ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа №160/1456/20
адміністративне провадження № К/9901/16158/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021 (колегія суддів: Чередниченко В.Є., Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі №160/1456/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИПЛОМАТ ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОК О" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи - Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОК О" про забезпечення позову у справі №160/1456/20 - задоволено частково.
Заборонено будь-яким особам демонтаж споруд на виконання рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 104 від 21.01.2020 в частині щодо споруд (об`єктів) за порядковими номерами 3, 4, 19, 40, 41 додатку до вказаного рішення "Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу". В решті вимог заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Копію ухвали від 03.03.2021 відповідачем отримано 11.03.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
15.03.2021 відповідач через засоби поштового зв`язку подав клопотання, в якому просив поновити строк на апеляційне оскарження, зазначаючи що апеляційну скаргу подано повторно. Вперше її подано з дотриманням строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали суду, поважних причин пропуску строку відповідачем не зазначено.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач із первинною апеляційною скаргою звернувся до суду апеляційної інстанції у межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку на таке оскарження, а тому скаржником добросовісно виконано процесуальний обов`язок щодо дотримання строків на апеляційне оскарження. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Вказує, що повернення апеляційної скарги відбулось через помилку в платіжному дорученні про сплату судового збору, яке водночас підтверджує рішучий намір оскарження ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Cуду від 07.06.2021 відкрито касаційне провадження.
Від позивачів надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просять відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 295 КАС України передбачено строк на апеляційне оскарження.
Частиною 1 вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити заявник).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
З матеріалів справи встановлено, що копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідачем отримано 05.03.2020, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Апеляційну скаргу виконавчий комітет Дніпровської міської ради подав 18.01.2021.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що відповідачем вже подавалася апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу. Однак, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 вказану скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.
В строк, установлений ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020, відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції платіжне доручення від 06.03.2020 №336 про сплату ним судового збору в справі №160/1457/20.
17.08.2020 судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги, яка вмотивована тим, що скаржник у встановлений судом строк виявленого недоліку апеляційної скарги не усунув - не надав суду документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №160/1456/20.
Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу від 17.08.2020.
18.01.2021 Виконавчий комітет Дніпровської міської ради повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою. Як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на право апеляційного оскарження та дотримання встановленого строку оскарження при первинному поданні апеляційної скарги.
Водночас судом апеляційної інстанції наведеним доводам надана оцінка і підстави, на які посилався відповідач, визнані неповажними причинами пропуску строку.
В той же час колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 819/1224/15-а.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Верховний Суд враховує, що судом для заявника були забезпечені умови, за яких виконком як суб`єкт владних повноважень не тільки мав можливість, а й процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -