ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 917/3/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників учасників:
позивача - не з`явився,
відповідача - Скок В. С. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Миргородський завод продуктів "Калинка"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 (судді: Склярук О. І. - головуючий, Гетьман Р. А., Россолов В. В.)
за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Приватного акціонерного товариства "Миргородський завод продуктів "Калинка"
про стягнення 4 078 204,67 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст і підстави заяв сторін
1.1. Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії (далі - АТ "Полтаваобленерго", Позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Миргородський завод продтоварів "Калінка" (далі - ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка", Відповідач) про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, в сумі 4 078 204,67 грн.
1.2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.06.2021 у справі № 917/3/21 залишено без розгляду вказану позовну заяву.
1.3. 25.06.2021 представник Відповідача звернувся до Господарського суду Полтавської області з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №917/3/21, у якій просив стягнути з Позивача на користь ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка" понесені останнім витрати на професійну правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
1.4. В обґрунтування заяви представник Відповідача посилався на те, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Додатковим рішенням Господарським судом Полтавської області від 08.07.2021 у справі № 917/3/21 задоволено вказану заяву ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка". Стягнуто з Позивача на користь Відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 50 000 грн.
2.2. Додаткове рішення обґрунтовано доведеністю підстав, з якими закон пов`язує можливість покладення на Позивача судових витрати Відповідача, понесених останнім у зв`язку з оплатою послуг на правову допомогу при розгляді справи.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 скасовано додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі № 917/3/21 та відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Миргородський завод продтоварів "Калінка" про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/3/21.
2.4. Зазначена постанова обґрунтована тим, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду Відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій Позивача.
Отже, Відповідачу слід було довести, а суду першої інстанції встановити, які саме необґрунтовані дії Позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали. Однак, за висновком апеляційного суду, матеріали справи не містять доказів необґрунтованих дій Позивача при поданні заяви про залишення позову без розгляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі ПрАТ "Миргородський завод продуктів "Калинка" просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а додаткове рішення господарського суду першої інстанції - залишити в силі.
3.2. У якості підстав для подання зазначеної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 21.12.2020 у справі №922/1001/20, від 15.09.2021 у справі № 921/661/20, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, у аналогічних правовідносинах.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Як убачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Миргородський завод продтоварів "Калінка" про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, в сумі 4 078 204,67 грн.
4.2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.01.2021 у справі №917/3/21 прийнято до розгляду позовну заяву та вирішено справу розглядати у порядку загального позовного провадження.
4.3. 17.06.2021 на адресу Господарського суду Полтавської області від Позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
4.4. 17.06.2021 у судовому засіданні представник Відповідача подав до суду заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі №917/3/21 з посиланням на частину восьму статті 129, частину першу статті 221 Господарського процесуального кодексу України.
4.5. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.06.2021 у справі №917/3/21 залишено без розгляду позовну заяву Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Приватного акціонерного товариства "Миргородський завод продтоварів "Калинка" про стягнення 4 078 204,67 грн.
При цьому у зазначеній ухвалі не вирішувалося питання про відшкодування Відповідачу витрат на правничу допомогу.
4.6. 25.06.2021 представник Відповідача звернувся до Господарського суду Полтавської області з заявою (вх. № 6964) про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/3/21, в якій просив стягнути з Позивача на користь ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка" понесені останнім витрати на професійну правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
4.7. В обґрунтування заяви представник Відповідача посилався на те, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
4.8. Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарським судом Полтавської області від 08.07.2021 у справі № 917/3/21 задоволено вказану заяву ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка". Стягнуто з Позивача на користь Відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 50 000 грн.
4.9. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 скасовано додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі № 917/3/21 та відмовлено у задоволенні зазначеної заяви ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Згідно з частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
5.3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
5.4. В силу положень частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
5.5. У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.
5.6. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
5.7. Як убачається з матеріалів справи, встановивши відповідність поданої Позивачем заяви вимогам статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції своєю ухвалою від 17.06.2021 залишив без розгляду позов АТ "Полтаваобленерго".
5.8. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
5.9. Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17.
5.10. З викладеного убачається, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.
5.11. Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
5.12. Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
5.13. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.
5.14. Однак, апеляційним судом встановлено, що заява ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка" не містить належного обґрунтування наявності вищенаведених обставин у діях Позивача.
Відповідач, стверджуючи про необґрунтованість дій АТ "Полтаваобленерго", посилався лише на те, що останнім було подано до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду.
5.15. Колегія суддів звертає увагу, що можливість подання такої заяви Позивачем до суду передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України (пункт 5 частини першої статті 226 цього Кодексу).
При цьому, як зазначалося вище, АТ "Полтаваобленерго" звернулося із заявою про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті. У свою чергу, місцевий суд встановив відповідність цієї заяви вимогам наведених положень чинного процесуального законодавства, що і стало підставою для її задоволення.
5.16. Таким чином, як правомірно зазначив суд апеляційної інстанції, твердження Відповідача про необґрунтованість дії АТ "Полтаваобленерго", що полягали у зверненні до суду із заявою про залишення позову без розгляду з метою подання нового позову з додаванням усіх необхідних документів та доказів, є безпідставними, оскільки Позивач діяв виключно в межах норм Господарського процесуального кодексу України, а частина четверта статті 226 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачає право на повторне звернення Позивача до суду у разі залишення його позову без розгляду.
5.17. З викладеного убачається, що суд апеляційної інстанції за результатами оцінки доводів сторін і дослідження матеріалів справи дійшов цілком правомірних висновків про відсутність доказів необґрунтованості дій Позивача чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами при поданні заяви про залишення позову без розгляду, що, відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка" про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
У свою чергу, місцевий суд взагалі не досліджував наявності чи відсутності вказаних обставин, лише обмежившись посиланням на те, що необґрунтованою дією Позивача є саме звернення АТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії АТ "Полтаваобленерго" із заявою про залишення позову без розгляду.
5.18. Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування норм частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 21.12.2020 у справі № 922/1001/20, від 15.09.2021 у справі № 921/661/20, колегія суддів зазначає наступне.
5.19. Залишаючи без змін чи в силі судові рішення про розподіл судових витрат у наведених справах, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе у випадку встановлення судом необґрунтованості дій позивача та за умови дотримання вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому господарськими судами відповідних інстанцій у вказаних справах на підставі дослідження відповідних доводів сторін було встановлено необґрунтованість дій позивачів при зверненні із заявами про залишення позову без розгляду, що і стало підставою для ухвалення судових рішень про розподіл судових витрат.
5.20. Отже, у справах, на які посилається скаржник, на відміну від справи, що переглядається, господарськими судами попередніх інстанцій було досліджено доводи відповідачів і заперечення позивачів, надано оцінку діям позивачів та зроблено висновок про їх необґрунтованість, що за положеннями частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України є підставою для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, у разі залишення позову без розгляду.
Натомість у цій справі місцевим судом обґрунтованість дій Позивача не оцінювалася, а господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність ознак необґрунтованих дій останнього внаслідок звернення до суду за вирішенням спору.
5.21. У свою чергу, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.22. За таких обстави висновки господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка" щодо ухвалення додаткового рішення у цій справі, враховуючи встановлені цим судом обставини, не суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду, чим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги.
5.23. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постанові від 19.04.2021 у справі №924/804/20, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки, як правомірно зазначив апеляційний суд, підставою для скасування судових рішень і передачі зазначеної справи до місцевого суду на новий розгляд стало саме те, що суди попередніх інстанцій, зосередившись на питанні завищення відповідачем розміру витрат на правничу допомогу та їх неспівмірності зі складністю справи, помилково розглянули заяву відповідача-1 у вказаній справі за правилами, встановленими для розподілу судових витрат між сторонами у разі вирішення спору по суті, та не надали при цьому оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні норм частин п`ятої, шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
5.24. Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищевказаних висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення заяви ПрАТ "Миргородський завод продтоварів "Калінка" щодо ухвалення додаткового рішення у цій справі та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції до встановлення нових обставин справи, що, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі його повноважень.