ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 460/3137/20
адміністративне провадження № К/9901/10901/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Трохимчук Катерини Миколаївни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (головуючий суддя - Матковська З. М., судді: Бруновська Н. В., Макарик В. Я.) у справі № 460/3137/20 за позовом Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Трохимчук Катерини Миколаївни до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування в частині наказу, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2020 року Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Трохимчук Катерина Миколаївна (далі - державний реєстратор Трохимчук К. М., позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Мін`юсту від 04 лютого 2020 року № 380/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";
- відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр).
Позивач уважає, що оспорюваний наказ Мін`юсту (в частині) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розгляд скарги та видання наказу відбулось з порушенням норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідачем у ході розгляду скарги на її дії як державного реєстратора було порушено вимоги Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, а саме: проведено розгляду скарги без належного її повідомлення та участі, не надано можливості надати будь-які пояснення по суті скарги, не надіслано доданих до скарги документів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Мін`юсту №380/5 від 04 лютого 2020 року щодо тимчасового блокування доступу державному реєстратору Трохимчук К. М. до Реєстру.
Зобов`язано Мін`юст відновити державному реєстратору Трохимчук К. М. доступ до Реєстру. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Як на підставу задоволення адміністративного позову суд першої інстанції посилався на те, що порушення відповідачем порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (пунктів 9, 11 Порядок № 1128) вплинуло на права державного реєстратора Трохимчук К. М. в частині надання їй можливості бути присутньою під час розгляду скарги, надати свої пояснення та обґрунтування своєї позиції. Допущені відповідачем порушення порядку не можна визнати формальними та такими, що не впливають на дійсність оскаржуваного рішення. Відтак недотримання процедури розгляду у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно має наслідком протиправності прийнятих за результатами такої процедури рішення. Суд зауважив, що відповідач застосувавши до позивача несприятливі наслідки у вигляді блокування доступу позивача до Реєстру на 6 місяців не навів мотивів, з яких він виходив, обираючи саме такий строк (санкцію), що свідчить про порушення принципу пропорційності та є неспівмірним виявленим відповідачем порушенням.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, апеляційну скаргу Мін`юсту задоволено, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, установивши порушення позивачем норм чинного законодавства, обґрунтовано прийняв наказ про скасування прийнятого нею рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку та тимчасово блокував її доступ до Реєстру строком на шість місяців.
Наведена позиція апеляційного суду ґрунтується на тому, що позивач, не перевіривши інформації від органів влади до 2013 року про право власності на земельну ділянку, прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (від 22 квітня 2019 року № 46592764). Поряд з цим, Трохимчук К. М. не відмовила у проведенні державної реєстрації у зв`язку з наявністю запису про обтяження № 31172031 (арешт нерухомого майна) накладений на земельну ділянку, а протиправно здійснила реєстраційні дії.
Більш того, судом апеляційної інстанції звернуто увагу, що відповідачем не порушено процедуру розгляду скарги.
Апеляційний суд дійшов висновку, що на виконання вимог пунктів 9, 10 Порядку № 1128, на офіційному сайті Мін`юсту (у справі, учасником якої є позивач) було розміщено інформацію про засідання Комісії. Відповідач на адресу позивача направив лист за №6733/19.2.1/-19 від 21 листопада 2019 року який містив інформацію про скаргу, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб.
Водночас, Трохимчук К. М. не було подано заяв чи клопотань щодо забезпечення можливості ознайомлення з доданими документами до скарги; на адресу відповідача не надіслано жодних письмових пояснень чи обґрунтувань, що стосуються скарги тощо, незважаючи на право позивача подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду, та отримати додані до неї додатки.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
На постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року державний реєстратор Трохимчук К. М. подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 826/3442/17, від 30 січня 2020 року у справі №140/167/19 та від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16, який стосується процедури розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав.
Скаржник зазначає, що під час розгляду заяви та до вчинення державної реєстрації права власності на земельну ділянку (рішення № 46592764) здійснила всі, передбачені частиною 1 статті 18, пунктом 4 частини 3 статті 10 Закону № 1952-ІV, заходи щодо виявлення обтяжень на зареєстроване нерухоме майно. Згідно відомостей з Державного земельного кадастру на момент вчинення реєстрації вказана земельна ділянка у власності фізичних та юридичних осіб не перебувала, відтак вважає, що нею було дотримано вимог Закону № 1952-ІV.
З даного приводу, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На переконання скаржника суд апеляційної інстанції на звернув увагу на те, що поряд з позбавленням її можливості взяти участь у розгляді скарги по суті, яка стосувалась її особисто, відповідач також порушив строки її розгляду визначенні положеннями абзацу 3 частини третьої статті 37 Закону № 1952-ІV та Порядку № 1128.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 826/9758/17.
Ухвалою від 11 травня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість та безпідставність скарги просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Представник Мін`юсту зазначив, що не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Зазначена умова є істотною та повинна враховуватися під час застосування пунктів 9,10 Порядку № 1128 .
Зазначає, що скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
За таких умов вважає, що Мін`юст при розгляді скарги на дії державного реєстратора діяв правомірно у межах власних повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, при цьому використовуючи дискреційні повноваження щодо обрання та застосування санкцій за порушення законодавства у сфері державної реєстрації, обґрунтовано визначаючи межі останніх.
Ухвалою від 27 січня 2022 року Верховний Суд провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами фактичні обставини справи.
18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Мін`юсту із скаргою в якій просив скасувати рішення державного реєстратора Трохимчук К. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 46592764 від 22 квітня 2019 року.
У висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12 грудня 2019 року зазначено, що за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав державним реєстратором Трохимчук К. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 46592764, що суперечить вимогам пункту 1 частини першої статтям 10, 18, 23, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки нею не було перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації прав.
Так державним реєстратором не було перевірено інформації від органів влади до 2013 року, оскільки у сформованих відомостях з Державного земельного кадастру не містилося інформації про право власності особи на земельну ділянку, а лише містилася дата реєстрації земельної ділянки, що не давало можливість встановити перехід права власності на земельну ділянку від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 . Крім того, державним реєстратором Трохимчук К. М. не було відмовлено у проведенні державної реєстрації у зв`язку з наявністю запису про обтяження права на земельну ділянку № 311720311 (арешт нерухомого майна).
За результатами розгляду скарги та на підставі висновку Комісії, Мін`юст видав наказ від 04 лютого 2020 року № 380/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким:
- скаргу ОСОБА_1 задовольнив у повному обсязі;
- скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 квітня 2019 року №46592764, прийняте державним реєстратором Трохимчук К. М.
- тимчасово блокував доступ державному реєстратору Трохимчук К. М. до Реєстру строком на 6 місяців.
Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо тимчасового блокування доступу (пункт 3 оскаржуваного наказу від 04 лютого 2020 року № 380/5), позивач оскаржив його до суду.
Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у контексті доводів та аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з першою та другою частинами статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін`юсту, його територіальних органів або до суду.
Мін`юст розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закон №1952-IV та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128, якою затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128 у редакції чинній на час розгляду скарги).
Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісії), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1128, суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
- телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
- шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;
- засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.
Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1150 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 та Порядок, затверджений зазначеною постановою, викладено в іншій редакції. Постанова набрала чинності 9 січня 2020 року, тобто діяла станом на час винесення оскаржуваного наказу (04 лютого 2020 року).
Водночас, на час розгляду скарги колегією з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (тобто 12 грудня 2019 року) Порядок № 1128 діяв у редакції до 09 січня 2020 року.
Отже, обов`язок належним чином повідомити особу про розгляд скарги повинен був бути виконаний відповідачем, згідно Порядку в редакції, чинній до 9 січня 2020 року,
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що обов`язкове запрошення суб`єкта оскарження на розгляд скарги по суті та повідомлення вже запрошених осіб, в тому числі й суб`єкта оскарження, до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги є різними процедурними діями та не є тотожними за своїм змістом та суттю.
Суд першої інстанції вказав, що під час судового розгляду не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено обставин запрошення державного реєстратора на розгляд скарги по суті (пункт 9 Порядку № 1128).
Ураховуючи, що розгляд скарги на дії державного реєстратора проведено з порушенням установленої процедури, а саме: позивача не було належним чином запрошено на розгляд скарги по суті та не надіслано йому доданих до скарги документів, то суд першої інстанції дійшов висновку, що прийнятий за результатами такої перевірки наказ № 3805/5 від 04 лютого 2020 року (в частині) є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що супровідний лист №6733/19.2.1/-19 від 21 листопада 2019 року сформований для надіслання позивачу скарги ОСОБА_1 (пункт 11 Порядку № 1128) додатково містить інформацію лише про місце публікації повідомлень Мін`юсту про розгляд скарги у сфері державної реєстрації, і не може бути належним повідомленням особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав до задоволення позову.
Апеляційний суд зазначив про те, що на виконання вимог пунктів 9, 10 Порядку № 1128, на офіційному сайті Мін`юсту, у справі, учасником якої є позивач (суб`єкт оскарження), було розміщено інформацію про те, що засідання Комісії відбудеться 12 грудня 2019 року о 17 год. 20 хв.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що направлення на поштову адресу позивачу копії матеріалів скарги підтверджується листом за № 6733/19.2.1/-19 від 21 листопада 2019 року, у якому, зокрема, містилась інформація про те, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією буде опубліковано у підрозділі "засідання Комісії" розділу "Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації" за посиланням з офіційного сайту Мін`юсту.
Разом з тим, зазначив суд апеляційної інстанції, позивачем не було подано заяв чи клопотань щодо забезпечення можливості ознайомлення з доданими документами до скарги; на адресу відповідача не надіслано жодних письмових пояснень чи обґрунтувань, що стосуються скарги.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що лист за № 6733/19.2.1/-19 направлений відповідачем на адресу позивача (який він отримав 09 рудня 2019 року), містив інформацію про скаргу, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб.
Верховний Суд, враховуючи доводи позивача з цього приводу, які заявлені в касаційній скарзі, не може залишити поза увагою те, що обов`язкове запрошення яке міститься у Порядку № 11128 свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
З огляду на це, неповідомлення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Подібні висновки зробив Верховний Суд у своїх рішеннях у справах № 826/3442/17 та № 140/167/19.
Абзацом першим пункту 11 Порядку №1128 визначено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.
У контексті наведеної норми колегія суддів Верховного Суду у справі № 826/3442/17 дійшла висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють дотриманню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення спору.
Судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про те, що позивач не скористалась своїм правом подати письмові пояснення по суті скарги та отримати додані до неї додатки, оскільки підзаконним нормативним актом Порядком № 1128 прямо передбачено обов`язок відповідача направити копії доданих до скарги документів заінтересованим особам.
Суд апеляційної інстанції безпідставно не з`ясував підстав, з яких позивач не реалізувала своє право надати пояснення щодо скарги. Переоцінючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки відсутності належних доказів своєчасного повідомлення особи, якої стосувалась скарга, на засіданні комісії, що її розглядала.
Порядок № 1128 не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.
Оцінюючи дотримання такого способу сповіщення, як повідомлення на офіційному сайті Мін`юсту, суд апеляційної інстанції не погоджуючись з мотивами суду першої інстанції в цій частині, повинен був з`ясувати дату такої публікації та її зміст, час оприлюднення оголошення на сайті Мін`юсту та урахувати, що зазначеним вище вимогам оголошення відповідача не відповідає, а тому воно не може вважатися належним за ознакою змісту.
Поряд з цим, супровідний лист №6733/19.2.1/-19 від 21 листопада 2019 року сформований для надіслання позивачу скарги (пункт 11 Порядку № 1128) додатково містив інформацію лише про місце публікації повідомлень Мін`юсту про розгляд скарги у сфері державної реєстрації.
Крім того, як уже зазначалось, позивачу було надіслано лише копію скарги без доданих до неї документів.
Таким чином, незважаючи на всі дії, вчинені відповідачем з метою повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду скарги, Верховний Суд не може погодитись з судом апеляційної інстанції, що таке повідомлення було належним.
Отже, з огляду на вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанцій, що державний реєстратор Трохимчук К. М. не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду скарги.
На думку колегії суддів, посилання відповідача у відзиві на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу є необґрунтованими оскільки, важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права особи на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №826/19452/16.
Слід звернути увагу на неодноразово висловлену Верховним Судом правову позицію щодо відсутності обов`язку особи здійснювати моніторинг сайту Міністерства юстиції України щодо розміщення на ньому інформації, адже обов`язок надання такої інформації встановлений спеціальним порядком (постанова від 14 листопада 2018 року у справі № 814/2229/17, від 17 липня 2019 року у справі № 420/5711/18, від 8 серпня 2019 року у справі №813/2632/18, від 12 грудня 2019 року у справі №540/15/19, від 30 квітня 2020 року у справі № 820/5458/17, від 8 липня 2021 року у справі № 640/25601/19).
Таким чином, обґрунтування відповідача висловлені у відзиві на касаційну скаргу в частині того, що позивач була належним чином поінформована про місце, дату та час розгляду скарги, не знайшло свого підтвердження.
Також Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 520/7596/19 зазначав, що участь позивача на засіданні комісії спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.
Підсумовуючи викладене, оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження надіслання суб`єктом владних повноважень та отримання державним реєстратором запрошення на розгляд скарги по суті (пункт 9 Порядку № 1128), а також доказів надіслання доданих до скарги документів (пункт 11 Порядку № 1128), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розгляд скарги на дії державного реєстратора проведено з порушенням встановленої процедури, а тому прийнятий за результатами такої перевірки наказ №380/5 від 04 лютого 2020 року в частині тимчасового блокування доступу державному реєстратору Трохимчук К. М. до Реєстру є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки суду апеляційної інстанції по суті справи.
Також Верховний Суд звертає увагу на те, що позивач, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог шляхом подання письмової заяви, яка була прийнята судом першої інстанції, оскаржувала наказ від 04 лютого 2020 року № 380/5 в частині, а суд апеляційної інстанції аналізував правомірність прийняття наказу від 04 лютого 2020 року № 380/5 вцілому, що не є предметом доказування у цій справі.
Відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Підсумовуючи викладене Верховний Суд констатує, що, рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції.
Наведені судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні мотиви не спростовують правильності висновків суду першої інстанції по суті даного спору.
Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням вищенаведеного постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року підлягає скасуванню, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року - залишенню в силі.