подібні), а обумовлюється їх обов`язковим розглядом у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Тобто, суд вправі зупинити провадження у справі з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду
21. Це виключає необґрунтоване зупинення судами провадження у справах, виходячи лише з однієї з наявності на розгляді у Верховному Суді подібної справи, яких може бути безліч.
22. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, безпідставно не взяв до уваги, що справа № 560/4122/19 не переглядається у Верховному Суді палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду.
23. Наведене свідчить, що судом апеляційної інстанції зупинено провадження у справі з підстав подібності обставин даної справи до обставин у справі № 560/4122/19, що перебуває на розгляді Верховного Суду, з неправильним застосуванням пунктів 5 частини другої статті 236 КАС України.
24. Слід зазначити, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності.
25. Так, орган, з якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні.
26. У зв`язку з цим, для цієї категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду, а саме місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного.
27. Крім того, трудові спори пов`язані з можливістю поновлення особи на роботі. У такому випадку на користь особи підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за рахунок надміру тривалого розгляду справи може сягнути величезних розмірів за відсутності у цьому вини органу.