ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 2а-14315/11/2670
адміністративне провадження № К/9901/58703/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва, за участю прокуратури Оболонського району міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 (суддя - Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі №2а-14315/11/2670.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпро" (далі - ТОВ "Алюпро") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва (далі - ДПІ в Оболонському районі міста Києва) від 23.06.2011 № 0000342303.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 касаційну скаргу ТОВ "Алюпро" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками повторного перегляду, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Алюпро" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Так, ТОВ "Алюпро" зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні докази, які підтверджують транспортування придбаного у ТОВ "Стімтрейд" товару та використання його у власній господарській діяльності з урахуванням виробничого циклу переміщення продукції від її стану у вигляді сировини, до перетворення у стан готової продукції, яка відпускається кінцевому споживачу, що свідчить про те, що спірні господарські операції призвели до змін в структурі активів та зобов`язань у власному капіталі підприємства.
У відзиві на касаційну скаргу ДПІ в Оболонському районі міста Києва зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Оболонському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Алюпро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.11.2008 по 31.12.2010.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.06.2011 № 247-23-3-36251163, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 077 432, 00 грн.
На підставі названого акту перевірки, ДПІ в Оболонському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0000342303, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 3 846 790 грн., у тому числі 3 077 432 грн. за основним платежем та 769 358 грн. за штрафними санкціями.
Фактично підставою для прийняття спірного рішення став висновок податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат витрати, за договорами від 01.07.2009 №01/07/09-1, від 01.06.2009 №01/06/09-1 та від 01.09.2009 №01/09/09-1, укладеними з ТОВ "Стімтрейд" та за договором від 21.07.2009 №А-21/07, укладеним з ТОВ "Алюмінієві Системи", оскільки товариством не надано під час перевірки товарно-транспортні накладні, довіреності та ліцензії на право здійснення транспортно-експедиційних послуг, а також не надано документів, що підтверджують зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, у зв`язку з чим податковий орган дійшов висновку, що отримані транспортно-експедиційні послуги, послуги з шліфування алюмінієвого профілю та придбання алюмінієвого профілю не підтверджені документально.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь- які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Отже, виходячи з положень законодавства, формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв`язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 05.07.2017 зазначив, що суди попередніх інстанцій, здійснюючи оцінку наслідкам відображеної позивачем в податковому обліку вартості товарів (робіт, послуг), належним чином не перевірили реальності господарських операцій та не з`ясували чи призвели ці операції до реальних змін майнового стану позивача. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що при дослідженні обставин фактичного здійснення спірних операцій позивача з ТОВ "Стімтрейд" суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили суті наданих послуг та не надали оцінки наданим на підтвердження вказаним обставинам первинним документам.
Вирішуючи даний спір судами встановлено, між позивачем та ТОВ "Стімтрейд" укладено договори № 01/07/09-1 від 01.07.2009, № 01/06/09-1 від 01.06.2009, № 01/09/09-1 від 01.09.2009.
Предметом договору № 01/06/09-1 від 01.06.2009 є транспортно-експедиційне обслуговування, надання послуг та організація перевезень вантажів територією України з пункту відправлення в пункт призначення та надання інших послуг, узгоджених сторонами.
На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, з яких неможливо встановити який саме товар перевозився та з якою метою, не підтверджено також перерахування коштів за договором, а також те, що послуги з товарно-транспортного експедиційного обслуговування були використані у господарській діяльності з метою отримання прибутку.
Предметом договору № 01/07/09-1 від 01.07.2009 визначено здійснення поставки товару відповідно до специфікацій, а саме: покупець приймає товар на території виконавця та вивіз товару здійснюється покупцем власними силами та за власний кошт.
На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано суду специфікації, видаткові накладні та рахунки-фактури, разом з тим відсутні докази того, що фактично здійснювалося транспортування товару, що він використовувався у власній господарській діяльності позивача, а також не підтверджено перерахування коштів ТОВ "Стімтрейд" за отриманий товар.
Предметом договору № 01/09/09-1 від 01.09.2009 визначено виконання робіт з шліфування алюмінієвого профілю, а саме: виконавець зобов`язується виконати роботи протягом 30 днів з моменту отримання алюмінієвого профілю замовника.
На підтвердження виконання робіт за зазначеним договором позивач надав акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, разом з тим, відсутні підтвердження здійснення поставки алюмінієвого профілю ТОВ "Стімтрейд" для проведення шліфування, використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, а також не підтверджено перерахування коштів ТОВ "Стімтрейд" за надані послуги.
Разом з тим, надані позивачем докази не відображають суті операцій та наданих послуг та не містять відповідей на питання, поставлені в цій частині судом касаційної інстанції. Не підтвердилися також обставини використання у власній господарській діяльності придбаних у постачальника товарів, робіт та послуг, при тому, що під час розгляду позивач надав інформацію та докази передачі відшліфованих профілів подальшим кінцевим споживачам, покупцям. Проте, надані документи не містять відомостей щодо походження товару, а тому не свідчать про використання товарів та послуг, отриманих позивачем від ТОВ "Стімтрейд" у власній господарській діяльності.
Суду також не надано доказів того, чи надавалися фактично послуги з оренди контрагентом позивача - ТОВ "Алюмінієві системи" та чи міг він взагалі їх надати з урахуванням визнання його банкрутом та зняття з податкового обліку на час укладення відповідного договору оренди виробничого приміщення № А-21/07 від 21.07.2009, відповідно до якого та згідно актів здачі-прийняття робіт надано послуги на загальну суму 16 250, 00 грн., які позивачем віднесено до складу валових витрат.
Судами також з`ясовано, що основним видом діяльності ТОВ "Стімтрейд" була рекламна діяльність.
При цьому, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців одним видів діяльності позивача є оброблення металевих відходів та брухту.
Дослідивши надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із зазначеним підприємством суди, попередніх інстанцій встановили, що вони не підтверджують реального виконання господарської операції, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.
Отже, враховуючи сукупний аналіз наведених вище обставин справи та встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про відмову в позові про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток цілком обґрунтовано виходили з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентом та факт їх використання в господарській діяльності позивача.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -