ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 761/27233/19
адміністративне провадження № К/9901/8652/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 (колегія суддів: Вівдиченко Т.Р., Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі №761/27233/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
УСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України м. Києва, спрямовані на відмову здійснювати перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, згідно державних гарантій статті 53, частини 3 статті 59, статті 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підтверджених обов`язковими до виконання Рішенням Великої Палати Конституційного Суду України від 17.07.2018 року № 6-р та Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р (11), - з 21 травня 2019 року;
- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України м. Києва, - здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності II групи (80% втрати працездатності), яка обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на січень 2019 року, у відповідності до державних гарантій частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в повному об`ємі, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу, згідно положень статті 53 Закону № 796-ХІІ, в тому числі, інших пільг та компенсацій передбачених статтею 60 Закону, зважаючи на обов`язковість до виконання Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р (11) та Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 17.07.2018 року № 6-р, щодо забезпечення вищезазначених пенсійних виплат, - з 21 травня 2019 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року зупинено провадження у справі № 761/27233/19 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/1972/19.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Скаргу обґрунтовано тим, що позовні вимоги у цій справі відрізняються від зразкової справи, отже відсутні підстави для зупинення провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до пунктів 5 та 9 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі:
перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції (пункт 5);
розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі (пункт 9).
Згідно із дефініціями, наведеними у пунктах 21 та 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Зразкова адміністративна справа - це типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Поряд з цим, КАС України не містить дефініції терміну "подібні правовідносини".
Тлумачення визначення "подібності правовідносин" міститься, зокрема, у ряді постанов Верховного Суду (від 13.02.2019 у справі № 802/3999/15-а, від 03.07.2019 у справі №826/27404/15 та інші).
За змістом вказаних постанов подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі як з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, так і з підстави розгляду зразкової справи. При цьому, це є різні підстави для зупинення провадження у справі.
Аналогічний висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №360/3866/19.
25.02.2020 Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі №520/1972/19 предметом спору якої є бездіяльність пенсійного органу щодо перерахунку пенсії особи відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальних захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У справі №520/1972/19 позивач просив суд зобов`язати Київське об`єднане УПФУ в м. Харкові здійснити з 01 жовтня 2017 року перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01 жовтня 2017 року до моменту здійснення перерахунку.
При цьому, позов обґрунтовано тим, що на думку позивача, оскільки він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, як військовозобов`язаний, під час проходження військових зборів, внаслідок чого частково втратив працездатність та став особою з інвалідністю, тому належить до кола військовослужбовців і за рівнем соціального забезпечення має бути прирівняний до військовослужбовців дійсної строкової служби, для яких частина 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає право на отримання пенсії по інвалідності в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, то має право на отримання саме такої пенсії. Відповідач таке право позивача заперечував, Зазначав, що у перерахунку пенсії позивача правомірно відмовлено, адже позивач не є особою, на яку поширюється частина 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки той брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової військової служби, а під час військових зборів.
Водночас у цій справі позивач просить суд зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України м. Києва, - здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності II групи (80% втрати працездатності), яка обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на січень 2019 року, у відповідності до державних гарантій частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в повному об`ємі, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу, згідно положень статті 53 Закону № 796-ХІІ, в тому числі, інших пільг та компенсацій передбачених статтею 60 Закону, зважаючи на обов`язковість до виконання Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р (11) та Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р, щодо забезпечення вищезазначених пенсійних виплат, - з 21 травня 2019 року, що не було предметом розгляду вказаної зразкової справи. Позивач у цій справі не відноситься до військовослужбовців, адже брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на посаді старшого інспектора Управління внутрішніх справ Київської області.
Листом від 04.06.2019 ГУПФУ в м. Києві позивачу повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки з 01.10.2017 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанова Кабінету міністрів України "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 851 від 15.11.2017 застосовується лише для ліквідаторів ЧАЕС строкової служби та ліквідаторів інших ядерних аварій строкової служби. Згідно матеріалів пенсійної справи робота позивача по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи проходила 29.04.1986 на посаді старшого інспектора, за що отримувалась оплата праці за період в зоні відчуження, відповідно до якої здійснено розрахунок пенсії по інвалідності у розмірі фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що в цьому випадку відсутні підстави для зупинення провадження, оскільки правовідносини, які виникли у цій справі, відрізняються від зразкової справи №520/1972/19, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України Підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст.ст. 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -