ПОСТАНОВА
Іменем України
09 лютого 2022 року
Київ
справа №815/1656/18
адміністративне провадження № К/9901/68756/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/1656/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмову у наданні дозволу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук О.А., суддів Бойка А.В., Осіпова Ю.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17;
- зобов`язати відповідача, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне законне рішення.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що йому було протиправно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області. При цьому позивач зазначає, що така відмова була викладено особисто йому у листі від 26 червня 2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 25 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17 та зобов`язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки-задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17.
Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області
надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів) ОСОБА_1 .
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за:
- квитанцією №46 від 02.04.2018 р. у сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відмова Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 07 листопада 2018 року П`ятий апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка щодо якої позивачем було подано клопотання наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 серпня 2016 року №133 "Про доповнення переліку земельних ділянок" була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, що в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 21 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 815/1656/18 скасувати.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
У касаційній скарзі позивач стверджує, що в переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, відсутнє присвоєння цим земельним ділянкам кадастрових номерів під час підготовки лотів до проведення земельних торгів. Тому не можна говорити про правомірність відмови у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою, так як включення земельної ділянки на яку претендує позивач до вищевказаного переліку було здійснено з порушенням порядку встановленого Земельним кодексом України. А тому позивач вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив земельну ділянку на яку він претендує з земельною ділянкою, право оренди якої виставлено на земельні торги.
8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
10. 08 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду № 836/0/78-19 від 25 червня 2019 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
12. Верховний Суд ухвалою від 08 лютого 2022 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 09 лютого 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 10 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням в порядку ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України та просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів).
До вказаного клопотання позивачем було додано (у копіях): 1) паспорт громадянина України; 2) ідентифікаційний номер; 3) графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; 4) довіреність.
28 листопада 2016 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області на адресу ОСОБА_1 направило лист "Про розгляд заяви", яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та запропоновано позивачу придбати бажану земельну ділянку на земельних торгах.
Не погоджуючись з відмовою Головне управління Держгеокадастру в Одеській області позивач оскаржив її до суду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 у справі №815/218/17 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 28 листопада 2016 року № М-17426/0-7099/6-16.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення.
За результатами повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 у справі №815/218/17, відповідач в листі від 26 червня 2017р. за вих. № 23-15-0.16-7198/2-17 повідомив позивача про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Підставою для відмови зазначено:
"Відповідно до доручення Віце-премєр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08 жовтня 2014 № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15 жовтня 2014р. №328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014", Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18 вересня 2014р. №77, із змінами, внесеними наказом від 01 серпня 2016 №130, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого вже включена земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 .
III. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
14. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
15. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Згідно частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.
У свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.
16. Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.
Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Пунктом 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджене постановою КМУ від 14 січня 2015 № 15 " Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення № 15) передбачено, що Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015р. №600 (яка була чинна на момент розгляду відповідачем клопотань позивача), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 №888/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
17. Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ.
Відтак, рішення Держгеокадастру, прийняті за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути оформлені у вигляді листів-відповідей.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №813/1949/16, від 14 серпня 2020 року у справі № 815/6699/17, від 19.02.2021 року у справі № 815/3058/17, від 03.11.2021 року у справі № 420/973/19 та відповідає усталеній практиці Верховного Суду у даній категорії справ.
18. У межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного законного рішення.
Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належне рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачем заяв.
19. Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви особи вказує на протиправну бездіяльність.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 823/1166/17, від 25 червня 2020 року у справі № 818/1010/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 815/6699/17, від 19.02.2021 року у справі № 815/3058/17, від 03.11.2021 року у справі № 420/973/19.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ Держгеокадастру прийняти відповідне рішення у формі наказу.
20. Частинами 1-3 статті 351 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язання відповідача розглянути вказану заяву із прийняттям за наслідками її розгляду по суті відповідного наказу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду