ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 905/1036/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021
у складі колегії суддів: Р. А. Гетьман - головуючий, О. І. Склярук, В. С. Хачатрян
та на рішення Господарського суду Донецької області від 12.07.2021
суддя: К. І. Аксьонова
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
про стягнення 83 879, 23 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", відповідач) про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 7 612,56 грн, збору за зберігання вантажу в сумі 64 948,56 грн та збору за охорону вантажу в розмірі 1 1318,11 грн, всього - 83 879,23 грн.
Позов мотивовано порушенням відповідачем строків, встановлених у договорі про експлуатацію залізничної під`їзної колії №1/28 від 28.02.2017, відповідач вчасно не забрав подані позивачем вагони з передавальної колії, що стало підставою для нарахування плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за охорону вантажу.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.07.2021 у справі №905/1036/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 7 612,56 грн, збір за охорону вантажу в розмірі 1 1318,11 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 512,32 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії №1/28 від 28.02.2017, а саме відповідач вчасно не забрав подані позивачем вагони з передавальної колії.
Оскільки в затриманому потягу № 3307 знаходились вагони з вантажем, який підлягав охороні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача збору за охорону вантажу.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу в розмірі 64 948,56 грн, вказав на те, що вантаж було забрано відповідачем у добу безоплатного зберігання відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України та п. 8 розділу 7 Правил перевезення вантажів, що виключає наявність підстав для стягнення збору за зберігання вантажу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 12.07.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 905/1036/21 в частині відмови у стягненні збору за зберігання вантажу в сумі 64 948,56 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача збір за зберігання вантажу в сумі 64 948,56 грн.
З тексту касаційної скарги вбачається, що скарга обґрунтовується положеннями п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме з питання застосування положень ст. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів.
Також позивач зазначає про відсутність єдиної правової позиції Верховного Суду з цього питання.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як таких, що є законними та обґрунтованими.
Відповідач вказує на те, що Статутом залізниць України та Правилами зберігання вантажів передбачене безкоштовне зберігання вантажу протягом доби, відповідач звільнив колії у період безоплатного зберігання, а тому підстави для нарахування збору за зберігання вантажу відсутні.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
28 лютого 2017 року між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", змінено найменування на акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (залізниця) та приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (власник колії) укладено договір №1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії "Донецька залізниця".
Між сторонами підписані додаткові угоди від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019 до договору №1/28 від 28.02.2017.
Додатковою угодою від 17.07.2018 внесено зміни до назви договору №1/28 від 28.02.2017, доповнивши її після слів "при станції Маріуполь-Сортувальний" словами "та станції Асланове".
Відповідно до п.1 договору №1/28 від 28.02.2017, в редакції додаткової угоди від 17.07.2018, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору, експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
У пункті 3 договору № 1/28 від 28.02.2017 зазначено, що рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна власника колії.
Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці: б) по станції Маріуполь - сортувальний на колії № 1, 2, 3, 4, 5 непарного парку приймання поїзда: з різними вантажами і порожніми вагонами, маршрути з доменним коксом. Огляд і передача вагонів в технічному і комерційному відношеннях провадиться на передавальних коліях. Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15 (п. 5 договору в редакції додаткової угоди від 17.07.2018).
Відповідно до п. 6 договору №1/28 від 28.02.2017, в редакції додаткової угоди від 17.07.2018, кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: - в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження в кількості, що прибули; - в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна не більше 220 осей (55 вагонів). Вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
За умовами п. 14 договору власник колії сплачує залізниці плату, зокрема, за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифним керівництвом №1; інші збори і плати згідно зі Статутом залізниць, Правилами перевезень вантажів, Тарифним керівництвом №1. Збори і плати вносяться залізниці згідно з діючим законодавством.
Термін дії договору продовжується до 31.12.2020 включно (п.19 договору №1/28 від 28.02.2017, в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).
30 червня 2020 року між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №00191129/2020-0001.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2020 о 10:10 год на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача зі станції Волноваха Донецької залізниці прибув потяг №9563. У складі потягу знаходилось 65 вагонів, що підтверджується відомостями, які відображені в натурному листі потягу.
Згідно з відомостями з пам`ятки №3676 про подавання вагонів позивачем передано, а відповідачем прийнято 57 вагонів 01.12.2020 о 13:26 год; відповідно до пам`ятки №3677 про подавання вагонів позивачем передано, а відповідачем прийнято 8 вагонів 01.12.2020 о 14:11 год. Вказані пам`ятки підписані відповідачем без зауважень щодо технічного стану вагонів.
Згідно з актом про затримку вагонів від 02.12.2020, що складений у присутності комерційного агента станції Маріуполь-Сортувальний Рослика І.В. та прийомоздавальника ПрАТ "ММК ім. Ілліча" Мелешко О.В., потяг у кількості 65 вагонів прибраний з 3-ї колії станції Маріуполь-Сортувальний 02.12.2020 о 22:50 год; в акті про затримку вагонів представником ПрАТ "ММК ім. Ілліча" був зроблений запис про те, що "Вини одержувача в зазначених обставинах немає".
04 грудня 2020 року позивачем складений акт загальної форми №6-673, відповідно до якого 65 вагонів потягу №9563 простоювали з вини вантажоотримувача.
За час простою відповідачеві нарахована плата за користування вагонами у кількості 65 власних вагонів у розмірі 4 589,00грн без ПДВ, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) № 0312926; за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) залізницею був нарахований збір за зберігання вантажу в сумі 54 123,80 грн без ПДВ, який був внесений до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №07121405.
Представник відповідача відомості і накопичувальну картку підписав із зауваженнями.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 03.02.2021 про сплату коштів у сумі 70 455,36 грн з ПДВ. Зазначена претензія відхилена відповідачем з посиланням на те, що звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний було здійснено відповідачем у період безоплатного зберігання, несвоєчасне звільнення колії станції призначення виникло з причин, що залежать від залізниці.
16 грудня 2020 року о 8:55 год на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача зі станції Волноваха Донецької залізниці прибув потяг №3307. У складі потягу знаходилось 54 вагони, що підтверджується відомостями, які відображені в натурному листі потягу.
Згідно з відомостями з пам`ятки №3828 про подавання вагонів позивачем передано, а відповідачем прийнято 46 вагонів 16.12.2020 об 11:11 год; відповідно до пам`ятки №3834 про подавання вагонів позивачем передано, а відповідачем прийнято 8 вагонів 16.12.2020 о 17:05 год. Вказані пам`ятки підписані відповідачем без зауважень щодо технічного стану вагонів.
Згідно з актом про затримку вагонів від 17.12.2020, що складений у присутності комерційного агента станції Маріуполь-Сортувальний Рослика І. В. та прийомоздавальника ПрАТ "ММК ім. Ілліча" Мелешко О. В., потяг у кількості 54 вагонів прибраний з 3-ї колії станції Маріуполь-Сортувальний 17.12.2020 о 13:00 год; в акті про затримку вагонів представником ПрАТ "ММК ім. Ілліча" був зроблений запис про те, що "Вини одержувача у зазначених обставинах немає".
21 грудня 2020 року позивачем складений акт загальної форми №6-730, відповідно до якого 54 вагони потягу №3307 простоювали з вини вантажоотримувача.
За час простою відповідачеві нарахована плата за користування вагонами у кількості 45 власних вагонів у розмірі 1 714,60 грн без ПДВ, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №18129261; у кількості 1 власний вагон у розмірі 40,20 грн без ПДВ, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №18129262; за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) залізницею нарахований збір за охорону вантажу (5 вагонів) у сумі 9 431,76 грн без ПДВ, які були внесені до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №21121465.
Представник відповідача відомість і накопичувальну картку підписав із зауваженнями.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 03.02.2021 про сплату коштів у сумі 13 423 грн з ПДВ, в тому числі плата за користування вагонами, збір за охорону вантажу. Зазначена претензія відхилена відповідачем з посиланням на те, що звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний було здійснено відповідачем у період безоплатного зберігання, несвоєчасне звільнення колії станції призначення виникло з причин, що залежать від залізниці.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про стягнення плати за користування вагонами в сумі 7 612,56 грн, збору за зберігання вантажу в розмірі 64 948,56 грн та збору за охорону вантажу в сумі 11 318,11 грн.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Позивач у касаційній скарзі просить Суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 12.07.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 905/1036/21 в частині відмови у стягненні збору за зберігання вантажу в сумі 64 948,56 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача збір за зберігання вантажу в сумі 64 948,56 грн.
Тобто позивачем оскаржуються судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 64 948,56 грн збору за зберігання вантажу.
З огляду на зазначене, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень лише в частині відмови у стягненні з відповідача збору за зберігання вантажу в розмірі 64 948,56 грн та виключно в межах доводів касаційної скарги.
З тексту касаційної скарги вбачається, що скарга обґрунтовується положеннями п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, саме з питання застосування положень ст. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів.
Також позивач зазначає про відсутність єдиної правової позиції Верховного Суду з цього питання.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №905/175/21 в аналогічних правовідносинах було викладено висновок щодо порядку обчислення безоплатного зберігання вантажу, у випадку затримки вагонів на станції призначення та щодо застосування ст. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів.
Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов таких висновків:
- всі вантажі, які прибувають на станцію призначення, зберігаються безкоштовно протягом доби, проте порядок обчислення початку безкоштовного строку залежить виключно від причин несвоєчасного вивантаження вантажу;
- у випадку затримки вантажу термін безкоштовного зберігання варто обчислювати після спливу 4-х годин, передбачених умовами договору для забирання вагонів;
- безкоштовну добу зберігання вантажу у випадку доведеності позивачем затримки вагонів необхідно розраховувати наступним чином: до часу прибуття потягу сумується час для розвантажувально - передавальних операцій та 4-х годинний термін для забирання вагонів, і лише після спливу вказаного часу починається відлік безоплатної доби зберігання вантажу.
Зазначений висновок враховано Верховним Судом при розгляді справ № 905/107/21, № 905/179/21.
На зазначені справи посилається позивач у касаційній скарзі.
Верховний Суд, з огляду на суб`єктний склад, підстави та предмети позовів у зазначених справах і у справі №905/1036/21, що розглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, дійшов висновку, що правовідносини у вказаних справах є подібними.
Верховний Суд зауважує, що існує сформована практика суду касаційної інстанції стосовно застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо застосування п. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до п. 32 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти із станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів передбачені Правилами зберігання вантажів.
Згідно з п. 4 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача.
Відповідно до п. 6 договору №1/28 від 28.02.2017, в редакції додаткової угоди від 17.07.2018, вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2020 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Відповідачем не вивезено зі станції вантаж відповідно до умов договору №1/28 після оформлення передавальних операцій та підписання сторонами пам`ятки про подавання вагонів, що стало підставою для затримки вагонів та складання позивачем актів форми ГУ-23, ГУ-23а.
Відповідно до п. 5 Правил зберігання вантажів, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з п. 8 Правил зберігання збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється:
- якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;
- при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
- при затримці - з моменту затримки.
З огляду на те, що позивачем доведена затримка вантажу, яка сталася з вини відповідача, що також встановлено судами, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що безоплатна доба закінчилася о 24:00 год. 02.12.2020, оскільки суди розрахували безоплатну добу зберігання вантажу лише на підставі ч. 2 ст. 46 Статуту залізниць України, при цьому не врахували, що п. 8 Правил зберігання передбачений порядок визначення безоплатної доби, зокрема, у випадку затримки вагонів (з моменту затримки).
Верховний Суд зауважує, що у справі, що переглядається, безоплатне зберігання вантажу закінчилось 02.12.2020 о 17:26 год щодо 57 вагонів та о 18:11 год щодо 8 вагонів (01.12.2020 о 10:10 прибув потяг № 9563; о 13:26 год 01.12.2020 закінчились приймально-здавальні операції щодо 57 вагонів, о 14:11 год 01.12.2020 закінчились приймально-здавальні операції щодо 8 вагонів, що підтверджується пам`ятками про подавання вагонів №3676, №3677, тому відлік безоплатної доби зберігання вантажу, з урахуванням п. 6 договору (в редакції додаткової угоди), розпочався о 17:26 год 01.12.2020 щодо 57 вагонів та о 18:11 год 01.12.2020 щодо 8 вагонів). Вагони були забрані відповідачем лише о 22:50 год 02.12.2020.
Позивач у позові просить стягнути з відповідача збір за зберігання вантажу в розмірі 64 948,56 грн та додає розрахунок такого збору.
Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги.
За приписами п. 2 розд. ІІІ Збірника тарифів термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами. Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі, зокрема 4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.