iplex360.Демо.Судові рішення

Перейти до правової позиції

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 922/313/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д.

уповноваженої особи засновників ТОВ "Профагро" ОСОБА_1 - адвокат Сасіна К.О.

ТОВ "Профагро 2007" - адвокат Пакін А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" Арбітражного керуючого - Мухітдінова Р.Д.

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 29.11.2021

у складі колегії суддів: Россолов В.В.- головуючий, Гетьман Р.А., Шутенко І.А.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 16.09.2021

у складі судді Усатого В.О.

у справі № 922/313/20

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Господарського суду Харківської області від 21.04.2021, крім іншого, визнано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

2. 13.08.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ліквідатора боржника вх. 2784/21, в якій просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 02.02.2018 укладений між боржником ТОВ "Профагро" і ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 763;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 759;

- застосувати наслідки недійсності зазначених договорів купівлі-продажу шляхом скасування та припинення рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, а саме: 1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39499935 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.; запис щодо гаражу № 1 літ "В", загальною площею 1264,20 кв.м шлакоблочний; майстерні літ "Г" загальною площею 486,10 кв.м; шлакоблочна; гаражу № 2 літ "Д" загальною площею 344,1 кв.м шлакоблочний, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99-А (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 1206206363222; номер запису про право власності/довірчої власності 24665717); 2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39500243 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.; запис щодо телятника МФТ-1 літ "В" загальною площею 860,50 кв.м; корівника МФТ-1 літ "К" загальною площею 902,50 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99 В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1187953263222, номер запису про право власності/довірчої власності 24666021); 3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39500042 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.; запис щодо нежитлових будівель: критий тік літ "Б" загальною площею 2414,80 кв.м; вісова літ "В" загальною площею 17,40 кв.м; кладової літ "Г" загальною площею 514,40 кв.м; крупорушка літ "Д" загальною площею 280,40 кв.м; склад сімейних літ "Ж", загальною площею площею 901,80 кв.м; склад № 3 літ "Е" загальною площею 889,80 кв.м, що розташовані за адресою : Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99 Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1187921363222, номер запису про право власності/довірчої власності 24665928); 4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39499751 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.; запис щодо нежитлових будівель: контори літ "А-1" загальною площею 44,9 кв.м, цегляна, розташована за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99-А/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1206182763222, номер запису про право власності/довірчої власності 24666547).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2021 у справі № 922/313/20 в задоволенні вказаної заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" відмовлено.

4. Не погодившись з рішенням суду, Ліквідатор ТОВ "Профагро" звернувся з апеляційною скаргою.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Рух касаційної скарги

6. 07.12.2021 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" Арбітражний керуючий - Мухітдінов Р. Д. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 07.12.2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2021 у справі № 922/313/20.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" Арбітражного керуючого - Мухітдінова Р.Д. у справі № 922/313/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.12.2021.

8. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2021 касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" Арбітражного керуючого - Мухітдінова Р.Д. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2021 у справі № 922/313/20 залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 05.01.2022 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 9 080,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2021 у справі № 922/313/20.

9. 24.12.2021 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" Арбітражний керуючий - Мухітдінов Р.Д., направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву від 24.12.2021 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документ (платіжне доручення № 2 від 24.12.2021), що підтверджує сплату судового збору в розмірі 9 080,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2021 у справі № 922/313/20.

10. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 922/313/21 за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 01.02.2022 о 10 год. 15 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Ліквідатором ТОВ "Профагро" подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, визнати поважними причини пропуску строку позовної давності і ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву ліквідатора.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме статей 176 - 179, 181 - 185 Господарського процесуального кодексу України, оскільки провадження у справі з розгляду заяви ліквідатора не було відкрито.

12.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що аргументи скаржника які стосувалися взаємопов`язаності та зловмисної домовленості органів управління ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та як наслідок доведення фраудаторності спірних договорів, викладалися саме з огляду на норми цивільного законодавства, а не законодавства про банкрутство.

12.3 Судами помилково зазначено про те, що зміна керівників товариства не може свідчити про незаконність укладених правочинів, оскільки в цьому випадку, всі зазначені колишні директори, учасники ТОВ "Профагро" є пов`язаними особами, перебували у змові та умисно вчиняли фраудаторні правочини.

12.4 Суди попередніх інстанцій надали помилкову оцінку доказу - консультативному звіту № 131219-1 від 13.12.2019.

12.5 Суди попередніх інстанцій проігноровано аргументи скаржника щодо того стаття 627 Цивільного кодексу України могла б застосовуватися лише при добросовісній поведінці сторін та за умов, що у даному випадку не порушувались би права інших осіб.

12.6 Судами попередніх інстанцій не було враховано правові висновки викладені в постановах Верховного Суду.

13. Скаржник в судовому засіданні 01.02.2022 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Уповноваженої особою засновників ТОВ "Профагро" ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

15. ТОВ "Агріі Україна" подано заяву в якій останнє підтримало касаційну скаргу та просить її розглянути без участі його представника.

16. Представники ОСОБА_1 та ТОВ "Профагро 2007" в судовому засіданні 01.02.2022 заперечили проти касаційної скарги.

Розгляд клопотань Верховним Судом

17. Як вже було зазначено, ТОВ "Агріі Україна" подано заяву в якій, зокрема, просить розглянути касаційну скаргу без участі його представника.

18. Також, ухвалою від 12.01.2022 явка учасників справи в судове засідання 01.02.2022 не визнавалася обов`язковою.

19. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

20. Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

21. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

22. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

23. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

24. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" Арбітражного керуючого - Мухітдінова Р.Д. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.09.2021 у справі № 922/313/20 за відсутності представника ТОВ "Агріі Україна". Відсутність представника ТОВ "Агріі Україна" в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Позиція Верховного Суду

25. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

26. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28.1 Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) 02.02.2018 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №759, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля контора літ. "А-1" загальною площею 44,9 кв.м, цегляна, розташована за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харкіська, будинок 99-А/1.

28.2 Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 1705,67 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 14321,39 грн.

28.3 Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності зареєстровано за ТОВ "Профагро2007" за №24665547.

28.4 02.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №763, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме наступні нежитлові будівлі: гараж №1 літ. "Б" загальною площею 1264,20 кв.м, шлакоблочний, склад літ. "В" загальною площею 208,10 кв. м, шлакоблочний, майстерня літ. "Г" загальною площею 486,10 кв.м, шлакоблочна, гараж №2 літ. "Д" загальною площею 344,10 кв.м, шлакоблочний, розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харківська, будинок 99-А.

28.5 Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 35583,27 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 29652,81 грн.

28.6 З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності за вказане майно зареєстровано за ТОВ "Профагро2007" за №24665717.

28.7 02.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №767, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме наступні нежитлові будівлі: критий тік літ. "Б" загальною площею 2414,80 кв.м, вісова літ. "В" загальною площею 17,40 кв.м, кладова літ. "Г" загальною площею 514,40 кв.м, крупорушка літ. "Д" загальною площею 280,40 кв.м, склад сіменний літ. "Ж" загальною площею 901,80 кв.м, склад №3 літ. "Е" загальною площею 889,80 кв.м, розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харківська, будинок 99Б.

28.8 Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 40298,21 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 35581,84 грн.

28.9 Реєстрація права власності ТОВ "Профагро2007" на зазначене нерухоме майно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер запису про право власності 24665928.

28.10 02.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 771, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме наступні нежитлові будівлі: телятник МФТ-1 літ. "В" загальною площею 860,50 кв.м, корівник МФТ-1 літ. "К" загальною площею 902,50 кв.м, розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харківська, будинок 99В.

28.11 Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 7616,86 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 6347,38 грн.

28.12 Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "Профагро2007" номер запису про право власності 24666021.

28.13 Зміст умов договорів купівлі продажу є аналогічним. У пункті 1.4 всіх договорів зазначено, що продавець (ТОВ "Профагро") гарантує, що відчужуване майно на момент укладення договору під забороною (арештом) та в податковій заставі не перебуває, права третіх осіб щодо нього відсутні.

28.14 ТОВ "Профагро2007" сплачено за отримане за договорами купівлі-продажу майно в повному обсязі обумовлену договорами ціну. Зазначений факт не заперечується представниками сторін та заявником. Крім того, факт оплати ТОВ "Профагро2007" за отримане за договорами майно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 922/12/20. Як встановлено та зазначено вище право власності на нерухоме майно у встановленому законом порядку зареєстровано за ТОВ "Профагро2007".

29. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили зокрема з того, що зміна керівників товариства не може свідчити про незаконність укладених правочинів.

30. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

30.1 Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

30.2 Згідно частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

30.3 Як встановлено судами попередніх інстанцій, обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про наявність обставин зміни керівників товариства та укладення оспорюваного правочину з метою уникнення зобов`язань перед кредиторами.

30.4 При розгляді спорів щодо визнання недійсними правочинів укладених боржником належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямування їх на завдання шкоди кредиторам.

30.5 Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

30.6 Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

30.7 Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

30.8 Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

30.9 Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

30.10 Разом з тим, суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, надаючи оцінку вказаним твердженням позивача, належним чином не дослідили наявність чи відсутність заінтересованості чи пов`язаності вказаних осіб та можливий вплив вказаних обставин на обґрунтованість заявленого позову.

30.11 При цьому, суди попередніх інстанцій обмежилися лише посиланням на те, що зміна керівників товариства не може свідчити про незаконність укладених правочинів.

30.12 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30.13 Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

30.14 Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

30.15 Наведеного судами попередніх інстанцій враховано не було.

31. Щодо висновку судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

31.1 Критерієм для застосування норм статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

31.2 За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

31.3 Проте, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

31.4 Аналіз норм статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

31.5 Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, в якій було уточнено правову позицію судової палати щодо застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, викладеної у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

31.6 Відповідно до частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

31.7 З огляду на викладене, враховуючи те, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Профагро" було відкрито ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2020 та те, що оспорювані договори укладені 02.02.2018 (тобто менше ніж за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Профагро"), суди попередніх інстанцій, в цьому випадку, дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

32. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

33. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідають.

34. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

35. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови не були дотримані.

36. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

37. Окрім того, колегія суддів зауважує, що згідно з нормами статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

38. Згідно з частиною першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

39. Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

40. Вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будівель від 02.02.2018 укладених між боржником ТОВ "Профагро" і ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрованих в реєстрі за №№ 759, 763, 767, 771, є спором про визнання недійсними правочинів укладених боржником, стороною якого є боржник, а відтак вирішення цього спору підпадає під регулювання статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

41. Відповідно до частини другої статті 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява; відзив на позовну заяву(відзив).

42. Згідно статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником, можуть визнаватися недійсними господарським судом у межах справи про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора.

43. З урахуванням цього та положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 161 Господарського процесуального кодексу України, заява вказана в статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства є різновидом заяв по суті справи і має розглядатися в порядку позовного провадження за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

44. Із матеріалів справи убачається, що позивачем подано саме позовну заяву.

45. Приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Відтак однією із форм господарського судочинства є позовне провадження. Спір про визнання недійсним правочину укладеного боржником, стороною якого є боржник має вирішуватись у порядку позовного провадження.

46. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій помилково розглянули вказану позовну заяву не в порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з посиланням на приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вказана норма визначає особливі підстави для визнання недійсними правочинів вчинених боржником, тоді як порядок розгляду спорів про визнання таких правочинів недійсними встановлений статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

47. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що аргументи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження, оскільки судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 12, 86 Господарського процесуального кодексу України та невірно застосовано норми матеріального права - статей 3, 13 Цивільного кодексу України, статей 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому ухвалу суду першої інстанції від 16.09.2021 та постанову суду апеляційної інстанції від 29.11.2021 слід скасувати, а справу № 922/313/20 у скасованій частині слід направити до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

48. При новому розгляді суду необхідно належним чином, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

49. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 922/313/20 підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

................

Перейти до повного тексту