Постанова суду № 580/2914/19 від 09.02.2022 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 580/2914/19

адміністративне провадження № К/9901/27005/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (головуючий суддя: Бабич А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року (колегія суддів: Аліменко В.О., Кучма А.Ю., Бєлова Л.В.) у справі №580/2914/19 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

20 вересня 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Богданівське" (19710, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Богдани, вул.Леніна, буд.5; код ЄДРПОУ 03793082) (далі - позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул.Хрещатик, 235; код ЄДРПОУ 43142920) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2019 (далі - ППР):

№0006571304 про збільшення його зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 620554,61 грн;

№0006551304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з ПДФО, пені на суму 137420,48 грн;

№0006561304 про збільшення його зобов`язання з ПДФО за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, адміністративний позов СТОВ "Богданівське" (код ЄДРПОУ 03793082) задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.06.2019 №0006571304, №0006551304, №0006561304.

Стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" (19710, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с.Богдани, вул.Леніна, буд.5; код ЄДРПОУ 03793082) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул.Хрещатик, 235; код ЄДРПОУ 43142920) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 11377,30 грн (одинадцять тисяч триста сімдесят сім гривень тридцять копійок).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що приймаючи ППР № 0006571304 відповідач протиправно не врахував, що податкові зобов`язання з ПДФО, які не стосуються заробітної плати, відносяться до коду платежу 11010400. Здійснення спірних донарахувань сукупно не обґрунтоване з огляду на те, що матеріали перевірки не містять обґрунтованих доводів щодо неврахування для висновків даних переплати позивача з орендної плати за землю, що підтверджена відомостями інтегрованих карток за 2016-2018 роки. Суд визнав необґрунтованим застосування відповідачем для початку відліку даних про суми нарахування, оскільки вказана сума коштів податку, яка підлягала сплаті до бюджету, не відповідає за розміром ставці ПДФО на відповідний рік зі вказаних розмірів виплаченого авансу заробітної плати. Даними звітності позивача з ПДФО за 2016-2018 роки підтверджується, що частина осіб, яким він нараховував дохід, користувалися податковою пільгою. Водночас матеріали податкової перевірки позивача свідчать, що такі суми коштів відповідачем не досліджувалися та не враховувалися для висновків і розрахунку.

Суд узяв до уваги, що дані актів перевірок не містять жодних відомостей щодо виявлення фактів нарахування та/або виплати позивачем доходів без перерахування податків та обов`язкових платежів. Водночас зміст фактів, які відповідач оцінив як податкові порушення, полягають у несвоєчасності такої сплати. Відповідальність за такий вид порушення передбачена іншою статтею ПК України. Акти податкових перевірок, з огляду на які прийняті спірні рішення, не містять відомостей про факти несплати ПДФО та військового збору в день виплати відповідних доходів, не досліджені платіжні документи позивача за визначений період перевірки в розрізі включення в них відповідних сум податків. Аргументованих доводів про виплату позивачем доходів у відповідному періоді без нарахування, утримання та сплати податку відповідач суду не навів. Суд указав, що відсутність узгодженого ППР за такий вид порушення не надає права контролюючому органу застосувати штраф у розмірі 50% і 75%.

ППР №0006551304 про збільшення відповідно до підп.54.3.5 п.54.3. ст.54 та п.58.1 ст.58, п.127.1 ст.127 ПК України грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі ПДФО, пені (код платежу 11011000) за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 137420,48 грн. за порушення підп.54.3.5 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України суд також визнав протиправним у зв`язку з тим, що вказаний у цьому ППР код платежу відповідно до Класифікації доходів бюджету відповідає коду для зарахування військового збору. З приводу застосованого штрафу суд урахував відсутність узгодженого для позивача ППР за такий вид порушення. Суд указав, що така обставина є перешкодою для врахування повторності виявленого порушення та застосування штрафу у розмірах 50% і 75%.

Щодо спірного ППР №0006561304 про збільшення зобов`язання з ПДФО (код платежу 11010100) за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510,00 грн суд указав, що згідно з даними Акту позапланової перевірки від 07.06.2019 вказане питання не досліджувалося і його висновки таких фактів не містять. Суд зауважив, що факт несвоєчасності подання податкової звітності або допущення в ній помилок не є достатніми для притягнення до відповідальності. Додатково мають бути встановлені наслідки таких порушень. Якщо такі порушення вплинули на розмір відповідних зобов`язань платника та/або зміни особи платника податку, виникають правові підстави для застосування вказаної штрафної санкції. Суд дійшов висновку, що відсутність висновків відповідача щодо того, чи призвели такі недостовірні відомості або помилки до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку свідчить про неповноту проведеної перевірки та прийняття вказаного ППР за відсутності правових підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції установлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з ЄДРПОУ позивач зареєстрований як юридична особа з 1993 року, ідентифікаційний код 03793082.

Актом від 12.04.2019 №184/23-00-13-0412/03793082, засвідчена копія якого додана до матеріалів судової справи, підтверджується проведення посадовими особами відповідача планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині нарахування та сплати ПДФО, військового збору (далі - ВЗ) за період з 01.01.2016 до 31.12.2018 та єдиного внеску (далі - ЄВ) за період з 01.01.2011 до 31.12.2018 (далі - Акт планової перевірки). Підставою таких дій зазначено наказ відповідача від 07.02.2019 №274 та направлення від 12.03.2019.

У зазначеному Акті зафіксовані порушення позивачем вимог:

п.51.1. ст.51, підп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині своєчасності подання податкового розрахунку та Порядку його заповнення за І квартал, ІІ квартал, ІІІ квартал та IV квартал 2016року, ІІ квартал, ІІ квартал та IV квартал 2017року, ІІ квартал 2018року;

підп.16.1.4. п.16.1 ст.16, п.38.1 ст.38, абз.2 п.57.1 ст.57, підп.170.1.4. п.170.1 ст.170, підп.168.1.1.-168.1.2. п.168.1. ст.168, підп. "а" п.176.2. ст.176 ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати до бюджету ПДФО при виплаті сум авансу заробітної плати та виплаті на користь фізичних осіб-платників податків доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) за квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад та грудень 2016 року, за квітень-вересень 2017 року, за квітень-червень 2018 року;

підп.168.1.1.-168.1.2. п.168.1. ст.168 та підп.1.4. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати до бюджету сум ВЗ при виплаті сум заробітної плати та при виплаті на користь фізичних осіб-платників податків доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) з серпень-грудень 2017року, за січень-жовтень 2018 року;

ч.2 п.1 ст.6, абз.2 п.8 ст.9 Закону України віл 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - ЗУ №2464), що призвело до несплати ЄВ одночасно зі сплатою сум, на які нараховується ЄВ, на загальну суму 412120,39 грн: за грудень 2017року в сумі 17285,34 грн, січень 2018року - 61433,04 грн, лютий 2018 року - 54200,00 грн, березень 2018 року - 43792,01 грн, квітень 2018 року - 49952,02 грн, травень 2018 року - 65681,64 грн, червень 2018 року - 66737,21 грн, липень 2018 року - 53035,24 грн.

Головний бухгалтер позивача підписав його із запереченнями.

25 квітня 2019 року позивач надав відповідачу письмове заперечення (вих.№54) до вказаного Акту, в якому зазначив про недостовірність вказаних у ньому фактів щодо проведених платником розрахунків, необґрунтованість його висновків та просив розглянути його в присутності представників позивача, повідомити про дату такого розгляду.

08 серпня 2019 року відповідач видав наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

07 червня 2019 року відповідач склав акт №298/23-00-13-0214/03793082 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань, зазначених в запереченнях від 25.04.2019 №54 (далі - Акт позапланової перевірки). У ньому зазначено, що перевірку проведено з відома директора позивача у присутності головного бухгалтера.

В Акті зазначено про порушення позивачем вимог:

підп.168.1.1.-168.1.2. п.168.1. ст.168 та підп.1.4. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати до бюджету сум ВЗ при виплаті сум заробітної плати та при виплаті на користь фізичних осіб-платників податків доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) з серпень-грудень 2017 року, за січень-жовтень 2018 року;

ч.2 п.1 ст.6, абз.2 п.8 ст.9 ЗУ №2464, що призвело до несплати ЄВ одночасно зі сплатою сум, на які нараховується ЄВ, на загальну суму 412120,39 грн: за грудень 2017 року в сумі 17285,34 грн, січень 2018 року - 61433,04 грн, лютий 2018 року -54200,00 грн, березень 2018 року - 43792,01 грн, квітень 2018 року - 49952,02 грн, травень 2018 року - 65681,64 грн, червень 2018 року - 66737,21 грн, липень 2018 року - 53035,24 грн.

На зазначений Акт позивач надав відповідачу письмове заперечення вих.№34 від 19.06.2019, яке вручене відповідачу згідно з даними штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції 20.06.2019. У ньому зазначив про неправильне визначення сум надміру сплаченого ПДФО та ВЗ, недостовірні факти, відсутність інформації про період та суми невиплачених, на думку відповідача, податків та просив розглянути його заперечення в присутності його представників, про дату такого розгляду повідомити.

У відповідь на заперечення відповідач направив лист від 11.06.2019 (вих.№17898/23-00-13-0408). Дослідивши його зміст суд встановив, що відповідач погодився з висновками перевірки щодо:

порушення позивачем, як податковим агентом, норм ПК України, які призвели до несплати ПДФО та ВЗ до або під час виплати сум заробітної плати та при виплаті на користь фізичних осіб-платників податків доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї);

норм ЗУ №2464, що призвело до несплати ЄВ одночасно з видачею сум, на які нараховується ЄВ, на загальну суму 412120,39 грн.

Водночас відповідач eказав, що змінює висновок щодо порушення позивачем норм з приводу нарахування ПДФО та ЄВ, шляхом викладення відповідного в редакції:

"підп.16.1.4. п.16.1 ст.16, п.38.1 ст.38, абз.2 п.57.1 ст.57, підп.170.1.4. п.170.1 ст.170, підп.168.1.1.-168.1.2. п.168.1. ст.168, підп. "а" п.176.2. ст.176 ПК України, що призвело до несплати сплати до бюджету ПДФО до або під час виплати сум заробітної плати та при виплаті на користь фізичних осіб-платників податків доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї);

підп.168.1.1.-168.1.2. п.168.1. ст.168 та підп.1.4. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до несплати в бюджет сум ВЗ до або під час виплати заробітної плати та при виплаті на користь фізичних осіб-платників податків доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї).

12.06.2019 відповідач щодо позивача прийняв:

1) ППР:

№0006561304 про збільшення зобов`язання з ПДФО (код платежу 11010100) за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510,00 грн за порушення п.51.1 ст.51, підп. "б" п.176.2 ст.176 ПК України на підставі підп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.119.2 ст.119 ПК України;

№0006571304 про збільшення відповідно до підп.54.3.5 п.54.3. ст.54 та п.127.1 ст.127 ПК України зобов`язання з ПДФО (код платежу 11010100) за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 620554,61 грн за порушення підп.16.1.4. п.16.1 ст.16, п.38.1 ст.38, абз.2 п.57.1 ст.57, підп.170.1.4. п.170.1 ст.170, підп.168.1.1.-168.1.2. п.168.1. ст.168, підп. "а" п.176.2. ст.176 ПК України;

№0006551304 про збільшення відповідно до підп.54.3.5 п.54.3. ст.54 та п.58.1 ст.58, п.127.1 ст.127 ПК України зобов`язання (код платежу 110101000) за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 137420,48 грн за порушення підп. 54.3.5п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України;

2) рішення №0006621304 про застосування на підставі п.6 ч.11 ст.25 ЗУ №2464 штрафу 10% - 41212,03 грн щодо несплачених або несвоєчасно сплачених сум ЄВ.

Не погоджуючись із частиною вказаних ППР позивач звернувся в суд із цим позовом.

Досліджуючи зміст спірних рішень суд звернув увагу, що підставою винесення цих рішень є акт перевірки №184/23-00-13-0214/03793082, що не відповідає реквізитам жодного із зазначених вище актів податкових перевірок позивача. Код ЄДРПОУ позивача зазначений -3793082, тобто на початку номеру пропущена цифра " 0", що є явною опискою.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Черкаській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Указує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ст. 127 ПК України, якою передбачено застосування штрафних санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплату платником податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податку.

Також зазначає, що платник податку не може бути звільненим від застосування штрафних санкцій за порушення, передбачене п.51.1 ст.51, підп. "б" п.176.2 ст.176 ПК України, оскільки уточнюючі розрахунки із виправленням помилок подано після закінчення граничного терміну їх подання.

Скаржник уважає обґрунтованим прийняття спірних рішень, у зв`язку з допущенням позивачем, як податковим агентом, порушення податкового законодавства, які стосуються несвоєчасної сплати ним ПДФО та військового збору.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Указує, що наводячи підстави касаційного оскарження судових рішень, відповідач повертається до фактичних обставин справи та переоцінки доказів. Також на обґрунтування поданого відзиву на касаційну скаргу позивач наводить доводи, тотожні покладеним ним на обґрунтування заявлених позовних вимог. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 02.11.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 в редакції на час прийняття відповідачем спірних рішень (далі - Класифікація доходів бюджету), код платежу ПДФО 11010000; для ПДФО, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, - 11010100; для ПДФО, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата - 11010400; код платежу ВЗ 11011000.

Платниками ПДФО відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Загальна ставка такого податку у 2015 році становила 15%, у 2016 році - 18% відповідно до ст.167 ПК України у редакції вказаних років.

За п.61.1. ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто контроль правильності здійснених платником нарахувань входить до завдань органу податкової служби та має бути реалізований під час проведення податкової перевірки.

Відповідно до вимог п.169.1 ст.169 ПК України з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину;

у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір`ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв`язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад`юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", крім осіб, визначених у підпункті "б" підпункту 169.1.4 цього пункту;

у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

в) колишнім в`язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, визначене пунктом 168.1 ст.168 ПК України.

Зокрема, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно з вимогами ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

У свою чергу, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що подана відповідачем касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушені, вказівки, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, відсутній.

Суд зазначає, що постановляючи оскаржувані судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій урахували, що даними звітності позивача з ПДФО за 2016-2018 роки підтверджується, що частина осіб, яким він нараховував дохід, користувалися податковою пільгою. Водночас матеріали податкової перевірки позивача свідчать, що такі суми коштів відповідачем не досліджувалися та не враховувалися для висновків і розрахунку. Отже, під час податкової перевірки контролюючий орган з огляду на межі та предмет її проведення мав обов`язок з`ясувати у тому числі питання правомірності врахування в даних звітності позивача з ПДФО податкової пільги та її вплив на стан розрахунків з бюджетом. Невиконання такого обов`язку свідчить про неповноту проведеної перевірки.

Суди обґрунтовано урахували, для притягнення платника до відповідальності відповідно до вимог ст.127 ПК України контролюючий орган повинен встановити та зафіксувати в акті податкової перевірки факти ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків саме до або під час виплати доходу, а, отже, проаналізувати платіжні документи платника. Водночас дані актів перевірок не містять жодних відомостей щодо виявлення фактів нарахування та/або виплати позивачем доходів без перерахування податків та обов`язкових платежів, тоді як зміст фактів, які відповідач оцінив як податкові порушення, полягають у несвоєчасності такої сплати. Отже, якщо на момент виявлення порушення контролюючим органом, незалежно від періоду, який охоплений перевіркою, самостійно визначена платником сума податку за вказаний період сплачена в повному обсязі, такі обставини свідчать не про несплату податку, а про його несвоєчасну сплату, відповідальність за що передбачена положеннями ст.126 ПК України. Крім того, відсутність узгодженого ППР за такий вид порушення не надає права контролюючому органу застосувати штраф у розмірі 50% і 75%.

Судами правильно взято до уваги те, що викладені в актах перевірок факти не містять жодних відомостей про виплату позивачем доходів фізичним особам без сплати такого збору. Натомість в Акті планової перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення платником граничних термінів сплати ВЗ при виплаті заробітної плати та виплаті сум орендної плати за земельні ділянки (паї). Отже, застосування відповідачем до спірних правовідносин ст.127 ПК України не є обґрунтованим. Тому нарахування штрафу згідно зі спірним ППР від суми фактично сплаченого збору не є правомірним і таке рішення підлягає скасуванню.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що факт несвоєчасності подання податкової звітності або допущення в ній помилок не є достатніми для притягнення до відповідальності. Додатково мають бути встановлені наслідки таких порушень. Якщо такі порушення вплинули на розмір відповідних зобов`язань платника та/або зміни особи платника податку, виникають правові підстави для застосування вказаної штрафної санкції. Отже, відсутність висновків відповідача щодо того, чи призвели такі недостовірні відомості або помилки до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку свідчить про неповноту проведеної перевірки та прийняття вказаного ППР за відсутності правових підстав.

Наведені висновки судами попередніх інстанцій зроблені на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, з урахування практики Верховного Суду, натомість подана скаржником касаційна скарга не містить жодного доводу щодо їх необґрунтованості чи помилковості, а вмотивована лише цитуванням витягів з акту перевірки позивача та зводиться виключно до незгоди відповідача з оскаржуваними судовими рішеннями.

Отже, беручи до уваги наведене, Суд вважає доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, безпідставними та такими, що виключають необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права.

Верховний Суд зазначає, що фактично всі доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

................

Перейти до повного тексту