ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2022 року
Київ
справа №806/514/17
касаційне провадження № К/9901/38227/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВІД" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 (суддя - Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя - Бучик А.Ю., судді - Майор Г.І., Шевчук С.М.) у справі № 806/514/4/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВІД (далі у тексті - ТОВ "РАВІД", Товариства) до Житомирської ОДПІ ГУ ДПС у Житомирській області (далі у тексті - Житомирська ОДПІ, Інспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "РАВІД" звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 05.10.2016 № 0000361202.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку Товариства, за результатом якої складено акт від 22.09.2016 №5291/06-25-12-02/38797229. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 05.10.2016 № 0000361202 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 7 149, 00 грн. Позивач вказує, що спірне рішення відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому просить визнати його протиправним та скасувати.
У своїх письмових запереченнях відповідач заперечував проти позову, вважаючи його безпідставним, просив відмовити у його задоволенні. Оскільки, ТОВ "РАВІД" порушено П.200.1, п.200.4 "б" ст.200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), та як наслідок Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2016 року у розмірі 7 149, 00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, Товариству у задоволенні позову відмовлено.
Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки обставинам справи та помилково вважали, що на момент подання уточнюючого розрахунку до декларації за липень 2016 року реєстраційний ліміт складав 851, 47 грн, у той час, коли на момент подання декларації з податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) за липень 2016 року він складав 8 851, 47 грн. Тому при складанні податкового повідомлення-рішення від 05.10.2016 № 0000361202 Житомирська ОДПІ використала реєстраційний ліміт на момент подання уточнюючого розрахунку до декларації за липень 2016 року у сумі 851, 47 грн всупереч вимогам п.200.4 "б" ст. 200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПКУ у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), а не на момент подання декларації з ПДВ за липень 2016 pоку, коли він складав 8 851, 47 грн. Зважаючи на що, 851,47 грн були відшкодовані на розрахунковий рахунок, а різниця - 7 149, 00 грн - незаконно зняті з відшкодування.
Запереченні на касаційну скаргу відповідачем до суду не подавались.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.12.2021 прийняв касаційну скаргу ТОВ "РАВІД" до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з07.12.2021.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди попередніх інстанцій установили, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки даних Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВІД", задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2016 року від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування, складено акт перевірки від 22.09.2016 №5291/06-25-12-02/38797229, згідно з висновком якого позивачем порушено п.200.4 "б" ст. 200 ПК України, у результаті чого ТОВ "РАВІД" не має права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2016 року в розмірі 7 149, 00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 05.10.2016 № 0000361202 визнано відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 7 149, 00 грн.
За змістом абзаців 1, 2 пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Зі справи вбачається, що ТОВ "РАВІД" 16.08.2016 у електронному вигляді подало податкову декларацію з ПДВ за липень 2016 року за реєстраційним номером 9146882608. У рядку 20.2 декларації до бюджетного відшкодування заявлено 8 000, 00 грн від`ємного значення податку на додану вартість, за напрямками відшкодування вказану суму задекларовано частково.
Вказаний пакет документів був прийнятий контролюючим органом, що підтверджується квитанцією № 2.
Встановлено, що у рядку 20.2.1 поданої декларації суму від`ємного значення ПДВ, що за заявою платника підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, не відображено, а у рядку 20.2.2 декларації суму від`ємного значення ПДВ, що за заявою платника підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, відображено в розмірі 685, 00 грн. Різницю в розмірі 7 315, 00 грн не розподілено за напрямком відшкодування.
У подальшому, 25.08.2016 Товариство подало до контролюючого органу уточнюючий розрахунок №9152742148 податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період липень 2016 року та розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вказаний звітній період, де у рядку 20.2 "підлягає бюджетному відшкодуванню" задекларовано 8 000, 00 грн та за напрямком відшкодування всю суму відображено по рядку 20.2.1 "на рахунок платника у банку", а сума у розмірі 685, 00 грн, яка була задекларована в декларації з ПДВ за липень 2016 року в рядку 20.2.2 "у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачується до Державного бюджету" в уточнюючому розрахунку відсутня. При цьому, станом на 25.08.2016 сума реєстраційного ліміту (обчислена відповідно до п.200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент подання уточнюючого розрахунку) ТОВ "РАВІД" згідно з інформацією ІАС податкового органу "ЄСВ + Архів звітності" складала 851, 47 грн.
Вказаний пакет документів був прийнятий контролюючим органом, що підтверджується квитанцією № 2.
Разом з цим, подання уточнюючої звітності не відобразилось автоматично в розрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних для системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
У зв`язку із викладеним, Товариство звернулось до ДФС України зі скаргою від 07.11.2016 № 26505/6.
Так, контролюючий орган, з висновками якого погодились суди попередніх інстанцій, виходив з того, що встановлене ним порушення полягає у тому, що ТОВ "РАВІД" заявлено до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення за липень 2016 року у розмірі 7 149, 00 грн, при цьому перевіркою встановлено, що за даними єдиного реєстру податкових накладних відповідно до архіву електронної звітності на дату подання ТОВ "РАВІД" уточнюючого розрахунку (25.08.2016), сума, обчислена відповідно до п. 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України, на момент подання уточнюючого розрахунку становила 851, 47 грн. Відповідач вважає, що на порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України ТОВ "РАВІД" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2016 року на 7 149, 00 грн, так як на момент подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок фактична сума від`ємного значення у Е накладних становить 851, 47 грн.
Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
ПК України, зокрема встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення положеннями статті 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 200.1, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою звітного (податкового) періоду.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового божу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує сілу, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу звітного (податкового) періоду.
Згідно пунктів 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електрона митна декларація надається контролюючим органом за контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.
Вказані положення кореспондуються з підпунктом 4 пункту 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, який прийнято відповідно до пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, де вказано, що платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (ДЗ) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
За змістом Розділу III наказу №21 декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.
Аналізом відображення показників даних податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2016 року (вх. №9146882608 від 16.08.2016) встановлено у рядку 20.2. декларації "підлягає бюджетному відшкодуванню" Товариством задекларовано суму 8 000, 00 грн. Фактично, допущена платником помилка при заповненні цієї декларації полягає у незазначенні напряму цього бюджетного відшкодування в усій задекларованій сумі, оскільки ТОВ "РАВІД" не заповнило рядок 20.2.1 "на рахунок у банку", а заповнило лише рядок 20.2.2 "у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету" у сумі 685,00 грн.
Втім, така помилка не мала наслідком заниження податкового зобов`язання чи завищення податкового кредиту, що б призвело до виникнення у платника податку позитивного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.
Разом з цим, 25.08.2016 року ТОВ "РАВІД" було направлено уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2016 року, в якому був виправлений один рядок щодо напрямку відшкодування ПДВ, а саме 20.2.1 " на рахунок у банку" у розмірі 8000,00 грн.
Вказаний пакет документів також був прийнятий контролюючим органом, що підтверджується квитанцією № 2. Водночас, у квитанції №2 про прийняття уточнюючого розрахунку сума реєстраційного ліміту Е накл зазначена у розмірі 851, 47 грн.
Також, згідно з даними облікової картки платника, суми від`ємного значення, задекларовані в уточнюючому розрахунку не були відображені в обліковій картці платника. У зв`язку із наведеними обставинами позивач звертався до контролюючого органу з проханням відновити в інтегрованій картці платника суму від`ємного значення у розмірі 7 149,00 грн, яка, як вбачається із квитанції №2, вже була списана з картки станом на дату подачі уточнюючого розрахунку (25.08.2016), однак жодних дій для відновлення права платника податків суб`єктами владних повноважень не було вчинено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої та апеляційної інстанції зазначили, що решта від`ємного значення в сумі 7 149, 00 грн за напрямком відшкодування не задекларована позивачем, у зв`язку з чим дана сума не відображається в інтеграційній картці платника, тому не може бути відшкодована з бюджету.
Разом з тим, Касаційний суд вважає такі висновки судів передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки:
- або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету;
- або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.
У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом п`яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити.
Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 були затверджені форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 21 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 21 до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать, зокрема: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками.
За приписами абзацу 1 пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 21 декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання.
Згідно з підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Порядку № 21 додатком до декларації є, зокрема, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5).
При цьому, пунктами 1-3 розділу ІV Порядку № 21 встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.2 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 ПК України).
Згідно з пунктом 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;
у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
За приписами пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.
Статтею 50 ПК України регламентовано особливості внесення змін до податкової звітності.
Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Водночас пункт 50.2 статті 50 ПК України містить застереження, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.
Відповідно до положень пункту 2001.3 статті 2001 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (ЕНакл), обчислену за такою формулою: ЕНакл = ЕНаклОтр + ЕМитн + ЕПопРах + ЕОвердрафт - ЕНаклВид - ЕВідшкод - ЕПеревищ, де: ЕНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; ЕМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; ЕПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200 1.2 цієї статті. Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників Е НаклОтр та Е НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників Е НаклОтр, Е НаклВид та Е Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.
Таким чином, система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні ДФС України, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого показників з формули.
В свою чергу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказує, що впровадження системи електронного адміністрування ПДВ не мало наслідком внесення кардинальних змін до загальних принципів справляння ПДВ, визначених ПК України. Норми ПК України, які визначають коло платників ПДВ, об`єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, особливості внесення виправлень до податкової звітності, залишились незмінними.
З огляду на те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ поданий платником податків до контролюючого органу у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період липень 2016 року є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а тому сформовані у ньому показники (зокрема рядка 20.2.1) повинні бути враховані податковим органом при автоматичному збільшенні суми реєстраційного ліміту за липень 2016 року та відображатися в інтегрованій картці платника податку як сума, яка може бути відшкодована з бюджету.
Таким чином, висновки судів, які знайшли обґрунтованими доводи податкового органу, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає достатніми підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказує, що пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України багатократно застосований зокрема Верховним Судом, як норми прямої дії, приписи якого є чіткими, однозначними для розуміння та не потребують тлумачення. Разом із тим, правомірність застосування приписів цього пункту можливо встановити виключно за умови встановлення факту правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2016 року, що не заперечувалось жодною стороною судового процесу у ході розгляду справи.
Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було, що і потягло за собою прийняття рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "РАВІД" підлягає задоволенню, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВІД" задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000361202 від 05.10.2016.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.