ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 826/6904/17
адміністративне провадження № К/9901/6502/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Тацій Л.В., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 826/6904/17
за позовом ОСОБА_1
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Карини Євгенівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білд Інвест", ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019, постановлену судом у складі судді Качура І.А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. 26.05.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є. (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ухвалення рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесення записів за цими рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04.08.2016 № 30789366;
2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04.08.2016 № 30791265;
3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.08.2016 № 30799871;
4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.08.2016 № 30804341;
5) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.08.2016 № 30806864;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 .
2. Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що оспорювані рішення прийняті з порушенням вимог законодавства, оскільки на момент їх ухвалення нерухоме майно (квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 ) належало позивачу на праві власності та щодо такого майна були зареєстровані обтяження, що було перешкодою для проведення державної реєстрації.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2017 відкрито провадження у цій справі.
4. 05.11.2019 ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020, задоволено клопотання ОСОБА_2 та на підставі пункту першого частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження у справі.
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач 04.03.2020 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Протоколом розподілу справи від 25.08.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Тацій Л.В., Бучик А.Ю.
8. Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2020 відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 у 2005- 2007 роках уклав кредитні договори з Приватним акціонерним товариством Комерційний банк "Правекс-Банк" та Приватним акціонерним товариством "ОТП Банк", та договори іпотеки, предметом яких стало нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5, для забезпечення виконання позивачем кредитних договорів.
Вказані банки відступили право вимоги по кредитним та іпотечним договорам на вказані квартири Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінар", яка згодом відступила право вимоги по кредитним та іпотечним договорам ОСОБА_2 .
Відповідачем прийнято рішення та внесено записи за цими рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04.08.2016, індексний номер 30789366, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, яка знаходиться за пресою: АДРЕСА_6 ;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04.08.2016, індексний номер 30791265, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.08.2016, індексний номер 30799871, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.08.2016, індексний номер 30804341, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.08.2016, індексний номер 30806864, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 .
Уважаючи, що вказаними рішеннями порушено його право власності на нерухоме майно, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЯЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі виходив з наявності спору між сторонами щодо майнових прав на зазначене нерухоме майно, а тому прийшов до висновку, що спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин. Такий має приватно-правовий характер та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга обґрунтована незгодою позивача з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо закриття провадження у справі, з посиланням на помилковість застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.10.2019 у справі № 814/2030/17, оскільки така стосується державної реєстрації права оренди земельної ділянки, в той час як спірні правовідносини виникли у зв`язку з порушенням відповідачем вимог законодавства при здійсненні реєстраційної дії, зокрема реєстрації нерухомого майна, за наявності його обтяження (арешту). При цьому позивач вказує на те, що питання чинності договору, правомірності його укладення, дотримання сторонами умов договору, ним не оскаржується, оскільки реєстраційна дія вчинялась на підставі іпотечного застереження за волевиявленням іпотекодержателя на підставі відповідної заяви. Спірним у межах цієї справи, на переконання позивача, є реєстраційні дії суб`єкта владних повноважень, а тому дослідженню підлягають виключно владні, управлінські функції відповідача, при цьому спір про право - відсутній.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, ураховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
13. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
15. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
17. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС Україна визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
18. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
19. У справі, яка переглядається, установлено, що спір виник стосовно майна - квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 . Позивач уклав договори про відкриття кредитної лінії з ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ПАТ "ОТП Банк". Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитними договорами між сторонами укладено договори іпотеки, предметом яких стало вказане нерухоме майно. Вказані банки відступили право вимоги по кредитним та іпотечним договорам на вказані квартири ТОВ "ФК "Фінар", яке згодом відступило право вимоги по кредитним та іпотечним договорам ОСОБА_2 . 29.04.2016 ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про погашення заборгованості та попередження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. У подальшому ОСОБА_2 звернув стягнення на предмет іпотеки та звернувся до відповідача із заявами про проведення реєстрації права власності на спірні квартири за іпотечними договорами.
20. Вимога скасувати реєстраційні записи спрямована насамперед проти ОСОБА_2, який за цими реєстраційними записами значиться власником спірного нерухомого майна (квартир).
21. Сутнісно вимоги про скасування в судовому порядку реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно та рішень про державну реєстрацію нерухомого майна тісно пов`язані із цим майном, і якщо виникає цивільний спір про визнання недійсним правочину, на підставі якого відбувся перехід права власності і державна реєстрація права власності на це майно, то в такому спорі вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, навіть і тоді, коли вони не були пред`явлені разом з основними вимогами про захист права власності, є (можуть бути) його складовою частиною, оскільки для повного відновлення права володіння та розпорядження квартирою необхідно припинити (скасувати) державну реєстрацію права власності за іншою особою та перереєструвати це право за особою, яка за рішенням суду відновила право власності на нерухоме майно.
22. Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
21. На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
23. Згідно із статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
24. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
25. Зі змісту позовних вимог та обставин, якими ОСОБА_1 їх обґрунтовує, видно, що подання цього позову пов`язано із захистом порушеного, на думку позивача, права власності на об`єкти нерухомості - предмет іпотеки внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за третьою особою.
26. Визнання протиправним і скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора впливає на права третьої особи, а тому в цьому випадку існує спір про право, що, передусім, унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
27. Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
28. Зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 про поширення на неї юрисдикції адміністративного суду колегія суддів Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані, натомість вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.
29. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача про належність спору про оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію права на нерухоме майно до юрисдикції адміністративного суду.
Ці доводи могли б бути слушними тоді, коли учасник реєстраційних правовідносин - заявник (власник, інший правонабувач, сторона правочину) подав заяву та документи для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, щодо якого не встановлено заборони розпоряджатися та/або користуватися ним, немає спору про право власності чи інші правоможності стосовно цього майна, але державний реєстратор усупереч встановленим законом підставам, умовам та порядку не реалізує надані йому владні повноваження у сфері реєстраційних відносин.
У цій справі, про що зазначено вище, вимоги щодо реєстраційних дій мають іншу, відмінну від щойно описаної правової ситуації, юридичну природу. Спір у цій справі не має публічно-правового характеру, не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
30. З огляду на вище наведене, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій спірних рішень.
31. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд