ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 620/2291/20
адміністративне провадження № К/9901/42776/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004483305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 74913,20 грн., (49942,13 грн. за податковим зобов`язанням, 24971,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004423305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 65977,88 грн. (43985,25 грн. за податковими зобов`язаннями та 21992,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 р. № 00004433305, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 11506 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004443305, яким застосовано штраф у сумі 27745,63 грн. за платежем податок на додану вартість;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004493305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 6242,76 грн. (4164,84 грн. за податковим зобов`язанням та 2080,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004453305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004463305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004473305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2019 № Ф-00004503305 з єдиного внеску в сумі 56587,56 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.12.2019 № 00004513305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5658,76 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.12.2019 № 00004523305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 639,74 грн. штрафу, 47,13 грн. пені;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.12.2019 № 00004533305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1701,15 грн. штрафу, 36,85 грн. пені;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 15.05.2020 № 228216-53, якою визначено до сплати суму податкового боргу у розмірі 197778,48 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 15.05.2020 № 6114/10/25-01-53-07.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначив, що спірне рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені податковим законодавством України.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області, подану вперше 12 лютого 2021 року (що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті, а.с.193,том 7), ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору, а в подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року повернуто апелянту (а.с. 206-208, т.7)
Удруге апеляційна скарга була подана Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 28 квітня 2021 року (що підтверджується вхідним штампом суду, (а.с.214, т.7).
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області, подану вдруге 28 квітня 2021 року (що підтверджується вхідним штампом суду), ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору.
На виконання вимог ухвали від апелянта до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги посилаючись на те, що сплата судового збору потребує додаткового часу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року продовжено Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків, протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали.
На усунення недоліків апеляційної скарги відповідачем надіслано до суду документ про сплату судового збору у сумі 3151,64 грн. (платіжне доручення №1094 від 09 липня 2021 року).
Разом з тим, згідно абзацу шостого мотивувальної частини ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року сума судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі складає 7975,2 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року повернуто апелянту (а.с. 245, т.7).
Втретє апеляційна скарга була подана Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 20 серпня 2021 року (що підтверджується вхідним штампом суду, (а.с.2, т.8) разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та доказами сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху (а.с. 16 т.8) та надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме: подання заяви про поновлення строку, у якій необхідно вказати підстави для поновлення строку та роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У якості усунення недоліків апеляційної скарги ГУ ДПС у Чернігівській області надано клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року. Клопотання обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через особливості фінансування відповідача як суб`єкта владних повноважень та гарантованим Конституцією України правом на оскарження судового рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі №620/2291/20.
Податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі Головне управління ДПС зазначає, що первинну апеляційну скаргу у цій справі було подано у визначений процесуальним законом строк, однак її було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору. Скаржник зауважує, що при подачі первинної апеляційної скарги був позбавлений можливості сплатити судовий збір з огляду на відсутність затвердженого кошторису та фактичної відсутності коштів для його сплати. Водночас скаржник зазначив, що вживав всі залежні від нього дії для сплати судового збору, а після його сплати без зволікань звернувся з апеляційною скаргою повторно.
Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2021 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 620/2291/20 витребував з суду першої інстанції.
29 грудня 2021 року справа № 620/2291/20 надійшла на адресу Верховного Суду.
09 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від позивача, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанцій - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 295 КАС України установлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Стаття 44 КАС України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Також слід зазначити про те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.
Так, у справі "Delcourt v. Belgium" Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі "Bellet v. Fгапсе" Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, апеляційний суд посилався на неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою втретє, оскільки скаржником не було виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Водночас апеляційний суд не звернув увагу на те, що попередню апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, при цьому вказана ухвала про повернення апеляційної скарги отримана останнім 26 квітня 2021 року.
З повторною апеляційною скаргою скаржник звернувся 03 серпня 2021 року, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року було повернуто останню. Указана ухвала про повернення апеляційної скарги отримана останнім 11 серпня 2021 року.
Крім того, податковим органом на усунення недоліків апеляційної скарги надіслано до суду документ про сплату судового збору у сумі 3151,64 грн. (платіжне доручення №1094 від 09 липня 2021 року). Тобто, відповідачем уживалися заходи та залежні від нього дії щодо сплати судового збору.
Втретє податковий орган звернувся 20 серпня 2021 року, додавши до апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та платіжне доручення про сплату судового збору. Тобто, без зайвого зволікання.
За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення в порядку, встановленому законом.
Тобто, скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікання.
На думку колегії суддів, сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов`язків.
Скаржник у цьому випадку вживав заходи та залежні від нього дії щодо сплати судового збору, усунув недоліки вперше поданої апеляційної скарги, а після сплати судового збору без зволікань звернувся з апеляційною скаргою повторно, тому колегія суддів не погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що підстави для поновлення строку апеляційного оскарження відсутні.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге, в діях відповідача убачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
Отже, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про неповажність причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження.
Частиною 1 статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про те, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року підлягає скасуванню, а справа - поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ураховуючи те, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд