ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 913/182/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевич В. Ю.- головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Васильок-2018"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 (головуючий суддя Істоміна О. А., судді Барбашова С. В., Стойка О. В.) і рішення Господарського суду Луганської області від 17.08.2021 (суддя Іванов А. В.) у справі
за позовом Фермерського господарства "Васильок-2018"
до Селянського фермерського господарства "Агродар",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
про витребування земельних ділянок та стягнення 1 319 046,59 грн,
за участю представників:
позивача - Зеленського В. В. (адвокат),
відповідача - не з`явився,
третьої особи ( ОСОБА_1 ) - не з`явився,
третьої особи ( ОСОБА_2 ) - не з`явився,
третьої особи ( ОСОБА_3 ) - не з`явився,
третьої особи ( ОСОБА_4 ) - не з`явився,
третьої особи ( ОСОБА_5 ) - не з`явився.
СУТЬ СПОРУ:
1. Між Селянським фермерським господарством "Васильок" (далі - СФГ "Васильок", змінено найменування на Фермерське господарство "Васильок-2018" (далі - ФГ "Васильок-2018", позивач)) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) укладені договори оренди земельних ділянок.
2. У подальшому між СФГ "Васильок" та Селянським фермерським господарством "Агродар" (далі - СФГ "Агродар", відповідач) було укладено п`ять договорів інвестування стосовно земельних ділянок, які визнано судами неукладеними/удаваними/недійсними правочинами.
3. ФГ "Васильок-2018" стверджує, що відповідач користується спірними земельними ділянками без належної правової підстави, чим завдав позивачу збитків в розмірі 1 319 046,59 грн. З огляду на викладене ФГ "Васильок-2018" звернувся до суду з позовом про витребування земельних ділянок та стягнення вказаної суми збитків, що складається з реальних (прямих) збитків та недоотриманого доходу (упущеної вигоди).
4. Суд першої інстанції у позов задовольнив частково. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. ФГ "Васильок-2018" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
6. У квітні 2021 року ФГ "Васильок-2018" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до СФГ "Агродар", в якому просило витребувати із незаконного володіння відповідача земельні ділянки - загальною площею 5,6869 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0119 (власник ОСОБА_2 ), загальною площею 11,1845 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121 (власник ОСОБА_3 ), загальною площею 6,8394 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0120 (власник ОСОБА_3 ), загальною площею 5,7167 га, кадастровий номер 4424082500:11:002:0094 (власник ОСОБА_1 ), загальною площею 6,8810 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0117 (власник ОСОБА_4 ), загальною площею 7,8059 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0122 (власник ОСОБА_5 ), що знаходяться на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області (далі - Куземівська сільрада).
7. Позивач також просив стягнути з відповідача суму завданих протиправним заволодінням чужого майна реальних (прямих) збитків в розмірі 133 857,42 грн та недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі 1 185 189,17 грн, а всього 1 319 046,59 грн.
8. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори інвестування щодо спірних земельних ділянок укладалися між відповідачем та СФГ "Васильок", тому про їх існування позивач дізнався лише 28.03.2019 під час виконання СФГ "Агродар" сільськогосподарських робіт на вищевказаних земельних ділянках. При цьому зазначені договори інвестування є удаваними та укладалися з метою приховати інший правочин - договір суборенди земельної ділянки.
9. ФГ "Васильок-2018" вказує, що факт користування СФГ "Агродар" спірними земельними ділянками без належної правової підстави є доведеним та встановлений у судових рішеннях Господарського суду Луганської області та Східного апеляційного господарського суду у справах № 913/344/19, № 913/420/19, № 913/320/19, № 913/270/19 та № 913/405/19, в яких суди дійшли висновку щодо протиправності укладення договорів інвестування. Таким неправомірним володінням та користуванням спірними земельними ділянками СФГ "Агродар" завдало позивачу значної шкоди у вигляді прямих збитків та упущеної вигоди в розмірі 1 319 046,59 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. 21.10.2013 між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ "Васильок" (орендар) укладено договір оренди землі № 5, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Куземівської сільради, загальною площею 5,6869 га та має кадастровий номер 4424082500:26:005:0119.
11. 15.03.2014 між ОСОБА_3 (орендодавець) та СФГ "Васильок" (орендар) укладено договір оренди землі № 16, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Куземівської сільради, загальною площею 6,8394 га та має кадастровий номер 4424082500:26:005:0120. Між сторонами 24.05.2019 було укладено договір про зміни умов договору оренди землі, відповідно до якого строк дії договору становить 15 років.
12. 15.03.2014 між ОСОБА_3 (орендодавець) та СФГ "Васильок" (орендар) укладено договір оренди землі № 17, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Куземівської сільради, загальною площею 11,1845 га та має кадастровий номер 4424082500:26:005:0121. Між сторонами 24.05.2019 було укладено договір про зміни умов договору оренди землі, відповідно до якого строк дії договору становить 15 років.
13. 11.12.2014 між ОСОБА_1 (орендодавець) та СФГ "Васильок" (орендар) укладено договір оренди землі № 28, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду строком на 5 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Куземівської сільради, загальною площею 5,7167 га та має кадастровий номер 4424082500:11:002:0094.
14. 12.06.2017 між ОСОБА_4 (орендодавець) та СФГ "Васильок" (орендар) укладено договір оренди землі № 36, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Куземівської сільради, загальною площею 6,8810 га, у тому числі 6,8810 га, що складає 100% паю, з кадастровим номером 4424082500:26:005:0117.
15. 05.06.2018 між ОСОБА_5 (орендодавець) та СФГ "Васильок" (орендар) укладено договір оренди землі № 62, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Куземівської сільради, загальною площею 7,8059 га, у тому числі 7,8059 га, що складає 100% паю, з кадастровим номером 4424082500:26:005:0122.
16. Крім того, між сторонами даних договорів оренди землі були укладені акти прийому-передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 4424082500:26:005:0119, 4424082500:26:005:0120, 4424082500:26:005:0121, 4424082500:11:002:0094, 4424082500:26:005:0117 та 4424082500:26:005:0122.
17. На підставі цих договорів оренди землі за СФГ "Васильок" було зареєстровано право оренди вказаних земельних ділянок, про що свідчать відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
18. Разом з тим 26.12.2017 між СФГ "Васильок" (учасник) та СФГ "Агродар" (інвестор) було укладено п`ять договорів інвестування стосовно земельних ділянок, які перебували в оренді у позивача, а саме щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4424082500:26:005:0119, 4424082500:26:005:0120, 4424082500:26:005:0121, 4424082500:11:002:0094 та 4424082500:26:005:0117.
19. Відповідно до умов договорів інвестування з дати початку строку дії інвестиційної програми, тобто з 26.12.2017 відповідач отримав право користування вказаними земельними ділянками в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського товарного виробництва.
20. Згідно з актами приймання-передачі до договорів інвестування від 26.12.2017, СФГ "Васильок" передав, а відповідач прийняв земельні ділянки з кадастровими номерами 4424082500:26:005:0119, 4424082500:26:005:0120, 4424082500:26:005:0121, 4424082500:11:002:0094 та 4424082500:26:005:0117.
21. Відповідач також зареєстрував інше речове право - договори інвестування від 26.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що вбачається з відповідних витягів.
22. У подальшому ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, продавець) та ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7, покупець) уклали договір купівлі-продажу майнових прав ФГ "Васильок-2018".
23. Рішенням від 04.03.2019 № 2/2019 власника (єдиного члена) та голови ФГ "Васильок-2018" ОСОБА_6 відступлено майнові права на користь ОСОБА_7 .
24. При цьому СФГ "Васильок" та ФГ "Васильок-2018" є одним і тим самим суб`єктом господарювання з одним і тим самим ідентифікаційним кодом 21809154, який зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відображено у відповідному витягу.
25. Різниця в назві пов`язана зі зміною найменування СФГ "Васильок" на ФГ "Васильок-2018" у зв`язку із його приведенням у відповідність до Вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2021 № 368/5, про що вказано у пункті 1.1 статуту ФГ "Васильок-2018".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
26. Господарський суд Луганської області рішенням від 17.08.2021 позов задовольнив частково.
27. Витребував із незаконного володіння СФГ "Агродар" на користь ФГ "Васильок-2018" земельні ділянки загальною площею 5,6869 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0119 (власник ОСОБА_2 ), загальною площею 11,1845 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121 (власник ОСОБА_3 ), загальною площею 6,8394 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0120 (власник ОСОБА_3 ), загальною площею 5,7167 га, кадастровий номер 4424082500:11:002:0094 (власник ОСОБА_1 ), загальною площею 6,8810 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0117 (власник ОСОБА_4 ), що знаходяться на території Куземівської сільради. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
28. Східний апеляційний господарський суд постановою від 09.12.2021 рішення Господарського суду Луганської області від 17.08.2021 залишив без змін.
29. Судові рішення мотивовані тим, що вимоги позивача про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача земельних ділянок з кадастровими номерами 4424082500:26:005:0119, 4424082500:26:005:0121, 4424082500:26:005:0120, 4424082500:11:002:0094 та 4424082500:26:005:0117, що знаходяться на території Куземівської сільради, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням того, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави володіє вказаними земельними ділянками, право користування якими належить позивачу як законному титульному володільцю.
30. Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4424082500:26:005:0122, що знаходиться на території Куземівської сільради, суди зазначили, що у справі відсутні належні докази на підтвердження самовільного зайняття відповідачем зазначеної земельної ділянки, тому ця вимога задоволенню не підлягає.
31. Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми завданих протиправним заволодінням чужого майна реальних (прямих) збитків в розмірі 133 857,42 грн та недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі 1 185 189,17 грн, суди зазначили, що позивачем не доведено факт порушення (протиправної поведінки) відповідача, та не надано належних доказів на підтвердження даного факту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
32. У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ "Васильок-2018", в якій скаржник просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 і рішення Господарського суду Луганської області від 17.08.2021 скасувати в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача суми завданих протиправним заволодінням чужого майна: реальних (прямих) збитків в розмірі 133 857,42 грн та недоотриманого доходу (упущена вигода) в сумі 1 185 189,17 грн, всього 1 319 046,59 грн, а також в частині відмови позивачу у витребуванні з чужого незаконного володіння СФГ "Агродар" на користь ФГ "Васильок-2018" земельної ділянки загальною площею 7,8059 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0122 (власник ОСОБА_5 ), що знаходиться на території Куземівської сільради, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
33. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
34. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права, зокрема, статті 73, 86 Господарського процесуального кодексу України, не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
35. Позивач вважає, що надав належні докази на підтвердження самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, кадастровий номер 4424082500:26:005:0122, а також розміру збитків та недоотриманого доходу (упущеної вигоди), проте суди попередніх інстанцій не надали їм належної оцінки.
36. При цьому ФГ "Васильок-2018" також посилається на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 906/824/17.
37. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
38. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
39. 01.02.2022 до Верховного Суду від СФГ "Агродар" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач також просить зобов`язати скаржника надіслати СФГ "Агродар" копію касаційної скарги з доданими документами. Обґрунтовуючи клопотання, відповідач вказує, що не отримав копію касаційної скарги та не мав можливості надати відзив на касаційну скаргу.
40. Оскільки до касаційної скарги додані накладна Акціонерного товариства "Укрпошта" та опис вкладення до цінного листа від 30.12.2021 на підтвердження направлення скаржником касаційної скарги з додатками відповідачу, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання СФГ "Агродар".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
41. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи приписи наведеної норми процесуального права, здійснює перегляд рішень судів попередніх інстанцій лише в межах заявлених скаржником вимог касаційної скарги - відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння СФГ "Агродар" на користь ФГ "Васильок-2018" земельної ділянки загальною площею 7,8059 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0122 (власник ОСОБА_5 ), що знаходиться на території Куземівської сільради, та у стягненні з відповідача на користь позивача суми завданих протиправним заволодінням чужого майна - реальних (прямих) збитків в розмірі 133 857,42 грн та недоотриманого доходу (упущена вигода) в сумі 1 185 189,17 грн, всього 1 319 046,59 грн.
43. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
44. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
45. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
46. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
47. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
48. Предметом позову у справі, що розглядається, є витребування земельних ділянок та стягнення 1 319 046,59 грн.
49. Суд касаційної інстанції зазначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").
50. Частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
51. За змістом статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
52. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 4, частина перша статті 5 Закону України "Про оренду землі").
53. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 7 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
54. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
55. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
56. Суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріалами справи підтверджується передача спірних земельних ділянок власниками (третіми особами у справі) позивачу на підставі договорів оренди та відповідних актів приймання-передачі, а також здійснення державної реєстрації права оренди земельних ділянок за позивачем. Отже, позивач є належним користувачем вказаних земельних ділянок, тому виступає у спірних правовідносинах як їх титульний володілець.
57. У подальшому СФГ "Васильок" уклало з СФГ "Агродар" договори інвестування від 26.12.2017 стосовно земельних ділянок із кадастровими номерами 4424082500:26:005:0119, 4424082500:26:005:0120, 4424082500:26:005:0121, 4424082500:11:002:0094 та 4424082500:26:005:0117, що передані відповідачу за актами приймання-передачі, який зареєстрував інше речове право - договори інвестування від 26.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
58. При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що судовими рішеннями Господарського суду Луганської області та Східного апеляційного господарського суду у справах № 913/344/19, № 913/420/19, № 913/320/19, № 913/270/19 та № 913/405/19 була надана правова оцінка вказаним договорам інвестування від 26.12.2017 та встановлено факт користування СФГ "Агродар" спірними земельними ділянками без належної правової підстави через протиправність укладення договорів інвестування.
59. Вказаними судовими рішеннями договори інвестування від 26.12.2017 визнано: неукладеним договором (справа № 913/344/19); удаваними правочинами (справи № 913/270/19, № 913/420/19); недійсними договорами (справи № 913/320/19, № 913/405/19).
60. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
61. Таким чином, факт користування СФГ "Агродар" спірними земельними ділянками з кадастровими номерами 4424082500:26:005:0119, 4424082500:26:005:0120, 4424082500:26:005:0121, 4424082500:11:002:0094 та 4424082500:26:005:0117 без належної правової підстави через протиправність укладення договорів інвестування є преюдиційно встановленим, не підлягає повторному доказуванню та є обов`язковим при вирішенні даної справи, оскільки договори інвестування від 26.12.2017, на підставі яких вказані земельні ділянки були передані відповідачу, визнано судами неукладеними/удаваними/недійсними правочинами.
62. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що матеріали справи містять акти приймання-передачі до договорів інвестування від 26.12.2017 про передачу позивачем відповідачу п`яти спірних земельних ділянок, проте акти приймання-передачі, які б свідчили про зворотну передачу цих земельних ділянок від відповідача до позивача, у матеріалах справи відсутні.
63. За викладених обставин суди дійшли висновку, що вимоги ФГ "Васильок-2018" про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача земельних ділянок з кадастровими номерами 4424082500:26:005:0119, 4424082500:26:005:0121, 4424082500:26:005:0120, 4424082500:11:002:0094 та 4424082500:26:005:0117, що знаходяться на території Куземівської сільради, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням того, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави володіє вказаними земельними ділянками, право користування якими належить позивачу як законному титульному володільцю.
64. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення вказаних позовних вимог в касаційному порядку учасниками справи не оскаржуються.
65. Щодо вимоги ФГ "Васильок-2018" про витребування з незаконного володіння СФГ "Агродар" на користь позивача земельної ділянки, кадастровий номер 4424082500:26:005:0122, яка знаходиться на території Куземівської сільради, суд касаційної інстанції зазначає таке.
66. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
67. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
68. Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
69. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФГ "Васильок-2018" зазначає, що самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, кадастровий номер 4424082500:26:005:0122, та неправомірне користування СФГ "Агродар" цією земельною ділянкою підтверджуються матеріалами справи № 426/3163/19, зокрема, поясненнями співробітника СФГ "Агродар" Зеленського В. І., протоколом огляду місця події від 28.03.2019.
70. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані документи входять до складу матеріалів справи № 426/3163/19, яка перебувала у провадженні Сватівського районного суду Луганської області, щодо розгляду скарги на бездіяльність слідчого, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру судових розслідувань після отримання заяви про вчинення посадовими особами СФГ "Агродар" злочину, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України.
71. Разом з тим з ухвали Сватівського районного суду Луганської області від 12.04.2019 у справі № 426/3163/19 вбачається, що оцінка зазначеним документам не надавалася, вони не були предметом розгляду, оскільки суд вирішував питання виключно про наявність чи відсутність підстав для задоволення скарги на бездіяльність слідчого, в задоволенні якої було відмовлено.
72. Договору інвестування щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4424082500:26:005:0122, між СФГ "Васильок" та СФГ "Агродар" укладено не було, акт приймання-передачі спірної земельної ділянки сторонами не складався.
73. За наведених обставин суди дійшли висновку, що надані позивачем докази - пояснення співробітника СФГ "Агродар" Зеленського В. І., протокол огляду місця події від 28.03.2019, не можуть вважатись належними доказами в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України та не доводять самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, кадастровий номер 4424082500:26:005:0122.
74. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, кадастровий номер 4424082500:26:005:0122, у зв`язку з чим вимога про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача вказаної земельної ділянки не підлягає задоволенню.
75. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми завданих протиправним заволодінням чужого майна реальних (прямих) збитків в розмірі 133 857,42 грн та недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі 1 185189,17 грн, суд касаційної інстанції зазначає таке.
76. Відповідно до частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
77. Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
78. Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
79. Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.
80. Згідно із частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
81. Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
82. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
83. Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.
84. Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов`язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
85. Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
86. Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
87. Здійснивши аналіз наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено факт порушення (протиправної поведінки) відповідача, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження даного факту позивач не надав.
88. При цьому суди зазначили, що, обґрунтовуючи розмір збитків, позивач посилається на висновок судово-економічної експертизи від 18.05.2020 № 3113/6448, проведений в межах кримінального провадження № 6201905000001085 на стадії досудового розслідування (закритим на даний час), згідно з яким сума реальних (прямих) збитків становить 133 857,42 грн.
89. Проте вказаний висновок судово-економічної експертизи доводить лише розмір збитків, завданих позивачу, однак жодним чином не підтверджує їх завдання саме відповідачем, що вказує на відсутність причинно-наслідкового зв`язку як обов`язкового елемента складу цивільного правопорушення.
90. У той же час недоведеність вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання та причинного зв`язку між таким правопорушенням і завданими збитками як необхідної підстави для притягнення до цивільно-правової відповідальності позбавляє підстав для притягнення відповідача до такої відповідальності із застосуванням господарської санкції у вигляді відшкодування (стягнення) збитків.
91. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога позивача про стягнення реальних (прямих) збитків в розмірі 133 857,42 грн є безпідставною.
92. Разом з тим упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
93. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).
94. Отже, саме позивач як особа, яка стверджує про завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у виді упущеної вигоди, має довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу, так і розмір цього доходу.
95. Відповідно до частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
96. Суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження розміру упущеної вигоди позивач посилався на висновок судово-економічної експертизи від 18.05.2020 № 3113/6448, згідно з яким недоотриманий дохід (упущена вигода) складає 1 185 189,17 грн, договір поставки від 30.08.2019 № 1171, специфікацію № 1, які є додатками до звіту аудитора.
97. Однак зазначені докази свідчать лише про абстрактну можливість отримання певних доходів позивачем та не можуть вважатись належними доказами реальності таких доходів. Натомість доказів, які б свідчили про реальну можливість отримання позивачем вигоди у вигляді доходу, позивач не надав.
98. При цьому суд першої інстанції зазначив, що з вказаних договору поставки та специфікації вбачається лише домовленість позивача і його контрагента про поставку насіння соняшнику врожаю 2019 року. Разом з тим стверджувати, що соняшник, який мав бути поставлений, повинен був вирощуватися саме на спірних земельних ділянках неможливо, що ставить під сумнів завдання відповідачем його неправомірними діями збитків позивачу у виді упущеної вигоди.
99. Верховний Суд у постанові від 12.10.2018 у справі № 906/824/17, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, вказав, що, вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
100. Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що позивач не довів належними і достатніми доказами того факту, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток у заявленому розмірі, а також про вжиття позивачем заходів щодо одержання доходів.
101. Звідси вимоги позивача про стягнення з відповідача недоотриманого доходу (упущеної вигоди) в сумі 1 185 189,17 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
102. Суд касаційної інстанції також зазначає, що суди попередніх інстанцій послалися на вищевказані правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 906/824/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, та ці висновки не суперечать викладеному у постанові Верховного Суду 12.03.2019 у справі № 916/3211/16. Отже, доводи скаржника про неврахування судами таких правових висновків є безпідставними.
103. З огляду на викладене зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
104. Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ФГ "Васильок-2018" у касаційній скарзі не зазначено.
105. Доводи скаржника правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
106. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
107. Звідси касаційна скарга ФГ "Васильок-2018" є необґрунтованою, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.