ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 420/13606/21
адміністративне провадження № К/9901/44989/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та одноразову грошову допомогу при звільненні, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, постановлену у складі судді Юхтенко Л.Р. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Скрипченка В.О. (доповідач), Косової І.П., Осіпова Ю.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії щодо неправильного нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року;
1.2. зобов`язати донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - січень 2008 року;
1.3. визнати протиправними дії щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 21 років календарної служби, без включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення;
1.4. зобов`язати здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 21 років календарної військової служби з включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплаченої суми.
2. В обґрунтування заявлених прозивних вимог позивач, серед іншого зазначив, що незважаючи, що станом на день звільнення (28.02.2018) його вислуга становила повних 21 календарний рік, Білгород-Дністровським прикордонним загоном йому було виплачено одноразову грошову допомогу за повних 19 календарних років служби. Крім того, відповідачем протиправно не включено до складових розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячну додаткову грошову винагороду.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом подання документу, що підтверджує сплату судового збору в повному розмірі відповідно до кількості заявлених позовних вимог та заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, у разі необхідності.
3.1. Судове рішення мотивовано тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову про визнання протиправними дії щодо неправильного нарахування індексації грошового забезпечення. Однак, позивач не належить звільненню у порядку п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору за подачу позову з позовної вимогою про визнання протиправними дії щодо не нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не поширюється на вимоги позивачів про виплату грошової допомоги у зв`язку із звільненням. Судом зазначено, що поняття заробітної плати та одноразової грошової допомоги не є тотожними, оскільки заробітна плата носить характер періодичних платежів та виплачується на підставі укладеного між сторонами трудового договору за виконану працівником роботу, а одноразова ж грошова допомога має характер одноразового платежу. Крім того, судом вказано, що позовні вимоги в частині оскарження дій щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні 28 лютого 2018 року стосуються вимог щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а отже законодавцем для звернення до суду встановлюється місячний строк з дати порушення права позивача - в даному випадку з дати отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, з сумою якої позивач не погодився. Однак позивач не зазначив коли отримав вказані кошти та не надав відповідної заяви про поновлення строку звернення до суду з такими позовними вимогами, зазначивши про причини пропуску строку.
4. На виконання ухвали 19 серпня 2021 року від позивача надійшла заява, до якої додано квитанцію № 33912465 про сплату судового збору в сумі 908 грн. та заяву про поновлення строку звернення до суду.
4.1. На обґрунтування заяви про поновлення строку в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні позивач зазначив, що одноразову грошову допомогу при звільненні йому було виплачено 19 березня 2018 року, що підтверджується довідкою військової частини 2191 від 12 липня 2021 року. Проте, зі змісту наказу вбачається, що він не містить розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та такий розрахунок позивачем отримано лише 29 липня 2021 року, тоді як спірним питанням у даній справі є саме склад грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога. Позивач стверджує, що до отримання цього листа йому не було відомо про склад грошового забезпечення, з якого було розраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ще у 2018 році.
5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду визнано не поважними, позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України.
6. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що одноразова грошова допомога при звільненні з публічної служби не входить до складу грошового забезпечення та підлягає виплаті особі при її звільненні і підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України відсутні. Разом з тим, справи про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні відноситься до справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а отже для даної категорії спорів встановлюється місячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач був звільнений зі служби у лютому 2018 року, суму одноразової грошової допомоги при звільнені йому виплачено 19 березня 2018 року, а з цим позовом він звернувся лише у серпні 2021 року та не навів аргументів, що свідчать про поважність причин пропуску ним спеціального місячного строку звернення з такою позовною заявою.
6.1. При цьому суд апеляційної інстанції керувався правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №320/6659/18, від 27 серпня 2020 року №804/871/16, від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 та в ухвалі від 18 січня 2021 року у справі №560/3993/20.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
8. У скарзі він просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду адміністративного позову по суті.
9. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що його позов не пов`язаний безпосередньо з питанням проходження чи звільнення з публічної служби, він містить питання порушення законодавства про оплату праці в період проходження служби в Білгород-Дністровському прикордонному загоні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а тому він, як працівник, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
9.1. При цьому скаржник послався на постанову Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, в якій Верховний Суд вказав, що оскільки позовна заява містить вимоги про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону № 2011-XII, слід керуватися, в тому числі, положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (а саме в сенсі відсутності строкових обмежень для звернення до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати). Так, Верховним Судом зазначено, що норми цієї статті, слід тлумачити в більш широкому розумінні, а саме в сенсі відсутності строкових обмежень для звернення до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати. Зазначена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.05.2019 по справі №820/5285/17.
9.2. Скаржник також зазначає, що, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Крім того, Верховний Суд у постанові від 22 травня 2020 року у справі №808/3200/17 дійшов висновку, що поняття "грошове забезпечення", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "заробітна плата", які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому охоплюються застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці". Подібну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18, від 26 червня 2019 року в справі №820/4748/17. Таким чином, оскільки позовна заява містить вимоги про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", для визначення строку звернення до суду слід керуватися, в тому числі, положеннями статті 233 КЗпП України.
10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.