ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 260/177/19
адміністративне провадження № К/9901/32147/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року (головуючий суддя: Гебеш С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Хобор Р.Б., судді: Обрізко І.М., Сеник Р.П.) у справі № 260/177/19 за позовом Фермерського господарства "Ренет" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
15 лютого 2019 Фермерське господарство "Ренет" (далі також позивач або ФГ "Ренет" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі також відповідач або Управління Держпраці), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № ЗК/672/221/НД-СПТД-ФС-10 від 17 січня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 372 300,00 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, позов задоволено.
Не погодуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, надійшла поштою 19 листопада 2019 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
09 січня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході проведення інспекційного відвідування відповідач склав акт про недопуск інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування.
Позивач зазначив, що перед проведенням перевірки, відповідач не надав документів, які є підставою для проведення перевірки, зокрема наказ на проведення перевірки, направлення та службові посвідчення.
Водночас звертає увагу, що акт про неможливість проведення перевірки складений за відсутності керівника фермерського господарства та його уповноважених осіб.
За позицією позивача, відповідач безпідставно притягнув його до відповідальності за порушення законодавства про працю на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування, який як підстава для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності не передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі також Порядок № 509).
В свою чергу відповідач зазначає, що в ході інспекційного відвідування ФГ "Ренет", Управління Держпраці встановило факт недопуску працівників управління до проведення перевірки та перешкоджання у проведенні перевірки, про що склало акт № ЗК672/221/НД.
На цій підставі, відповідач притягнув позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю та наклав штраф.
Відповідач вважає, що вказана постанова прийнята в спосіб, порядку та в межах повноважень органу Держпраці, визначених чинним законодавством України.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 грудня 2018 року інспектори праці Управління Держпраці в Закарпатській області на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року № 2200, провели інспекційне відвідування ФГ "Ренет".
За результатами інспекційного відвідування Управління Держпраці в Закарпатській області склало акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЗК 672/221/НД від 20 грудня 2018 року.
В акті зафіксовано факт перешкоджання посадовими особами ФГ "Ренет" в проведенні інспекційного відвідування.
17 січня 2019 року Управління Держпраці в Закарпатській області винесло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК/672/221/НД-СПТД-ФС-10, на підставі якої за порушення приписів абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України) наклало штраф в розмірі 372 300,00 грн.
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Приймаючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не довів те, що дії посадових осіб ФГ "Ренет" були спрямовані на перешкоджання інспекторам праці у проведенні інспекційного відвідування. За позицією суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, відповідач порушив порядок проведення перевірки встановлений Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі також Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі також Порядок № 295).
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено про неповне з`ясування судами всіх фактичних обставин, на підставі яких було винесена оскаржувана постанова, та неправильну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи.
Відповідач зазначає, що наказ про проведення інспекційного відвідування видано на підставі рішення колегії Державної служби України з питань праці № 1 від 19 жовтня 2018 року, затвердженого 27 жовтня 2018 року та переліку суб`єктів господарювання для проведення спільних перевірок, затвердженого ГУ ДФС у Закарпатській області та Управлінням Держпраці у Закарпатській області. Звертає увагу суду, що вищезазначені заходи проводилися на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 649-р від 05 вересня 2019 року "Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення".
Скаржник стверджує, що 20 грудня 2018 року здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у ФГ "Ренет" за місцем здійснення діяльності в складських приміщеннях, проте близько 11 годин 00 хвилин ОСОБА_2, яка представилася охоронником підприємства і в подальшому встановлено, що є дружиною керівника ОСОБА_3 та з його відома не допустила інспекторську групу до проведення інспекційного відвідування у виробничих приміщеннях, в яких використовується наймана праця. Водночас ОСОБА_4, який також вчиняв перешкоду ідентифікував себе в тому числі як особа, яка доглядає за собаками без оформлення трудового договору.
З огляду на зазначене, наполягає на тому, що посадові особи позивача 20 грудня 2018 року вчинили перешкоду інспекторській групі для здійснення інспекційного відвідування з метою перевірки додержання законодавства про працю щодо прихованих трудових відносин з найманими працівниками, чим порушили вимоги статті 259 КЗпПУ.
З покликанням на наказ Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року № 1338 "Про затвердження форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів" скаржник стверджує, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування є однією із затверджених форм актів. Водночас в зазначеному акті зафіксовано порушення законодавства про працю посадовими особами позивача шляхом створення перешкод для здійснення інспекційного відвідування з метою перевірки додержання законодавства про працю.
В свою чергу, позивач вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, а самі по собі доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться для переоцінки встановлених судом обставин.
Стверджує, що працівники ФГ "Ренет" не створювали жодних перешкод у проведенні інспекційного проведення, оскільки посадові особи відповідача змогли потрапити до приміщень фермерського господарства, оглянути їх, опитати присутніх людей.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Процедуру проведення Державною службою України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 КЗпП України встановлено Порядком № 295.
Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.
Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що повідомлення об`єкта відвідування заздалегідь щодо проведення інспекційного відвідування не є обов`язковою умовою порядку здійснення проведення інспекційного відвідування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 0440/5056/18, від 01 червня 2021 року у справі № 360/1687/19 і від 16 червня 2021 року у справі №240/3904/19.
За приписами підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
Так, суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для проведення перевірки є рішення колегії Державної Служби України з питань праці № 1 від 19 жовтня 2018 року та наказ Управління Держпраці у Закарпатській області "Про проведення інспекційного відвідування" № 243 від 12 грудня 2018 року.
У витягу з наказу № 243 від 12 грудня 2018 року "Про проведення інспекційних відвідувань" в частині що стосується ФГ "Ренет", як підставу перевірки також зазначено, розпорядження Кабінету Міністрів України № 649-р від 05 вересня 2019 року "Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення" та перелік платників податків для проведення з Управління Держпраці спільних перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими особами на грудень 2018 року, який погоджено Головним управлінням ДФС у Закарпатській області та Управлінням Держпраці в Закарпатській області.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.
Інших підстав для недопуску інспектора до здійснення інспекційного відвідування Порядок № 295 не містить.
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ве