ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 300/3142/20
адміністративне провадження № К/9901/29864/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Микитин Н.М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді: Затолочний В.С., Пліш М.А.)
у справі №300/3142/20
за позовом ОСОБА_1
до Державної екологічної інспекції України
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- стягнути оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 27 січня по 14 лютого 2020 року у сумі 12 635,09 грн;
- стягнути середній заробіток за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення з 26 березня 2020 року по дату прийняття судового рішення.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 300/2221/19 його було поновлено на раніше займаній посаді з 26 жовтня 2019 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Проте Державна екологічна інспекція України виконала судове рішення лише 14 лютого 2020 року, а тому відповідно до статті 236 КЗпП України з відповідача належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
3. Крім того, з 26 березня 2020 року його звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області відповідно до статті 87 Закону України "Про державну службу", при цьому у день звільнення не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено середній заробіток за період з 27 січня по 14 лютого 2020 року (як вимушеного прогулу з вини роботодавця) та не виплачено заробітну плату за останній робочий день - 26 березня 2020 року. Наведене вказує на порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України та наявності підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме стягнення з 26 березня 2020 року середнього заробітку за невиплату з вини відповідача або уповноваженого ним органу належних при звільненні сум з трьох підстав: частково заробітну плату за березень 2020 року (17 робочих днів) відповідач виплатив 6 квітня 2020 року (через 11 днів з моменту звільнення); заробітну плату за один робочий день 26 березня 2020 року не виплачено; не виплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 січня по 14 лютого 2020 року.
4. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 5 березня 2021 року позовну заяву в частині стягнення середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення за період - затримки виплати заробітної плати на 11 днів з дати звільнення по 6 квітня 2020 року залишено без руху. Надано п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом в частині позовних вимог та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на їх підтвердження.
5. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позовну заяву в частині стягнення середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення за період - затримки виплати заробітної плати за березень 2020 року (17 робочих днів) на 11 днів з дати звільнення по 6 квітня 2020 року залишено без розгляду.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
7. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу в частині позовних вимог до суду першої інстанції для продовження розгляду.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
8. Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що строки звернення з кожною позовною вимогою, за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, обраховується окремо. Оскільки виплата заробітної плати за березень 2020 року є належною звільненому працівникові сумою (без спору щодо її виплати) і здійснена 6 квітня 2020 року, то строк звернення із вимогою про нарахування середнього заробітку на невиплачену суму обмежується місяцем з дня такої виплати.
9. Позивачем не було подано заяви про поновлення строку звернення до суду, а подано письмове пояснення про те, що такий строк у зв`язку з непроведенням відповідачем остаточного розрахунку при звільненні не застосовується.
10. Апеляційний суд, залишаючи ухвалу окружного суду без змін, виходив з того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а положення частини другої статті 233 КЗпП України стосуються виключно звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати.
11. Спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.
12. Звернувшись з позовом у листопаді 2020 року, позивач пропустив встановлений статтею 122 КАС України місячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за невиплату з вини відповідача заробітної плати за березень 2020 року (17 робочих днів) у день звільнення (заробітну плату за березень 2020 року виплачено 6 квітня 2020 року).
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує про затримку відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку в силу приписів статті 236 КЗпП України.
14. Судовими рішеннями у справі № 300/2221/19 його поновлено на посаді, а тому підлягає застосуванню частина друга статті 117 КЗпП України, відповідно до якої відповідач повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування - середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
15. У статті 117 КЗпП України йдеться не про заробітну плату, а саме про розрахунок при звільненні, тобто про виплату усіх належних сум. На час звільнення відповідач мав обов`язок по виплаті коштів за затримку виконання судового рішення, який ним не було виконано.
16. Скаржник вважав помилковим застосування судом положень статті 122 КАС України з посиланням на правову природу спору як публічно-правового оскільки вважає що публічно-правовий спір щодо звільнення з публічної служби було вирішено судом при розгляді справи щодо законності наказу про звільнення.
17. При ухваленні оскаржуваних рішень судами не було враховано, що належні до виплати суми за період з 26 березня по 7 квітня 2020 року не є предметом позову оскільки фактично з ним не проведено остаточний розрахунок, що є порушенням статті 116 КЗпП України, а тому вказаний судом період (11 робочих днів) не є періодом, за який затримано виплату всіх сум.
18. Викладена в ухвалі про залишення позовної заяви без руху пропозиція подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог є безпідставною та не ґрунтувалася на положеннях КЗпП України щодо можливості звернення до суду без обмеження будь-яким строком.
19. Скаржник звертає увагу що суди невірно застосували до правовідносин положення статті 122 КАС України щодо строку звернення до суду, оскільки позовні вимоги стосувалися стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду, починаючи з дня звільнення коли відповідач повинен був провести розрахунок.
20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на законність та обґрунтованість висновку судів про те, що спірні правовідносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норма спеціального процесуального закону.
21. Вважає що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли належного висновку про залишення позовних вимог без розгляду в частині.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
23. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
24. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення за період затримки виплати заробітної плати за березень 2020 року, необхідно вказати таке.
25. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що з позивачем не було проведено повного розрахунку у день звільнення з публічної служби, а саме не виплачено заробітну плату за березень 2020 року та кошти за затримку виконання судового рішення у справі № 300/2221/19.
26. За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
27. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
28. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
29. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
31. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
32. Зі змісту наведених норм слідує, що такий місячний строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
33. Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
34. Водночас частинами першою та другою статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
35. На необхідності застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України щодо можливості звернення до суду без обмеження будь-яким строком наполягав і позивач, зокрема, у касаційній скарзі, вказуючи на те, що у порушення вимог статті 116 КЗпП України у день звільнення з ним не проведено повний розрахунок, чим порушено вимоги законодавства про оплату праці.
36. У той же час частина позовних вимог, що була залишена без розгляду, стосувалась стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не є заробітною платою, а тому на них не поширюються норми частини другої статті 233 КЗпП України.
37. Як було встановлено судами попередніх інстанцій позивач проходив публічну службу в Державній екологічній інспекції та з 26 березня 2020 року був звільнений з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області.
38. Виплату заробітної плати за березень (17 робочих днів) 2020 року здійснено 6 квітня 2020 року, що не заперечувалося сторонами, і позивач знав про цю виплату вчасно. У той же час до суду з вимогою стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (а складовою такого розрахунку була невчасно виплачена заробітна плата за березень 2020 року) звернувся у листопаді 2020 року.
39. Заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку позивач не надав, вимоги ухвали окружного суду від 5 березня 2021 року про залишення частини позовних вимог без руху не виконав. У той же час вказував на те, що ні у день звільнення, ні пізніше у порушення вимог статті 116 КЗпП України з ним не проведено остаточний розрахунок, а тому порушення його прав є триваючим. Виплата заробітної плати за березень 2020 року з затримкою у 11 днів не є повним розрахунком при звільненні.
40. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року, розглядаючи спірне питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогою про стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні (грошової компенсації за неотримане речове майно) висловив правову позицію, відповідно до якої строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
41. Також вказано на усталену позицію Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
42. Незважаючи на те, що на час звернення до суду повний розрахунок з позивачем не був проведений і відповідно він має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у позивача є три підстави для нарахування такого середнього заробітку: заробітну плату за березень 2020 року (17 робочих днів) виплачено не у день звільнення, а з затримкою - 6 квітня 2020 року, не виплачено заробітну плату за робочий день 26 березня 2020 року, не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, присуджений у справі №300/2221/19.
43. Позовна заява, незважаючи на кількість позовних вимог та підстави їх виникнення, повинна бути подана у встановлений строк, який визначається нормами статті 122 КАС України. Зважаючи на підстави звернення ОСОБА_2 до суду, а також те, що існує спір про право на виплату заробітної плати за 26 березня 2020 року, строки такого звернення обраховуються окремо за кожною позовною вимогою.
44. Позивач звернувся з позовною заявою у листопаді 2020 року, тобто з пропуском спеціального місячного строку в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати за березень 2020 року (17 робочих днів).
45. Окружним судом було враховано час, коли позивач дізнався про порушення свого права й звернувся з вимогою про його поновлення, а також правомірно застосовано до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 122 КАС України.
46. Щодо правомірності позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання судового рішення, заробітної плати за 26 березня 2020 року та середнього заробітку за весь час затримки їх виплати, то ці позовні вимоги були розглянуті окружним судом 14 травня 2021 року під час ухвалення рішення по суті.
47. Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, Верховний Суд погоджується з висновком окружного суду, підтриманим апеляційним судом, про необхідність залишення частини позовних вимог без розгляду, а також зауважує на тому, що позивачем не було наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, незалежних від його волі обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії справ.
48. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про залишення частини позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
49. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд