ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 640/19866/20
адміністративне провадження № К/9901/29748/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/19866/20
за позовом громадянина Таджикистану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою громадянина Таджикистану ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року, ухвалене суддею Кузьменко А.І.
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді: Бужак Н. П., суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. Громадянин Таджикистану ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України), де просив:
1.2. визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 14 липня 2020 року № 115-20 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - рішення ДМС України № 115-20);
1.3. прийняти рішення, яким зобов`язати ДМС України повторно розглянути скаргу на рішення територіального підрозділу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач указув, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано всіх обставин, за наявності яких позивач звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. При цьому, позивач зазначав, що оскаржуване рішення фактично дублює рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Громадянин Таджикистану ОСОБА_1 21 січня 2020 року звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області) із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.1. Зі змісту протоколу співбесіди від 05 лютого 2020 року слідує, що причиною виїзду з країни походження та постійного проживання є побоювання позивача за свою свободу, життя та здоров`я. Позивач також зазначив, що він не може повернутися до країни походження через те, що він є членом "Групи 24", яка є опозицією до Уряду цієї країни. Члени цієї групи жорстко переслідуються з боку Уряду.
3.2. Позивач повідомив, що одразу після закінчення школи він виїхав до Російської Федерації, де проживав до 2016 року, у 2016 році переїхав до Туреччини, де проживав та працював на будівництві до 23 червня 2016 року.
3.3. 23 червня 2016 року позивач легально прилетів у місто Харків та був затриманий працівниками Служби безпеки України та Державної міграційної служби.
3.4. 30 серпня 2016 року позивач вперше звернувся з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.5. Наказом Управління ДМС у Чернігівській області від 19 вересня 2016 року № 93 позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3.6. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 825/1685/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та постановою Верховного Суду від 04 липня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову громадянина Таджикистану ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.
3.7. Судами попередніх інстанцій також установлено, що 12 вересня 2019 року прокуратурою міста Києва з Генеральної прокуратури України отримано запит компетентних органів Республіки Таджикистан про видачу громадянина Таджикистану ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності та надано доручення на проведення екстрадиційної перевірки, яка на даний час триває.
3.8. Постановою керівника Єдиного республіканського штабу від 01 серпня 2017 року відносно позивача порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 32, статтею 401-1 Кримінального кодексу Республіки Таджикистан.
3.9. Постановою слідчого СУ МВС Республіки Таджикистан від 07 серпня 2017 року позивача притягнуто в якості обвинуваченого за вищевказаними статтями.
3.10. Постановою суду району Ісмоілі Сомоні міста Душанбе від 08 серпня 2017 року позивач обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а постановою від 07 серпня 2017 року останнього оголошено у розшук.
3.11. 11 лютого 2020 року ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області складено висновок щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з підстав очевидної необґрунтованості заяви позивача.
3.12. На підставі вказаного висновку ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області 11 лютого 2020 року прийнято наказ № 66, яким відмовлено позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі частини шостої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08 липня 2011 року № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI).
3.13. Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача на підставі статті 12 Закону № 3671-VI подав скаргу до ДМС України.
3.14. Рішенням ДМС України № 115-20, яке прийнято на підставі частини п`ятої статті 12 Закону № 3671-VI та підпункту б пункту 8.3. розділу VIII Правил № 649 ДМС України відхилено зазначену скаргу позивача.
4. Не погоджуючись із рішенням ДМС України № 115-20 позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
5.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доводи позивача стосовно можливого політичного, релігійного переслідування в Республіці Таджикистан через його членство в організації "Група 24" є безпідставними та спростуванні судовим рішенням у справі № 825/1685/16.
5.2. Стосовно доводів позивачача про переслідування та катування його родичів, то суди дійшли висновку про їх безпідставність, оскільки доказів та документальних підтверджень причинно-наслідкового зв`язку між повідомленими фактами та їх наслідками для позивача останнім не надано, а також не підтверджено достовірність повідомлених даних.
5.3. Суди також виходили з того, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження можливої загрози життю, або переслідувань, або вчинення тиску ані під час звернення до органу міграційної служби, а ні під час розгляду та перевірки його заяви міграційним органом, а ні під час розгляду справи позивач не надав.
5.4. Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, відповідачем при прийнятті рішення було проведено збір та аналіз інформації про країну походження, про особу заявника, за наслідками перевірки якої не встановлено наявність фактичних доказів того, що побоювання позивача стати жертвою переслідувань у країні походження є реальними.
5.5. У зв`язку із вищенаведеним наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не мав наміру звертатися за міжнародним захистом у третій безпечній країні (РФ, куди він прибув із Республіки Таджикистан), а також не скористався альтернативою внутрішнього переміщення у країні походження.
5.6. Судами також ураховано, що 12 вересня 2019 року прокуратурою міста Києва з Генеральної прокуратури України отримано запит компетентних органів Республіки Таджикистан про видачу позивача для притягнення до кримінальної відповідальності та надано доручення на проведення екстрадиційної перевірки, яка на даний час триває.
6.6. За таких обставин суди установили, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про відсутність фактів та обставин, які можна розцінювати як переконливі докази побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
6.7. Щодо дотримання відповідачем процедури розгляду скарги позивача, то суди дійшли висновку, що відповідачем не порушено строк її розгляду, як стверджує позивач, оскільки наказом ДМС України від 28 травня 2020 року № 95 було продовжено строк прийняття рішення за скаргою до 28 липня 2020 року, а оскаржуване рішення прийнято 14 липня 2020 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
7. 12 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга громадянина Таджикистану ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
7.1. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 420/3258/19.
7.2. Указує, що суди першої та апеляційної інстанції установивши той факт, що в заяві позивача наявні посилання на існування у заявника побоювань стати жертвою переслідування, безпідставно відмовили у задоволенні позову посилаючись на необґрунтованість таких побоювань.
7.3. На думку скаржника, ураховуючи приписи статті 8 Закону № 3671-VІ статтю 8 Закону № 3671-VІ заявнику може бути відмовлено в оформленні документі лише у випадку очевидно необгрунтованої заяви, тобто в якій взагалі відсутні посилання на існування у заявника побоювань стати жертвою переслідування, а не через необґрунтованість таких побоювань. В свою чергу оцінка обґрунтованості побоювання стати жертвою переслідування повинна здійснюватися органом ДМС в порядку статей 9, 10 Закону № 3671-VІ, які не підлягають застосуванню до цих правовідносин.
7.4. В той же час, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у заяві заявника наявні посилання на побоювання стати жертвою переслідування в Таджикистані, а саме: суд першої інстанції установив, що у своїй заяві позивач вказав, що він: "є членом "Групи 24", яка є опозицією до Уряду Таджикистану. Члени цієї групи жорстко переслідуються з боку Уряду" та "є родичем відомого політичного діяча партії "Група 24", через що в Таджикистані йому може загрожувати небезпека".
7.5. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення не застосували статтю 8 Закону № 3671-VІ, що регулює спірні правовідносини на етапі попереднього розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, натомість своє рішення суди аргументували положеннями статті 9, 10 цього Закону, що регулюють наступний етап розгляду заяв, а саме прийняття рішення про визнання або відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
8. 12 серпня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді: Білак М.В., Соколов В.М.
8.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8.2. 26 січня 2022 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду-керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від № 146/0/78-22 № 146/0/78-22 у зв`язку із настанням обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, через відпустку судді Білак М.В., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
8.3. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 січня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.
8.4. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Соколова В.М. (наказ № 17-кв від 31.01.22) розгляд цієї касаційної скарги 31 січня 2022 року не відбувся. У зв`язку із зазначеним ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 04 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 07 лютого 2022 року.
Позиція інших учасників справи
9. 15 вересня 2021 року від ДМС України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій відповідач посилається на не обґрунтованість доводів цієї касаційної скарги та просить її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
9.1. Відповідач указує на те, що причини, які позивач указує, щоб залишитися в Україні, не пов`язані з побоюваннями стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, та не відповідають критеріям, визначеним пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VІ, оскільки позивач не обґрунтував свої побоювання стати жертвою переслідування конкретними фактами та доказами.
9.2. Щодо доводів позивача про пропуск ДМС України строку розгляду його скарги, відповідач зазначає, що наказом ДМС України від 28 травня 2020 року № 95 було продовжено строк прийняття рішення за скаргою до 28 липня 2020 року, водночас оскаржуване рішення прийнято 14 липня 2020 року.
Нормативне регулювання
10. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08 липня 2011 року № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
12. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
13. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI додатковий захист - це форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі.
14. Пунктом 13 статті 1 Закону № 3671-VI встановлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
15. Згідно з частинами першою і другою статті 5 Закону № 3671-VI, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
16. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
17. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
18. Частиною другого вказаної статті визначено, що заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.
19. Статтею 8 Закону № 3671-VI визначено порядок попереднього розгляду заяв іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
20. Так, частиною першою статті 8 Закону № 3671-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
21. Частиною другою цієї статті встановлено, що за бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бере адвокат. Призначення адвоката для надання правової допомоги заявникові здійснюється в установленому порядку.
22. Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (частина четверта статті 8 Закону № 3671-VI).
23. Згідно з частиною шостою статті 8 Закону № 3671-VI рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються:
1) за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону,
2) а також якщо заяви носять характер зловживання:
- якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу,
- а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
24. Згідно частини сьомої статті 8 Закону № 3671-VI у разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.
25. Частиною восьмою статті 8 Закону № 3671-VI передбачено, що у разі використання особою права на оскарження центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, до прийняття рішення за скаргою залишає на зберігання документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи.
26. У разі невикористання особою права на оскарження протягом п`яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи, що перебувають на зберіганні в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (частина дев`ята статті 8 Закону № 3671-VI).
27. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 3671-VI рішення, зокрема, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову може бути оскаржене в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
28. Згідно частини третьої статті 12 Закону № 3671-VI Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, після реєстрації скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.
29. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3671-VI рішення за скаргою приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як на три місяці.
30. Частиною шостою статті 12 Закону № 3671-VI встановлено, що особа, скарга якої розглядається, або законний представник такої особи мають право брати участь у розгляді їх скарги.
31. Частина сьома статті 12 Закону № 3671-VI визначено, що особа, скарга якої розглядається, або законний представник такої особи має право на правову допомогу. За бажанням особи участь у розгляді скарги бере адвокат. Призначення адвоката для надання правової допомоги особі здійснюється особою, її законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою особи, скарга якої розглядається. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може призначити адвоката у встановленому законом порядку через адвокатське об`єднання, а на території адміністративно-територіальних одиниць, де почали діяльність органи (установи), уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, - через зазначені органи (установи) відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
32. Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 вересня 2011 року № 649, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2011 року за №1146/19884 (далі - Правила № 649).
33. Пунктом 4.1. розділу IV визначено, що під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви:
а) проводить співбесіду із заявником з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону.
33.1. У разі залучення перекладача для участі в співбесіді, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС перед початком співбесіди попереджає перекладача про необхідність дотримання умов конфіденційності, що оформлюється розпискою про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.
33.2. Результати співбесіди оформлюються відповідним протоколом співбесіди з особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підписується цією особою або її законним представником, перекладачем, адвокатом, психологом, педагогом (за наявності);
б) розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
в) готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 13).
33.3. У висновку обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.
34. Відповідно до пункту 4.3. вказаного розділу на підставі письмового висновку уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:
а) про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
б) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
35. Згідно пункту 4.4. розділу IV рішення, передбачені пунктом 4.3 цього розділу, оформлюються наказом територіального органу ДМС.
36. Розгляд скарг ДМС України здійснюється відповідно до розділу VIII Правил № 649.
36.1. Так, пунктом 8.1. розділу VIII Правил № 649 визначено, що ДМС відповідно до статті 12 Закону здійснює розгляд скарг на рішення територіальних органів ДМС, зокрема, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
36.2. Згідно пункту 8.2. розділу VIII Правил № 649 у разі надходження до ДМС скарги на рішення територіального органу ДМС структурний підрозділ з питань біженців ДМС:
а) реєструє скаргу в журналі реєстрації скарг на рішення територіального органу ДМС;
б) витребовує особову справу заявника від територіального органу ДМС, що ухвалив оскаржене рішення;
в) після отримання матеріалів особової справи заявника розглядає скаргу із дотриманням вимог, встановлених частинами шостою та сьомою статті 12 Закону 3671-VI;
г) готує висновок за результатами розгляду скарги, в якому обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.
36.3. Пунктом 8.3. розділу VIII Правил № 649 визначено, що за результатами розгляду скарги ДМС в межах строку, передбаченого частиною п`ятою статті 12 Закону 3671-VI, приймає одне з таких рішень:
а) про задоволення скарги та скасування рішення територіального органу ДМС, зокрема, про про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
б) про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС, зокрема, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
в) про залишення скарги без розгляду.