ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 560/4223/19
адміністративне провадження № К/9901/41574/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді: Шидловський В.Б., Матохнюк Д.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення №51 від 19.07.2016 про припинення виплати пенсії за віком та зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії з 01.07.2016.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2020, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №51 від 19.07.2016 про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.07.2016. Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області поновити внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.07.2016, нарахувавши та виплативши невиплачену пенсію, починаючи з 01.07.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2021 прийнято звіт ГУ ПФУ в Хмельницькій області про виконання рішення суду у справі №560/4223/19.
Не погодившись із судовим рішенням, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, встановив невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, через що ухвалою від 29.09.2021 залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху.
06.10.2021 на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, в якому позивачка просила звільнити її від сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 13.10.2021, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд дійшов помилкових висновків про відсутність підстав та не доведення заявницею обставин, з якими Закон України "Про судовий збір" та КАС України пов`язують право особи на звільнення від сплати судового збору.
Провадження в суді касаційної інстанції
В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 15.11.2021 зареєстровано вказану касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного суду від 18.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 №2261/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2021 №15), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Тацій Л.В.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 29.09.2021 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху, виходив з того, що позивачка не надала до апеляційної скарги документ, який підтверджує сплату судового збору, а у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, через ненадання будь-якого доказу щодо відсутності коштів для оплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 29.09.2021 про залишення апеляційної скарги без руху позивачкою не виконано, оригіналу документа про сплату судового збору суду не надано, а подане ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали клопотання про звільнення від сплати судового збору, до якого надано довідку "Славяносербского териториального медицинского обьединения Луганской Народной Республики", в якій зазначено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в онколога "Славяносербской УРБ" та проходить курс ПХТ в ПРКОД, задоволенню не підлягає. Суд зазначив, що вищевказана довідка медичного закладу не є належним доказом важкого матеріального стану чи підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки видана невідомою установою.
Колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги передчасним з огляду на таке.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (далі також - Закон №3674-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону № 3574-VI).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 дійшла наступного висновку: "Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті): 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Отже, положення частини першої статті 133 КАС як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України "Про судовий збір", що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 КАС та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України "Про судовий збір", застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону".
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при зверненні з апеляційною скаргою позивачка не надала будь-яких доказів на підтвердження наявності законних підстав для звільнення її від сплати судового збору.
Однак судом апеляційної інстанції не надана оцінка та не враховано, що спір у цій справі пов`язаний із вимогами ОСОБА_1 про поновлення виплати їй пенсії, і судом у цій справі вже встановлено, що з 01.07.2016 пенсія позивачці не нараховувалась і не виплачувались.
Крім того, до апеляційної скарги позивачкою надані копії: довідки від 19.03.2020 за № АДВ-1071/12-32-02-01-07, відповідно до якої ГУ ДПС у Луганській області повідомило, що за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України, інформації про доходи ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2019 в центральній базі немає; довідки ГУ ДПС у Луганській області від 27.05.2021, відповідно до якої за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України, інформації про доходи ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.03.2021 в центральній базі немає.
Таким доказам, які були надані позивачкою до апеляційної скарги, суд не надав оцінки, ухваливши судове рішення, яким скаргу залишив без руху, та вказав при цьому на відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності підстав, з якими чинне законодавство пов`язує право на звільнення від сплати судового збору.
Колегія суддів також враховує, що наведеним доказам та доводам про їх подання, викладеним ОСОБА_1 у заяві, поданій на виконання вимог ухвали, суд також не надав оцінки.
За таких обставин, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги, є передчасним, таким, що зроблений без надання оцінки поданим заявницею доказам, у зв`язку з чим це рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021- скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд