ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 400/1496/19
адміністративне провадження № К/9901/19877/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 400/1496/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-ЮГ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя Марич Є. В.) від 07 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Єщенко О. В., Димерлій О. О., Танасогло Т. М.) від 14 травня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-ЮГ" (далі - ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2018 року № 00095171402 та № 00095181402.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що договори, укладені з контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер та підтверджені первинними документами, тоді як висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженні належними доказами. Щодо не відображення позивачем у рядку "Інщі операційні доходи" з операції з придбання ним ящиків для овочів у контрагента, то позивач і не мав їх відображати, оскільки ним придбані ящики для овочів, які в подальшому позивач повернув, що підтверджується первинними документами. А також щодо відображення інших даних бухгалтерського обліку, відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства і не відобразив у акті перевірки підстав для таких висновків, не надав відповідних доказів.
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00095171402 № 00095181402 від 16 жовтня 2018 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" судовий збір в розмірі 19 210 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 10 серпня 2020 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" в задоволенні позову.
5. 10 серпня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Гімон М. М., Пасічник С. С.).
6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1763/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. 06 грудня 2021 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшло клопотання про заміну первісного відповідача, а саме Головне управління ДПС у Миколаївській області, ЄДРПОУ 43144729 на його правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області, ЄДРПОУ ВП 44104027.
Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допускає заміну відповідача - Головне управління ДПС у Миколаївській області, ЄДРПОУ 43144729 на його правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області, ЄДРПОУ ВП 44104027.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
11. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 29 травня 2018 року по 10 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, у тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 травня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатом якої складено акт від 17 вересня 2018 року № 2300/14-29-14-02/35066877.
13. Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "АГРОДАР-ЮГ":
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 624920 грн, у тому числі: за 2015 рік на 78 599 грн, за 2016 рік - 503 406 грн, за 2017 рік - 42 915 грн;
- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 540 064 грн, у тому числі: за листопад 2015 року на 8 333 грн, за грудень 2015 року - 17 850 грн, за квітень 2016 року - 27 792 грн, за травень 2016 року - 22 935 грн, за червень 2016 року - 73 494 грн, за липень 2016 року - 22 630 грн, за вересень 2016 року - 58 500 грн, за жовтень 2016 року - 242 781 грн, за листопад 2016 року - 6 120 грн, за грудень 2016 року - 3 969 грн, за січень 2017 року - 3 417 грн, за квітень 2017 року - 39 928 грн, за травень 2017 року - 720 грн, за листопад 2017 року - 11 595 грн.
14. Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав свої заперечення, за результатом розгляду яких внесено зміни в акт перевірки, виклавши в новій редакції пункт 1 його висновків в частині порушень ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 610 378 грн, у тому числі: за 2015 рік на 77 481 грн, за 2016 рік - 502 820 грн, за 2017 рік - 30 077 грн.
15. Згідно акту перевірки, заниження позивачем податку прибуток відбулось за рахунок не відображення позивачем у складі доходів за 2016 рік доходу у сумі 25 000 грн від реалізації інших оборотних активів, а саме ящиків овочевих у кількості 2000 шт. на адресу ТОВ "Сандора", а також за рахунок не відображення у складі доходів доходу від операційних курсових різниць у розмірі 3 603 грн, у тому числі за 2016 рік - у сумі 2 543 грн, за 2017 рік - 1 060 грн, та в результаті завищення собівартості реалізованої продукції (товарів) та заниження фінансового результату до оподаткування за період з 01 січня 2015 року по 31грудня 2017 року на суму 216 637 грн, у тому числі за 2015 рік - завищено у сумі 299 532 грн, за 2016 рік - завищено у сумі 217 766 грн, за 2017 рік - занижено у сумі 300 671 грн.
У тому числі в акті зазначено, що заниження податку на прибуток та податку на додану вартість відбулось в результаті віднесення у складі податкового кредиту та витрат собівартість реалізованої продукції, за операціями з ТОВ "НОКС-2", ФГ "САДКО" (ФГ "М`ясні традиції"), ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ", які не підтверджені належними первинними документами та спростовуються податковою інформацією відносно контрагентів, згідно якої підприємства не подають звітність в установленому порядку, у підприємств відсутні фізичні та технологічні можливості для виконання операцій, чим не обґрунтовується товарність господарських операцій.
16. На підставі виявлених порушень, з урахуванням результатів розгляду заперечень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2018 року:
- № 00095171402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 610 378 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у суму 133 224,25 грн;
- № 00095181402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 675 080 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 540 064 грн, за штрафними санкціями в сумі 135 016 грн.
17. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем надано достатні і належним оформлені первинні документи, якими підтверджується правомірність дій платника під час формування даних податкової звітності, та спростовують висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки.
19. При цьому суди зауважили, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку по доказуванню правомірності прийняття спірних рішень. Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, що діловою метою здійснення господарських взаємовідносин із даним суб`єктом господарювання є лише одержання позивачем податкової вигоди.
20. Також суди визнали необґрунтованими твердження відповідача про відсутність у зазначених контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, оскільки зазначене не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємств як платників податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. ПК України не пов`язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № К/9901/554/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 808/3769/16 (висновок щодо застосування статті 198 ПК України) та від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15 (висновок щодо застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України); допущення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 73, 242, 246 КАС України.
23. В доводах касаційної скарги відповідач наголошує, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
24. За позицією відповідача, ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень з порушенням норм процесуального права (стаття 90 КАС України) та неправильним застосуванням норм матеріального права, обумовлена тим, що судами при вирішенні справи по суті не було застосовано норми ПК України, які в даному випадку мають застосовуватися (пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункт 176.2а статті 176, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198) та не надано належної правової оцінки доводам контролюючого органу стосовно нереальності господарських операцій позивача та його контрагентів (ТОВ "НОКС-2", ФГ "САДКО" (ФГ "М`ясні традиції"), ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ").
25. Окремо скаржник в доводах касаційної скарги звертає увагу на безпідставному неврахуванні судами попередніх інстанцій доводів контролюючого органу щодо невідображення позивачем у складі доходів за 2016 рік суми 25 000 грн, отриманої від ТОВ "Сандора".
26. Також судами не взято до уваги позицію контролюючого органу стосовно безпідставного віднесення позивачем до складу витрат, витрат, які не підтверджено в ході проведення перевірки первинними бухгалтерськими документами.
27. Крім того зазначає, що судами не надано оцінки доводам контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ФГ "БОРЩ".
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
29. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
30. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
31. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
32. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
33. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
34. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
35. Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
36. Підпунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
37. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
38. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
39. У відповідності до приписів пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
40. Відповідно до підпункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
41. Стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV)передбачає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
42. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
43. Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
44. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
45. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
46. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
47. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
48. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
49. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
50. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
51. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
52. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в періоді який перевірявся, ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" мало господарські взаємовідносини із ТОВ "НОКС-2", ФГ "САДКО" (ФГ "М`ясні традиції"), ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ".
54. Так, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ "НОКС-2" укладено договір купівлі-продажу від 01 лютого 2016 року № 1-2, за умовами якого ТОВ "НОКС-2" зобов`язалось поставляти сільськогосподарську продукцію (овочі та фрукти в асортименті) разом з документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із ним відповідно до чинного законодавства України, а позивач - своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити такий товар.
55. На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові та товарно-транспортні накладні.
56. Згідно виписки по банківському рахунку та платіжних доручень, оплата товару проводилась у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ "НОКС-2".
57. Під час оплати та поставки товару ТОВ "НОКС-2" виписало позивачу податкові накладні, суми ПДВ по яким включено у складі податкового кредиту.
58. Також, у перевіряємому періоді між позивачем та ФГ "САДКО" (ФГ "М`ясні традиції") укладено договір купівлі-продажу від 07 жовтня 2016 року № 07-10/2016, за яким ФГ "САДКО" зобов`язалось передати у власність сільськогосподарську зернову продукцію, в т.ч. соняшник, у кількості згідно накладних, а позивач - прийняти її та оплатити товар.
59. На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові та товарно-транспортні накладні.
60. Згідно виписки по банківському рахунку та платіжних доручень, оплата товару проводилась у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ФГ "САДКО".
61. Під час оплати та поставки товару ФГ "САДКО" виписало позивачу податкові накладні, суми ПДВ по яким включено у складі податкового кредиту.
62. Також, у перевіряємому періоді, між позивачем та ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ" укладено договір купівлі-продажу від 06 березня 2016 року № 6/3, за яким ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ" зобов`язалось поставляти сільськогосподарську плодоовочеву продукцію, у кількості погодженій сторонами, а позивач - прийняти та оплатити її.
63. На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові та товарно-транспортні накладні.
64. Згідно виписки по банківському рахунку та платіжних доручень, оплата товару проводилась у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ".
65. Під час оплати та поставки товару ТОВ "ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ" виписало позивачу податкові накладні, суми ПДВ по яким включено у складі податкового кредиту.
66. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами позивачем було надано первинні документи (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки та платіжні доручення).
67. Проаналізувавши зміст вказаних документів суди дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.
68. Верховний Суд наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
69. Як свідчать матеріали справи, упродовж судового розгляду відповідач посилався на фіктивність контрагентів позивача як суб`єктів господарювання і свої доводи підтверджував тим, що: контрагенти позивача не мають матеріально-технічних умов та трудових ресурсів для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності; не звітують до контролюючого органу. Безтоварність операцій контролюючий орган також доводив такими обставинами як: відсутність документів, виписування яких на відповідні господарські операції передбачено нормативно-правовими актами та/або є загальновизнаним у господарській практиці; не відповідність номенклатури придбаних контрагентами-постачальниками товарів номенклатурі товарів, що були предметом постачання на адресу позивача.
70. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.
71. Крім того, перевіркою встановлено, що платником безпідставно занижено показники у рядку 2120 "Інші операційні доходи" "Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва" розділу 2 "Звіт про фінансові результати за 2016 рік" (форма № 2-м), "Звіт про фінансові результати за 2017 рік" (форма № 2-м) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року на загальну суму 28 603 грн, в тому числі за рахунок не відображення у складі доходів за 2016 рік доходу в сумі 25 000 грн від реалізації інших оборотних активів, а саме ящиків овочевих у кількості 2000 шт. на адресу ТОВ "Сандора".
72. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" на підставі видаткової накладної від 12 серпня 2016 року № ЦБ/РМб-000990 придбано у ТОВ "Сандора" ящики в кількості 2000 шт.
73. Разом з цим, на підставі видаткової накладної від 22 серпня 2016 року № ВН-0000002 ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" повернуло вказаний товар ТОВ "Сандора".
74. Оскільки ці операції не пов`язані із продажем (реалізацією) позивачем товару, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про помилковість висновків контролюючого органу щодо наявності у позивача обов`язку щодо коригування звітності шляхом включення цих сум у складі доходу підприємства за відповідний податковий період.
75. Водночас, як свідчить зміст акту перевірки від 17 вересня 2018 року № 2300/14-29-14-02/35066877, контролюючим органом наголошувалось, що відповідно з наданими в ході перевірки первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку, операції щодо постачання ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" від ТОВ "Сандора" ящиків у кількості 2000 шт. на загальну суму 30 000 грн відображено у податковій звітності позивача: Д-т рах. 791 "Результат операційної діяльності" - К-т рах. 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів" у сумі 25 000 грн та відповідно у складі витрат за 2016 рік у рядку 2120 "Інші операційні доходи" "Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва" розділу 2 "Звіт про фінансові результати за 2016 рік". Проте ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" не відображено у складі доходів за 2016 рік дохід у сумі 25000 грн від реалізації інших оборотних активів, а саме ящиків овочевих у кількості 2000 шт.
76. Проте, зазначені доводи контролюючого органу були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.
77. Також перевіркою встановлено, що ТОВ "АГРОДАР-ЮГ" на порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті ПК України безпідставно завищено податковий кредит по контрагенту ФГ "БОРЩ" у загальній сумі 4254 грн, однак вказані доводи контролюючого органу судами як першої так і апеляційної інстанцій взагалі залишилися поза увагою.
78. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
79. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
80. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
81. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
82. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
83. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з виконання робіт та постачання товарів в розрізі кожного контрагента окремо, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд