ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 40/5005/7101/2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галантос"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 (колегія суддів: Кузнецова І. Л. - головуючий, Коваль Л. А., Чередко А. Є.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021 (суддя Ярошенко В. І.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галантос"
на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто Трейдінг Груп", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Галантос",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів -Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро",
про звернення стягнення на предмет іпотеки
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галантос"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро",
про визнання недійсним договору іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Галантос" (далі - ТОВ "Галантос") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича (далі - приватний виконавець) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 64113204 від 13.01.2021 (далі - постанова про відкриття ВП), в якій просив визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття ВП; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття ВП.
1.2. Зазначена скарга мотивована тим, що приватний виконавець неправомірно виніс постанову про відкриття ВП, оскільки на момент її винесення ухвала господарського суду від 14.12.2020 про видачу дубліката наказу не набрала законної сили у зв`язку з її оскарженням заявником в апеляційному порядку. Крім того, ТОВ "Галантос" зазначало, що ухвалою господарського суду від 14.12.2020 за вимогою Публічного акціонерного товариства ʼʼАкціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - АТ ʼʼПромінвестбанк") було визнано недійсною постанову від 10.10.2017 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ДВС) про закінчення виконавчого провадження ВП № 52062297 із примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015 у справі № 40/5005/7101/2011 (далі - наказ від 08.07.2015) та зобов`язано відділ ДВС поновити виконавче провадження ВП № 52062297 з примусового виконання наказу від 08.07.2015 щодо звернення стягнення на майно. Тому, на думку заявника, виконавче провадження щодо звернення стягнення на майно повинно було проводитися відділом ДВС, що було проігноровано приватним виконавцем.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021, у задоволенні скарги ТОВ "Галантос" на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття ВП відмовлено у повному обсязі.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що постанова про відкриття ВП винесена приватним виконавцем відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" з правильним визначенням підвідомчості. Суди встановили, що, відкриваючи виконавче провадження, приватний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ТОВ "Галантос" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021; ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ТОВ "Галантос" на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття ВП - задовольнити; визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття ВП; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття ВП; винести окрему ухвалу відносно ПАТ "Промінвестбанк" щодо нехтування вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 року у справі № 40/5005/7101/2011; здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи № 40/5005/7101/2011 у суді апеляційної інстанції, а саме стягнути з позивача на користь ТОВ "Галантос" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2270,00 грн; здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи № 40/5005/7101/2011 у суді касаційної інстанції, а саме стягнути з позивача на користь ТОВ "Галантос" судові витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2270,00 грн.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "Галантос" зазначає, що суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема, положення Закону України "Про виконавче провадження", статті 234, 235, 240, 255, 256, 262, 329, 334 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що приватний виконавець порушив майнові права ТОВ "Галантос" у зв`язку з винесенням постанови про відкриття ВП, оскільки на час його відкриття ухвали господарського суду від 14.12.2020, якими вирішено питання процесуального правонаступництва ТОВ "Галантос", видано дублікат виконавчого документа, поновлено строки виконання наказу 08.07.2015, були такими, що не набрали законної сили у зв`язку з їх оскарженням в апеляційному порядку. При цьому скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 540/2608/18 (щодо набрання судовим рішенням законної сили). На думку скаржника, ухвали господарського суду від 14.12.2020 є по суті судовими рішеннями, а тому оскарження їх в апеляційному порядку зупиняє їх виконання. Крім того, скаржник зазначає, що ПАТ "Промінвестбанк" не мав права пред`являти приватному виконавцю дублікат судового наказу, а приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження, оскільки раніше виконання судового рішення здійснювалося відділом ДВС. У зв`язку із тим, що ухвалою суду від 14.12.2020 визнано незаконність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження з виконання наказу від 08.07.2015 у цій справі та зобов`язано державного виконавця поновити виконавче провадження ВП № 52062297, то виконання судового рішення мало здійснюватися відділом ДВС, а не приватним виконавцем.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" зазначає, що з доводами касаційної скарги не погоджується в повному обсязі, оскільки її вимоги не ґрунтуються на законі та є безпідставними. ПАТ "Промінвестбанк" вважає, що суди першої та апеляційної інстанції належно та повно встановили обставини у справі, постановили законні та обґрунтовані ухвалу та постанову за результатами розгляду скарг ТОВ "Галантос". ПАТ "Промінвестбанк" вважає, що законні підстави для задоволення вимог касаційної скарги відсутні.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Галантос" у повному обсязі. Приватний виконавець зазначає, що йому на виконання було пред`явлено наказ від 08.07.2015. На виконання вимог статей 3, 4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження" ним було винесено постанову про відкриття ВП та направлено її сторонам виконавчого провадження. ТОВ "Галантос" отримало постанову про відкриття ВП, тому, за твердженням приватного виконавця, процедура відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем дотримана. На момент прийняття до виконання наказу від 08.07.2015 підстав для винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання у приватного виконавця не було.
4. Короткий зміст обставин справи
4.1. Суди встановили, що ПАТ "Промінвестбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто Трейдінг Груп" (далі - ТОВ "Авіто Трейдінг Груп") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто" (далі - ТОВ "Авіто"), в якому просило у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Авіто Дніпро" перед банком за кредитним договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 164/02-10 від 28.07.2010 (далі - кредитний договір) в розмірі 37936067,39 грн звернути стягнення на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 60, та належить на праві власності майновому поручителю ТОВ "Авіто" і є предметом іпотеки за договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 216/08/1-10 від 30.08.2010, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. 30.08.2010 за реєстром № 9408 (далі - іпотечний договір), шляхом продажу на прилюдних торгах у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку" та Законом України "Про виконавче провадження", у межах процедури виконавчого провадження, предметів іпотеки згідно з договором іпотеки; встановити початкову ціну для подальшої реалізації предмету іпотеки.
4.2. ТОВ "Авіто" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Промінвестбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Авіто Дніпро", про розірвання з моменту укладення договору іпотеки.
4.3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 у задоволенні первісного позову ПАТ "Промінвестбанк" відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Авіто" відмовлено.
4.4. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та розподілу судових витрат скасовано, в цій частині прийнято нове рішення про задоволення первісного позову ПАТ "Промінвестбанк".
4.5. На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 Господарським судом Дніпропетровської області 08.07.2015 видано наказ про примусове виконання судового рішення.
4.6. Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2015 касаційну скаргу ТОВ "Авіто" задоволено частково; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 40/5005/7101/2011 скасовано у частині задоволення первісного позову та у частині розподілу судових витрат; у зазначеній частині залишено в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015; у решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 залишено без змін; стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ТОВ "Авіто" суму судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, у розмірі 36540 грн.
4.7. Постановою Верховного суду України від 06.07.2016 заяву ПАТ "Промінвестбанк" задоволено; постанову Вищого господарського суду від 05.10.2015 скасовано; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 залишено в силі; стягнуто з ТОВ "Авіто" 34733,40 грн.
4.8. 31.08.2016 відділом ДВС винесена постанова ВП № 52062297 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 08.07.2015.
4.9. 10.10.2016 відділом ДВС винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 52062297.
4.10. 30.10.2017 ПАТ "Промінвестбанк" звернулося зі скаргою на дії відділу ДВС про визнання незаконною бездіяльності головного державного виконавця відділу ДВС Тертичної В. В. щодо непередачі на реалізацію - продаж на прилюдних торгах майна, визначеного наказом від 08.07.2015; зобов`язання головного державного виконавця відділу ДВС Тертичної В. В. вчинити дії щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015 у справі № 40/5005/7101/2011.
4.11. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2020 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Галантос".
4.12. 14.12.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області поновлено ПАТ "Промінвестбанк" строк на подання скарги на рішення, дії відділу ДВС щодо примусового виконання наказу від 08.07.2015 у виконавчому провадженні ВП № 52062297, скаргу ПАТ "Промінвестбанк" на рішення, дії відділу ДВС щодо примусового виконання наказу від 08.07.2015 у виконавчому провадженні ВП №52062297 задоволено; визнано незаконними дії відділу ДВС щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.10.2017 ВП № 52062297 з примусового виконання наказу від 08.07.2015; визнано недійсною постанову від 10.10.2017 відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження ВП № 52062297 з примусового виконання наказу від 08.07.2015; зобов`язано відділ ДВС поновити виконавче провадження ВП № 52062297 з примусового виконання наказу від 08.07.2015.
4.13. 14.12.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області клопотання ПАТ "Промінвестбанк" про заміну учасника/сторони у справі та сторони виконавчого провадження правонаступником у справі задоволено, залучено до участі у справі № 40/5005/7101/2011 ТОВ "Галантос" як правонаступника ТОВ "Авіто" та замінено ТОВ "Авіто" його правонаступником - ТОВ "Галантос", замінено у виконавчому провадженні № 52062297 сторону боржника - ТОВ "Авіто" на його правонаступника - ТОВ "Галантос", замінено боржника - ТОВ "Авіто" на його правонаступника - ТОВ "Галантос" у наказі від 08.07.2015, виданому на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015.
4.14. 14.12.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області заяву ПАТ "Проміневстбанк" про видачу дубліката наказу від 08.07.2015 та поновлення строку пред`явлення наказу до виконання задоволено, поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу від 08.07.2015, видано дублікат цього наказу.
4.15. Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 64113204 від 13.01.2021.
4.16. Спірним є правомірність/неправомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження для виконання наказу від 08.07.2015.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Переглянувши оскаржувані у справі ухвалу та постанову, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
5.2. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця, що стосується правомірності/неправомірності вчинення приватним виконавцем дій щодо винесення постанови про відкриття ВП.
5.3. За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.4. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
5.5. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2)обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6)гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Стаття 26 Закону України "Про виконавче провадження" регулює початок примусового виконання судового рішення: виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення; не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та у встановленому цим Законом порядку негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника та майно боржника.
5.6. Доводи скаржника щодо неправомірності дій приватного виконавця зводяться до того, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі ухвал місцевого суду від 14.12.2020 про видачу дубліката наказу від 08.07.2015 та про процесуальне правонаступництво, які, на думку скаржника, не набрали законної сили, а також, як зазначає скаржник, приватний виконавець діяв протиправно, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 було визнано недійсною постанову від 10.10.2017 відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження ВП № 52062297 з примусового виконання наказу від 08.07.2015 та зобов`язано відділ ДВС поновити виконавче провадження ВП № 52062297 з примусового виконання цього наказу, тому, за твердженням скаржника, виконавче провадження повинно було здійснюватися відділом ДВС, а не приватним виконавцем.
5.7. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах вирішуються шляхом постановлення ухвал відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України (щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання), статті 334 Господарського процесуального кодексу України (щодо заміни сторони виконавчого провадження), статті 339 Господарського процесуального кодексу України (щодо оскарження дій/бездіяльності органу державного виконавця/приватного виконавця).
Ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду (частина 9 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 235 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Отже, частина 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України пов`язує набрання законної сили ухвалою з її оголошенням в судовому засіданні. Оголошення судового рішення - це спеціальна стадія його оприлюднення та підстава для набрання ним законної сили. Водночас частина 2 зазначеної статті встановлює набрання законної сили ухвалою з моменту її підписання за умови або постановлення такої ухвали поза межами судового засідання, або неявки всіх учасників справи, або розгляду справи без повідомлення учасників справи. При цьому процесуальний закон не пов`язує набрання законної сили ухвалою суду із моментом складення їх повного тексту, отримання ухвали учасниками справи та закінченням строку на апеляційне оскарження.
5.8. Враховуючи те, що ухвали суду від 14.12.2020 у справі № 40/5005/7101/2011 були оголошені в судовому засіданні у присутності представника позивача, тому вони набрали законної сили саме з 14.12.2020, а присутні представники були обізнані про результат судового засідання.
5.9. Посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 540/2608/18, не спростовують законних висновків судів попередніх інстанцій щодо набрання законної сили ухвалами місцевого суду у справі, яка розглядається. Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 540/2608/18 суд касаційної інстанції зазначив про те, що положення частини 4 статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо необхідності зупинення судом апеляційної інстанції судового рішення, що оскаржується) є імперативними, тобто передбачають не право, а обов`язок суду зупинити дію оскаржуваного рішення у разі поновлення строку на його апеляційне оскарження. Тобто зупинення дії оскаржуваного рішення є імперативним наслідком поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини 5 статті 262 Господарського процесуального кодексу України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Галантос" на ухвали місцевого суду від 14.12.2020 про видачу дубліката наказу від 08.07.2015 та про процесуальне правонаступництво. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотань ТОВ "Галантос" про зупинення дії оскаржуваних ухвал та про зупинення їх виконання.
Отже, доводи скаржника про те, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі ухвал місцевого суду від 14.12.2020 про видачу дубліката наказу від 08.07.2015 та про процесуальне правонаступництво, які не набрали законної сили, є безпідставними.
5.10. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (частина 2 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).
Тобто, наведені положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.
Застосування правила щодо обов`язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.
Примусова передача виконавчого провадження від приватного виконавця до органів державної виконавчої служби позбавить стягувача наведених прав та гарантій, установлених законодавством.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17.
5.11. Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вимоги до виконавчого документа.
За змістом пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено випадки повернення виконавчого документа стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
5.12. Суди установили, що ухвалою господарського суду від 14.12.2020 було визнано недійсною постанову від 10.10.2017 відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження ВП № 52062297 з примусового виконання наказу від 08.07.2015 та зобов`язано відділ ДВС поновити це виконавче провадження. Представник відділу ДВС був присутній під час винесення ухвали та відповідно обізнаний зі змістом ухвали від 14.12.2020, проте не відновив на підставі зазначеної ухвали виконавче провадження ВП № 52062297 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015 у справі № 40/5005/7101/2011. Суди зазначили, що станом на час розгляду цієї скарги відсутні докази відновлення виконавчого провадження ВП № 52062297. ПАТ "Промінвестбанк" пред`явив наказ (дублікат) від 08.07.2015 у справі №40/5005/7101/2011 до виконання приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О. М., за місцем знаходженням боржника (його правонаступник ТОВ "Галантос"). Крім того, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для повернення виконавчого документа.
На підставі викладеного, суди дійшли висновку про дотримання приватним виконавцем вимог чинного законодавства при винесенні постанови про відкриття ВП, оскільки підстав для повернення наказу стягувачу не було. Отже, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні скарги ТОВ "Галантос" на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття ВП.
5.13. Інші аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній не належить до повноважень суду з урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.