ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 640/6759/20
адміністративне провадження № К/9901/36704/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року (головуючий суддя: Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року (колегія суддів: Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі №640/6759/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" звернулося з позовом до суду, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 №0012550504, прийняте ГУ ДПС у м. Києві.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 № 0012550504, прийняте Головним управління ДПС у м. Києві.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" (адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код - 32708773) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) понесені ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" витрати по сплаті судового збору у розмірі 23122,00 грн. (двадцять три тисячі сто двадцять дві гривні).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ГУ ДФС у м. Києві не було жодної із перелічених у п. 200.11 ст. 200 ПК України підстав для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна", оскільки за даними податкової декларації за серпень 2019 року від`ємне значення податку на додану вартість, за рахунок якого позивачем було заявлено суму бюджетного відшкодування, було сформовано ним за операціями, вчиненими після 1 січня 2017 року. Досліджуючи наявність підстав для бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість суд зазначив, що контролюючим органом не заперечується відсутність у позивача податкової заборгованості, підтверджується наявність податкового кредиту з податку на додану вартість, що був сформований у минулих періодах, та факт сплати відповідних сум до Державного бюджету України при імпорті товарів. Суд зауважив, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, отже, на відміну від доводів відповідача, така сума не залежить від обставин реалізації конкретного виду товару за яким нараховані суми податку на додану вартість внаслідок імпорту та визначається у відповідний податковий період. Суд дійшов висновку, що при імпорті товарів бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах до Державного бюджету України, тому незалежно від факту реалізації імпортованого товару, суми податку на додану вартість, сплачені платником податку до Державного бюджету України при імпорті придбаних у нерезидента товарів, за умови належним чином оформлених митних декларацій та використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку включаються до складу податкового кредиту та відповідно підлягають бюджетному відшкодуванню.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" зареєстровано 22.12.2003 в органах державної реєстрації за № 10701020000051447 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацію та взято на податковий облік в органах державної фіскальної служби від 24.12.2003 № 34148 в ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві. Позивач є платником податку на додану вартість з 03.07.2007 по дату складення акта перевірки, записи про анулювання статусу відсутні.
30 вересня 2019 року ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" подано до ГУ ДПС у м. Києві у складі уточнюючого розрахунку до податкової декларації від 30.09.2019 № 9225070640 з ПДВ за серпень 2019 року заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2019 року у розмірі 12 000 000 грн.
В уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виявленням самостійно виявлених помилок до декларації за серпень 2019 року (від 30.09.2019 № 9225070640) вказано:
у рядку 19 "від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" попередній показник - 17 497 728, уточнений - 17 497 728;
у рядку 20 "сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент подання податкової декларації" попередній показник - 17 497 728, уточнений - 17 497 728;
у рядку 20.2 (Д3, Д4) "підлягає бюджетному відшкодуванню" уточнений - 12 000 000;
у рядку 21 (Д2) "сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду", попередній показник - 17 497 728, уточнений - 5 497 728, різниця 12 000 000.
З розрахунку сум бюджетного відшкодування (Д3) (Додаток 3) (від 30.09.2019 № 9225070640) убачається, що сума заявлена платником податків до відшкодування у розмірі 12 000 000,00 грн включає від`ємне значення у попередніх звітних періодах, а саме за грудень 2017 року - 2 488 614,45 грн, за березень 2018 року - 1 049 530,34 грн, за квітень 2018 року - 619 583,00 грн, травень 2018 року - 4 266 807,00 грн, за липень 2018 року - 1 065 562,00 грн, за січень 2019 року - 714 643,44 грн, за лютий 2019 року - 1 795 259,44 грн.
Указані суми від`ємного значення у попередніх звітних періодах сформовані у результаті імпорту сільськогосподарської техніки, що підтверджується копіями митних декларацій, наявними у матеріалах справи (т. 1 ст. 219-250, т. 2 ст. 1-96).
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 16.10.2019 № 1975, відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 30.09.2019 № 9225070640) з урахуванням показників уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Висновками акта перевірки від 21.11.2019 № 287/26-15-05-04-01/32708773 (далі - акт) встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2019 року на 11 288 046 грн, при цьому не встановлено порушень в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування на додану вартість за серпень 2019 року на 711 954 грн.
Заперечення на акт перевірки відповідачем задоволено частково, викладено висновки акта у наступній редакції:
" 4.1. Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" (податковий номер 32708773) вимог п. 200.4 ст. 200 Кодексу в результаті чого, відповідно до п. 200.14 ст. 200 Кодексу ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" (податковий номер 32708773) відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2019 року на 8 440 228 гривень.
4.2. Документальною позаплановою виїзною перевіркою не встановлено порушення ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" (податковий номер 32708773) вимог Кодексу в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2019 року на 3 559 772 гривень".
13 грудня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві на підставі акта перевірки від 21.11.2019 № 287/26-15-05-04-01/32708773 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018121404, яким ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна" відмовлено у отриманні бюджетного відшкодування за період з серпня 2019 року на суму 8 440 228 грн.
За результатами оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку, рішенням Державної податкової служби України від 17.02.2020 № 5978/6/99-00-01-05-02-06 податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 № 0018121404 залишено без змін, а скаргу від 20.12.2019 № 20/12 - без задоволення.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування ст. 200 ПК України у випадку реалізації товару та відсутності від`ємного значення з ПДВ, яке було заявлене до відшкодування.
Відповідач уважає, що судами неправильно застосовано положення п. 200.4 ст. 200 ПК України. Указує, що оскільки на момент декларування бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2019 року імпортований позивачем товар протягом грудня 2017 року - серпня 2019 року реалізовано, то від`ємне значення з ПДВ за грудень 2017 року, березень-травень 2018 року, липень 2018 року, січень-лютий 2019 року, яке зазначене у розрахунку бюджетного відшкодування до декларації з ПДВ за серпень 2019 року на суму 8440228 грн відсутнє.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано, що ним виконано всі вимоги, необхідні для отримання бюджетного відшкодування ПДВ. Зазначає, що від`ємне значення з ПДВ формується за окремий період, а не відносно окремого товару. Також позивач указує, що відповідачем у поданій касаційній скарзі не наведено аргументів щодо спростування висновків судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, що, в свою чергу, є окремою та самостійною підставою для визнання незаконними її наслідків. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 22.02.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Згідно з п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Пунктом 198.3 ст. 198 цього Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України 200.4 при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - ;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (пп. 200.7.1, 200.7.2 п. 200.7 статті 200 ПК України).
Згідно з п. 200.8 ст. 200 ПК України, до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.
Відповідно до п. 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.
Згідно з п. 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.12 статті 200 ПК України).
Водночас, п. 200.14 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 37 підрозд. 2 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України, контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу.
З 1 липня 2015 року до 1 січня 2017 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування ст. 200 ПК України у випадку реалізації товару та відсутності від`ємного значення з ПДВ, яке було заявлене до відшкодування.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п.п. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду платник ПДВ має право заявити таку суму, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом декларації, до бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника податку та/або сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету шляхом заповнення рядка 20.2 та відповідно рядків 20.2.1 та/або 20.2.2 декларації, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до розрахунку сум бюджетного відшкодування (Д3) (Додаток 3) (від 30.09.2019 № 9225070640) сума, заявлена платником податків до відшкодування у розмірі 12 000 000,00 грн, включає від`ємне значення у попередніх звітних періодах, а саме за грудень 2017 року - 2 488 614,45 грн, за березень 2018 року - 1 049 530,34 грн, за квітень 2018 року - 619 583,00 грн, травень 2018 року - 4 266 807,00 грн, за липень 2018 року - 1 065 562,00 грн, за січень 2019 року - 714 643,44 грн, за лютий 2019 року - 1 795 259,44 грн. Указані суми від`ємного значення у попередніх звітних періодах сформовані у результаті імпорту сільськогосподарської техніки, що підтверджується копіями митних декларацій, наявними у матеріалах справи (т. 1 ст. 219-250, т. 2 ст. 1-96).
В акті перевірки контролюючим органом встановлено суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 ПК України на момент подання податкової декларації, за вирахуванням суми, зарахованої у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, у розмірі 17 497 728 грн, що відповідає сумі ліміту, вказаного у рядку 3.19 акту. На дату складення акту перевірки сума податкового боргу відсутня (рядок 3.20 акту). Також за висновком контролюючого органу фактично сплачено у попередніх періодах та звітному періодах до Державного бюджету України 12 000 000 грн.
Отже, суди дійшли вірних висновків, що контролюючим органом не заперечується відсутність у позивача податкової заборгованості, підтверджується наявність податкового кредиту з податку на додану вартість, що був сформований у минулих періодах, та факт сплати відповідних сум до Державного бюджету України при імпорті товарів.
Судами правильно зауважено, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, а отже така сума не залежить від обставин реалізації конкретного виду товару, за яким нараховані суми податку на додану вартість внаслідок імпорту та визначається у відповідний податковий період.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при імпорті товарів бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах до Державного бюджету України, тому незалежно від факту реалізації імпортованого товару, суми податку на додану вартість, сплачені платником податку до Державного бюджету України при імпорті придбаних у нерезидента товарів, за умови належним чином оформлених митних декларацій та використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку включаються до складу податкового кредиту та відповідно підлягають бюджетному відшкодуванню.
Зважаючи на обставини виконання позивачем всіх необхідних умов, передбачених Податковим кодексом України, для отримання бюджетного відшкодування на суму 12 000 000 грн, що також не спростовано відповідачем у поданій касаційній скарзі, суди дійшли правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 13.12.2019 №0012550504 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд критично оцінює посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування ст. 200 ПК України у випадку реалізації товару та відсутності від`ємного значення з ПДВ, яке було заявлене до відшкодування, оскільки такий висновок не може бути сформований за фактичних обставин цієї справи. Як зазначено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, контролюючим органом в акті перевірки встановлено суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 ПК України на момент подання податкової декларації, за вирахуванням суми, зарахованої у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, у розмірі 17 497 728 грн, що відповідає сумі ліміту, вказаного у рядку 3.19 акту. До того ж, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, не залежить від обставин реалізації конкретного виду товару, за яким нараховані суми податку на додану вартість внаслідок імпорту, та визначається у відповідний податковий період.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання законності декларування ним сум відшкодування з бюджету податку на додану вартість за серпень 2019 року була призначено відповідачем за відсутності передбачених п. 200.11 ст. 200 ПК України підстав та з порушенням строків, встановлених п. 200.10 та 200.11 ПК України, оскільки за даними податкової декларації за серпень 2019 року від`ємне значення податку на додану вартість, за рахунок якого позивачем було заявлено суму бюджетного відшкодування, було сформовано ним за операціями, вчиненими після 1 січня 2017 року.
Суд зазначає, що обставини незаконності проведення контролюючим органом податкової перевірки є окремою самостійною підставою для визнання незаконними наслідків такої перевірки. Водночас, касаційна скарга не містить жодного аргументу щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій в частині призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань законності декларування ним сум відшкодування з бюджету податку на додану вартість за серпень 2019 року.
Таким чином, наведені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження при касаційному розгляді цієї адміністративної справи.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -