ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 806/1980/17
адміністративне провадження № К/9901/29987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Управління) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 (суддя Семенюк М.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя - Іваненко Т.В., судді - Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа" (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, у якому з просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.05.2017 № 0009911303.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: Товариство не отримувало від податкового органу акт перевірки чи інший документ, який би встановлював порушення строків сплати єдиного податку, що порушує порядок проведення перевірок, встановлений податковим законодавством; у рішенні вказується про застосування до Товариства штрафу у розмірі 716,32 грн. за період з 23.12.2014 по 19.02.2015, штрафу у розмірі 88711,57 грн. за період з 21.01.2015 по 11.05.2016 (тобто двічі за один і той же період), а нарахування пені у розмірі 14945,42 грн. у рішенні здійснено без зазначення періоду нарахування; за даними обліку Товариства з січня 2015 року у нього відсутня будь-яка заборгованість та прострочення по сплаті єдиного соціального внеску, з огляду на що нарахування штрафних санкцій та пені є необґрунтованим; заборгованість щодо сплати єдиного соціального внеску, яка була у Товариства у період його перебування на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів Донецької області (в зоні проведення антитерористичної операції), була погашена Товариством у повному обсязі; штрафні санкції та пеня за періоди, коли Товариство перебувало на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, не нараховуються.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 08.08.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Управління від 16.05.2017 № 0009911303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: з особового рахунку Товариства видно, що контролюючий орган не врахував сплати Товариством єдиного соціального внеску, що були здійснені ним у жовтні та листопаді 2014 року, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями; оплата єдиного соціального внеску, здійснена Товариством 30.10.2014, 10.11.2014, 18.11.2014, 20.11.2014 та 28.11.2014, була проведена Товариством у зв`язку із виплатою заробітної плати за серпень, вересень 2014 року, коли Товариство перебувало на обліку саме у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів Донецької області, але сплачена пізніше; згідно облікової картки платника Управління станом на 12.02.2015 додатково включило до розрахунку зобов`язання недоїмку у сумі 37368,00 грн. (183427,00 грн. - 146059,00 грн.) та нарахувало пеню у сумі 10270,00 грн, проте причину таких нарахувань представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції пояснити не зміг; з огляду на неможливість самостійного визначення судом належного та підтвердженого розміру податкових зобов`язань та неможливість скасування рішення у непідтвердженій частині, суд дійшов висновку про необхідність скасування оспорюваного рішення у повному обсязі.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.11.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що: Товариство стало на облік Управління 28.10.2014, після чого в подальшому єдиний внесок сплачувало несвоєчасно, що підтверджується інформацією з інтегрованої картки платника станом на 01.10.2014, 20.10.2014, 31.10.2014, 20.11.2014, 30.11.2014; Товариство, перебуваючи на обліку в Управлінні, у період з 30.10.2014 по 28.11.2014 сплачувало платежі з єдиного внеску не за основним місцем реєстрації підприємства, а до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, у зв`язку з чим такі кошти обліковувались у Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області у період з 30.10.2014 по 27.03.2015 та були відображені нею в обліку як нез`ясовані платежі. Оскільки платежі з єдиного внеску не були сплачені Товариством за місцем обліку підприємства та, відповідно, не були відображені у обліковій картці Товариства, то оспорюване рішення були прийняте контролюючим органом правомірно.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.01.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.01.2011, а ухвалою від 25.01.2022 - призначив справу до розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 01.02.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Управління з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.05.2017 № 0009911303, яким застосувало до Товариства штраф у розмірі 10% (до 01.01.2015) у сумі 716,32 грн. за період з 23.12.2014 до 19.02.2015, штраф у розмірі 20% (з 01.01.2015) у сумі 88711,57 грн. за період з 21.01.2015 до 11.05.2016 та нарахувало пеню у розмірі 14945, 42 грн.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2464-VI).
Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьому статті 9 Закону №2464-VI).
У відповідності до абзаців 1, 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону №2464-VI).
Бюджетним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних п