ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 826/23025/15
адміністративне провадження № К/9901/18352/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 (суддя - Гарник К.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі №826/23025/15.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (далі - ТОВ "Нікея-ЛТД") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило:
визнати незаконним та скасувати рішення (лист) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві) від 12.03.2015 № 16496/10/26-55-18-04;
визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 13.05.2015 № 7722/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги;
визнати незаконним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 05.08.2015 № 16407/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;
зобов`язати ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві включити відомості з поданої ТОВ "Нікея-ЛТД" (код ЄДРПОУ 33546858) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць лютий 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною відмову ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві у прийнятті податкової декларації ТОВ "Нікея-ЛТД" з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць лютий 2015 року з додатками 2, 3, 4, 5, доповненням до цієї податкової декларації у формі листа від 10.03.2015 вих. № 54 та флеш-носієм з копіями записів реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі.
Постановлено вважати прийнятою та зареєстрованою податкову декларацію ТОВ "Нікея-ЛТД" з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць лютий 2015 року з додатками 2, 3, 4, 5, доповненням до цієї податкової декларації у формі листа від 10.03.2015 вих. № 54 та флеш-носієм з копіями записів реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі - 10.03.2015. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 зазначену апеляційну скаргу позивача залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 апеляційну скаргу повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2015 залишено без змін.
Постановами ВС від 15.01.2019 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" задоволено та скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016, направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду від 26.02.2019 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 залишено без змін.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
В обґрунтування своїх доводів Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку кожному окремому доводу позивача щодо незаконності оскаржуваних рішень, викладених у позові, допущено ряд процесуальних порушень, справу розглянуто неповноважним складом суду.
Відповідачі не скористалися своїм правом та не надали відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 10.03.2015 ТОВ "Нікея-ЛТД" подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць лютий 2015 року з додатками 2, 3, 4, 5, доповненням до цієї податкової декларації у формі листа від 10.03.2015 вих. №54 та флеш-носієм з копіями записів реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі.
Проте, листом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві від 12.03.2015 № 16496/10/26-55-18-04 у прийнятті вищевказаної податкової звітності за лютий 2015 року відмовлено посилаючись на абзац 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, з урахуванням внесених змін, відповідно до якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
У зв`язку з викладеним, позивача повідомлено про неможливість прийняття податкової декларації на паперовому носії та запропоновано подати звіт з податку на додану вартість у спосіб, передбачений статтею 49 Податкового кодексу України.
За результатами адміністративного оскарження відмови ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві у прийнятті податкової звітності, скарги позивача залишені без задоволення відповідно до рішень про результати розгляду скарг Головного управління ДФС у місті Києві від 13.05.2015 № 7722/10/26-15-11-03-11 та Державної фіскальної служби України від 05.08.2015 № 16407/99-99-11-02-02-15.
Вирішуючи даний спір, з метою захисту порушеного права позивача, з урахуванням положень частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та частково задовольнив позовні вимоги у спосіб, викладений у резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про визнання незаконним, скасування листа Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 12.03.2015 № 16496/10/26-55-18-04 не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 26.02.2019 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 залишено без змін.
При прийнятті цієї постанови, Верховний Суд виходив з того, що згідно чинного на час спірних правовідносин законодавства, позивач був зобов`язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі. Невиконання позивачем цього обов`язку зумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності, поданої з порушенням вимог закону.
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 13.05.2015 № 7722/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 05.08.2015 № 16407/99-99-11-02-02-15.
Відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Відповідно до матеріалів справи, подана до Головного управління ДФС у місті Києві скарга від 23.04.2015 № 83 (вх. від 27.04.2015 № 11493/10) розглянута, про що викладено у рішенні від 13.05.2015 № 7722/10/26-15-11-03-11.
Скарга від 19.06.2015 (вх. №17444/6 від 22.06.2015), з урахуванням продовження строків розгляду скарги, розглянута, про що викладено у рішенні від 19.08.2015 № 16407/99-99-11-02-02-15.
Наведене свідчить, що відповідачами, в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України, розглянуті скарги ТОВ "Нікея-ЛТД".
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку доводам позивача, який має значення для правильного вирішення адміністративної справи.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -