ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 640/16786/20
адміністративне провадження № К/9901/36566/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/16786/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс" до Державної авіаційної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства", Бориспільська міська рада Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс"
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020, постановлену судом у складі судді Шрамко Ю.Т.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. 05.08.2020 ТОВ "Еко-Сервіс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної авіаційної служби України (далі - відповідач), у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.08.2019 № 215;
- визнати протиправним та скасувати акт обстеження сміттєзвалища від 17.07.2019 № 20-26-14.
2. Адміністративний позов позивач обґрунтовував протиправністю спірного рішення, яким припинено діяльність полігону твердих побутових відходів на території Глибоцької сільської ради, що здійснюється ТОВ "Еко-Сервіс", оскільки таке прийняте за результатами планового заходу з державного нагляду (контролю) проведеного з порушенням встановленого законом порядку його проведення.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020 відкрито провадження у цій справі.
4. 07.08.2020 відповідач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про залишення позовної заяви ТОВ "Еко-Сервіс" без розгляду, оскільки така подана після спливу шестимісячного строку звернення до суду.
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, задоволено клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залишено позовну заяву без розгляду.
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач 28.12.2020 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Протоколом розподілу справи від 04.01.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Бевзенко В.М., Шарапа В.М.
8. Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2021 відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.08.2020 позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою, у якій оскаржував акт обстеження від 17.07.2019 № 20-26-14 та рішення відповідача від 02.08.2019 № 215.
У позовній заяві позивач вказав про те, що дізнався про спірне рішення від 02.08.2019 № 215 при розгляді судової справи № 320/5150/19, про відкриття провадження в якій дізнався 15.10.2019, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі. Крім того, з посиланням на положення пункту 9 розділу І та пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих положень" Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) позивач вказав на те, що ним не пропущено, встановленого статтею 122 КАС України, строку звернення до суду.
Відповідач, звертаючись до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, не погодився з доводами про те, що останній дізнався про спірне рішення лише при розгляді справи № 320/5150/19, оскільки рішення відповідача від 02.08.2019 № 215 за вихідним номером 1.16-5306-19 було направлено на адресу позивача 05.08.2019, про що свідчить список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 05.08.2019 № 1770 та реєстр відправлених рекомендованих листів через Київ-135 від 05.08.2019. Рішення відповідача від 02.08.2019 № 215 було отримано позивачем 08.08.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.08.2019 № 0113509152445.
Окружний адміністративний суд міста Києва після відкриття провадження у справі та розгляду клопотання відповідача, дійшов висновку про неповажність вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, у зв`язку із чим залишив позовну заяву без розгляду.
Уважаючи, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку на звернення до суду перешкоджає доступу до правосуддя, зважаючи на поважність причин такого пропуску, позивач звернувся із цією касаційною скаргою.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЯЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду виходив з того, що позивач про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 02.08.2019 дізнався 08.08.2019, а тому ним пропущений, визначений частиною другою статті 122 КАС України строк на звернення за судовим захистом. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що жодна особа, яка працювала на товаристві, поштове відправлення не отримувала, а підпис, який міститься на повідомленні про вручення, не належить його працівникам, на підтвердження чого позивачем надано копії паспортів працівників товариства, а також письмові пояснення працівника, яка у відповідний період була уповноважена на отримання кореспонденції товариства, згідно з якими вона поштове відправлення № 0113509152445 не отримувала та вказав на те, що надані позивачем документи не можуть бути прийняті судом до уваги з точки зору допустимості таких доказів, адже факт отримання поштового відправлення, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270) підтверджується повідомленням про його вручення адресату. Позивачем у належний спосіб дії працівника поштового зв`язку не оскаржені, а тому у суду відсутні підстави сумніватися у добросовісності виконання останнім своїх обов`язків.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга обґрунтована незгодою позивача з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо залишення позовної заяви без розгляду, з посиланням на те, що його, всупереч положенням статті 44 КАС України, було позбавлено змоги надати заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду і обґрунтувати такі заперечення відповідними доказами. Також, позивач вказує на те, що не отримував оскаржуваного рішення 08.08.2019 та звертає увагу на те, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0113509152445 не зазначено прізвище уповноваженої особи, яка отримала поштове відправлення, що на переконання позивача, свідчить про неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.
12. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Еко-Сервіс" відповідач заперечує проти задоволення такої з посиланням на її необґрунтованість та просить залишити таку без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
14. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд дійшов наступних висновків.
15. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша статті 55 Конституції України).
16. Відповідно до частини п`ятої статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
17. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
19. Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
21. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
22. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
23. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
24. Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
25. Відтак, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
26. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
27. Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
28. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, установлені законом.
29. Водночас обмеження строку звернення до суду шляхом установлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
30. Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
31. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
32. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
33. Законодавство не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певними обставинами, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
34. Так, позивач на обґрунтування дотримання строку звернення до суду зазначив про те, що йому стало відомо про ухвалення спірного рішення 15.10.2019 після отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі № 320/5150/19.
35. Наведене стало підставою для постановлення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження у цій справі. 07.08.2020 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Зі змісту вказаного клопотання та доданих до нього документів судами попередніх інстанцій установлено, що копію оскаржуваного рішення направлено позивачу рекомендованим листом 05.08.2019, яке отримано останнім 08.08.2019 (про що свідчить підпис уповноваженої особи за довіреністю про отримання поштового відправлення). З огляду на викладене суд першої інстанцій, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишив позовну заяву без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
36. За змістом пункту 2 Правил № 270 вручення поштового відправлення, поштового переказу - це виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.
Повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
37. Відповідно до пункту 11 Правил № 270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
38. Рекомендоване поштове відправлення відповідно до пункту 2 Правил № 270 - це реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.
39. Згідно з пунктом 90 Правил № 270 адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.
Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, у якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред`явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об`єкті поштового зв`язку.
38. Відповідно до пункту 94 Правил № 270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.
Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
40. Відповідно до змісту абзацу 1 пункту 102 Правил № 270 в об`єкті поштового зв`язку вручаються рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, не вручені адресатам під час доставки додому.
41. Згідно з пунктом 105 Правил № 270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.
42. Наведене свідчить про те, що абонент самостійно визначає як організувати відносини з оператором поштового зв`язку, щоб забезпечити отримання надісланої йому кореспонденції. Зокрема, абонент-юридична особа може укласти договір та встановити абонентську скриньку, може отримувати кореспонденцію безпосередньо у відділенні поштового зв`язку.
43. Надсилання спірного рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов`язків відповідача щодо інформування позивача про прийняте ним рішення.
44. У разі доставки рекомендованого відправлення, на адресу відправника повертається повідомлення про вручення. У разі повернення повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою про доставку (вручення) відповідному адресату за належною адресою, презюмується, що воно отримано уповноваженою особою.
45. Викладене свідчить про те, що обов`язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис).
46. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач 05.08.2020 направив на адресу позивача копію спірного рішення від 02.08.2019 № 215, про що свідчать список згрупованих поштових відправлень № 1770 та реєстр відправлених рекомендованих листів від 05.08.2019, відповідно до якого на адресу позивача відправлено лист за штриховим ідентифікатором № 0113509152445.
47. Водночас на підтвердження отримання позивачем рішення від 02.08.2019 № 215 відповідачем надано копію повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113509152445, в якому наявна інформація про дату подання - 05.08.2019, адресат - ТОВ "Еко-Сервіс", поштова адреса: Київська область, м.Бориспіль, вулиця Глибоцька, 125-А, дату отримання - 08.08.2019 та підпис.
48. З огляду на наведені норми чинного законодавства можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв`язку.
49. При цьому повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113509152445 не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення, що свідчить про недотримання вимог Правил № 270, а тому таке не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача. Крім того, позивач заперечує про отримання ним 08.08.2019 рекомендованого відправлення № 0113509152445, що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що таке повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113509152445 є підтвердженням отримання позивачем спірного рішення від 02.08.2019 № 215.
50. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права.
51. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
52. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, у зв`язку із чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд