ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/7522/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,
представників учасників справи:
від позивача: Солошенко С.В. (адвокат),
від відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Піт-Лейн"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Бондарчук В.В.
від 19.07.2021
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Зубець Л.П., Алданова С.О., Мартюк А.І.
від 28.09.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Піт-Лейн"
про стягнення 1 482 020, 99 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Піт-Лейн" (далі - Відповідач/Скаржник) про стягнення 1 482 020,99 грн, у тому числі: 946 751,60 грн - основного боргу, 295 089,43 грн - пені, 67 881,19 грн - 3% річних, 140 298,77 грн - інфляційних втрат та 32 000,00 грн - штрафу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів від 21.09.2020 №ЛК-ДТ-210920 (далі - Договір) у частині нездійснення оплати за поставлений товар.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/7522/21 позов задоволено.
4. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач розрахувався за поставлений товар лише частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість. Порушення Відповідачем зобов`язання стало підставою для нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/7522/21 - без змін. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 28 000,00 грн.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Відповідач не заперечив факту поставки Позивачем нафтопродуктів за Договором на загальну суму 43 330 408, 00 грн та не заперечив розмір суми неоплаченого товару. Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшов висновку, що після підписання видаткових накладних, які є первинними обліковими документами, у Відповідача виник обов`язок із оплати вартості поставленого товару.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументів учасників справи
7. Скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 та просив передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначив:
- пункт 1: суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину 1 статті 692 ЦК України, оскільки ця норма може застосовуватися виключно у взаємозв`язку зі статтею 530 та частиною 1 статті 693 ЦК України, та при цьому не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.03.2018 у справі №903/333/17 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах;
- пункт 4: суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування та дослідження доказів щодо встановлення обставин (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України) та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України).
9. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а також просив після ухвалення рішення у справі вирішити питання щодо стягнення зі Скаржника витрат на професійну правову допомогу.
10. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив про те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.03.2018 у справі №903/333/17, не можуть враховуватися у межах цієї справи, оскільки спірні правовідносини у справах є неподібними.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
11. 21 вересня 2020 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №ЛК-ДТ-210920 (Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язаний передати в погоджені строки, а покупець - прийняти і оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у Договорі і додатках до нього.
12. У п. 1.3. Договору визначено, що номенклатура товару, його кількість і ціна встановлюються сторонами за погодженням в залежності від виду транспорту або в додатках до Договору або у підтверджених постачальником заявках покупця і вказуються в розрахункових документах та/або у відвантажувальних документах (рахунках-фактурах, видаткових накладних) на товар.
13. Згідно з п. 1.4. Договору товар за Договором поставляється партіями. Під партією сторони розуміють кількість товару, що вказана у додатку або підтвердженій постачальником заявці (в залежності від виду транспорту). Одиниця виміру кількості товару, що поставляється за Договором, визначається в додатках або у підтверджених постачальником заявках. Загальна кількість товару, що поставляється покупцю за Договором, визначається сукупною кількістю всіх партій товару. Вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у відповідних додатках на кожну окрему партію товару або у підтверджених постачальником заявках та рахунках (в залежності від виду транспорту). Загальна вартість товару, що поставляється за Договором (сума договору) визначається сумою вартостей усіх партій товару.
14. У відповідності до п. 4.1. Договору товар поставляється погодженими партіями, згідно із заявками покупця на поставку тієї чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо вона була надана письмово (факсом або електронною поштою) з підписом і печаткою уповноваженої особи з боку покупця. Якщо заявка погоджується постачальником, то на кожну окрему партію товару, що поставляється за Договором, в залежності від виду транспорту сторони укладають у письмовій формі або додатки з підписом і печаткою відповідної сторони (якщо поставка відбувається з використанням залізничного транспорту) або постачальник направляє рахунок на адресу покупця (якщо поставка відбувається з використанням автотранспорту). Оформлені належним чином додатки та підтверджені постачальником заявки є невід`ємною частиною Договору. У випадку розбіжностей між заявкою по формі додатку №1 до Договору та додатком, який був підписаний сторонами на підставі цієї заявки, сторони керуються умовами додатку, які мають пріоритетне значення над заявкою. Постачальник має право відмовити у прийнятті заявки, про що він повідомляє покупця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання заявки з поясненням причини відмови.
15. Поставка товару підтверджується видатковими документами на товар (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін. Обов`язок по складанню видаткових накладних та/чи актів приймання-передачі партії товару покладається на постачальника. Документи оформляються згідно з порядком, указаним у розділі 5 Договору (п. 4.12 Договору).
16. Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що покупець зобов`язується оплатити товар на умовах попередньої оплати повної вартості партії товару (якщо інше не передбачене сторонами в додатках до Договору), у тому числі ПДВ, яка зазначена у додатку до Договору або рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару.
17. Відповідно до п. 9.2. Договору в разі несвоєчасної оплати товару (не оплати) покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення від суми невиконаного грошового зобов`язання.
18. Згідно з п. 9.6. Договору за порушення сторонами своїх зобов`язань, передбачених Договором, винна сторона зобов`язана сплатити штраф у розмірі 500,00 гривень за кожний випадок несвоєчасного та/або неналежного виконання зобов`язань, передбачених Договором, протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги іншої сторони.
19. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставлення печаток сторін і діє по 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених Договором і додатками до нього, якщо їх виконання розпочалося чи повинно було розпочатись до закінчення дії Договору. Договір вважається пролонгований на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення дії Договору жодна зі сторін не заявить про необхідність розірвання або зміни Договору (п. 12.1. Договору).
20. На виконання умов Договору у період з 04.12.2020 по 02.03.2021 Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 43 330 408, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними.
21. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково - в сумі 42 383 656, 40 грн, у зв`язку з чим у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 946 751,60 грн, що підтверджується банківськими виписками.
22. 20 квітня 2021 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію від 16.04.2021 вих. №666 на суму 1 096 751, 60 грн, яку Відповідач не погасив.
23. Враховуючи неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором у частині своєчасної оплати за поставлений товар, Позивач звернувся до місцевого господарського суду із позовом, у якому просив стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 946 751, 60 грн, пеню в розмірі - 295 089, 43 грн, 3% річних у розмірі 67 881, 19 грн, інфляційні втрати в сумі 140 298, 77 грн, нараховані по кожній видатковій накладній окремо, та штраф у розмірі 32 000, 00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків
2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання
1. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання
1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання
1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610. Порушення зобов`язання
1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання
1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Стаття 612. Прострочення боржника
1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 627. Свобода договору
1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628. Зміст договору
1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629. Обов`язковість договору
1. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Стаття 692. Оплата товару
1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
2. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 712. Договір поставки
1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
25. Господарський кодекс України
Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов`язань
1. Господарські зобов`язання можуть виникати: із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань
1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 216. Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин
1.Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності
1.Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Стаття 230. Штрафні санкції
1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Стаття 232. Порядок застосування штрафних санкцій
3. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
6. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Стаття 265. Договір поставки
1. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
26. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів
1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
2. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
4. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Стаття 77. Допустимість доказів
1. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
2. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Стаття 86. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
27. Відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
29. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України.
30. Надаючи оцінку зазначеній Скаржником підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, Суд враховує таке.
31. Для касаційного перегляду рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, що переглядається.
32. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
33. Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
34. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (п. 31).
36. Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними (п. 39).
37. У справі, що розглядається:
- продавець (Позивач) звернувся до покупця (Відповідача) з вимогою про стягнення заборгованості з оплати за поставлений товар, а також штрафних санкцій (предмет позову);
- об`єктом спірних правовідносин є неотримана продавцем оплата за вже поставлений товар;
- Позивач поставив Відповідачу товар за Договором на підставі видаткових накладних, Відповідач прийняв товар, однак Відповідач як покупець не оплатив частину поставленого товару і проти розміру заборгованості не заперечує (зміст спірних правовідносин). Проте Відповідач зазначає, що у нього не виник обов`язок з оплати товару, оскільки Позивач не вручив йому рахунків-фактур на оплату товару;
- суди у цій справі на підставі правового регулювання норми ст. 692 ЦК України дійшли висновку про наявність у Відповідача зобов`язання оплатити отриманий товар.
38. У справі №903/333/17, на яку посилається Скаржник:
- навпаки, покупець звертається до продавця з вимогою про повернення йому здійсненої попередньої оплати за товар (предмет позову);
- об`єктом спірних правовідносин є сума попередньої плати за непоставлений товар;
- на виконання договору поставки покупець перерахував продавцю суму коштів в якості попередньої плати за товар, однак відповідач, отримавши 50% передплати вартості товару, не поставив товар у визначений строк (зміст спірних правовідносин);
- Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 зазначив, що суди у цій справі не встановили дію договору поставки, а також існування між сторонами будь-яких інших договірних відносин чи домовленостей, а відтак встановленню підлягає підстава, на якій покупцем перерахована попередня плата;
- Верховний Суд на підставі правового регулювання норм статей 538, 693 ЦК України, які передбачають умови здійснення попередньої плати та виконання зустрічного зобов`язання, зазначив, що суди не врахували вказаних норм закону і того, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару не виникло зобов`язання продавця щодо поставки товару. Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі №903/333/17 дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд.
39. Таким чином, правовідносини у справі, на яку посилається Скаржник за підставою п. 1 ч.2 ст. 287 ГПК України, та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони відрізняються предметом позову, змістом та об`єктом спірних правовідносин, а також правовим регулюванням спірних правовідносин і обставинами, що встановлені судами.
40. З огляду на викладене, Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
41. З приводу доводів касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
42. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є порушення вимог процесуального права, передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України.
43. Скаржник, вказавши п.2 ч.1 ст. 308 ГПК України, пункти 3, 4 ч.3 ст. 310 ГПК України, зазначив, що підставами для скасування судового рішення є також порушення судами норм процесуального права, зокрема, Скаржник зазначає про порушення п.4 ч.4 ст. 13 ГПК України.
44. Пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
45. Скаржник зазначив, що він подавав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, а саме рахунків на оплату товару, та доказів їх направлення Відповідачу, однак суд першої інстанції відмовив у сприянні Відповідачу у реалізації своїх процесуальних прав, чим порушив п.4 ч.4 ст. 13 ГПК України, а апеляційний суд проігнорував вказане, що призвело до порушення норм процесуального права та унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення спору.
46. Відповідно до п.4 ч.4 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України.
47. Разом з тим, Суд зазначає, що таке сприяння в реалізації учасниками справи їх прав суд здійснює виключно в межах своєї компетенції та на підставі вимог, встановлених ГПК України.
48. Так, Відповідач в суді першої інстанції реалізував своє процесуальне право на подачу клопотання про витребування доказів, зокрема оригіналів доказів, на підставі статей 42, 76-78, 91, 96, 162 ГПК України (а.с. 154). Крім того, Відповідач зазначив, що ставить під сумнів подані Позивачем докази та зазначив про необхідність їх витребування.
49. Стаття 42 ГПК України констатує наявність серед інших процесуальних прав права учасника справи на подання заяв та клопотань в суді. Частина 6 ст. 91 ГПК України передбачає витребування оригіналів доказів.
50. Питання витребування доказів врегульовано статтею 81 ГПК України, яка встановлює спеціальні вимоги до клопотання про витребування доказів.
51. Відповідно до частин 1, 2 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
52. Таким чином, Відповідач реалізував своє право на витребування доказів не на підставі вимог, встановлених ст. 81 ГПК України, та не обґрунтовував у клопотанні, зокрема, необхідність витребування рахунків-фактур саме у відповідності до встановлених вимог у спеціальному порядку, встановленому вказаною статтею.
53. Розглянувши вказане клопотання про витребування доказів, що вбачається із протоколу судового засідання від 05.07.2021, суд першої інстанції зобов`язав Позивача надати суду на огляд оригінали доказів, долучені до позову в копіях, в іншій частині клопотання суд відмовив з огляду на необґрунтованість.
54. Суд апеляційної інстанції, встановивши серед доводів апеляційної скарги доводи про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання Відповідача, дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув спір за наявності належних та допустимих доказів, зокрема, зазначив про те, що обов`язок покупця оплатити товар не залежить від факту виставлення позивачем рахунку - фактури на оплату товару.
55. Таким чином, Суд не встановив, що судами порушено норми процесуального права, зокрема норми п.4 ч.4 ст. 13 ГПК України.
56. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання Скаржника про витребування доказів у справі відхиляються Судом, оскільки висновки судів попередніх інстанцій відповідають матеріалам справи, обставинам спору та нормам процесуального законодавства.
57. Крім того, Скаржник також посилається на п.4 ч.3 ст. 310 ГПК України як на підставу для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд.
58. Відповідно до п.4 ч.3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
59. Проте Скаржник у цій частині не навів жодних доводів, не зазначив, які саме обставини суди встановили на підставі недопустимих доказів, та які саме докази Скаржник вважає недопустимими у цій справі відповідно до статті 77 ГПК України.
60. Відповідно до статті 300 ГПК України касаційний суд переглядає оскаржувані рішення виключно в межах доводів касаційної скарги. Відтак посилання Скаржника на пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України є необґрунтованим та не підтвердженим жодними доводами.
62. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК та пунктами 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК України.
63. Наведені Скаржником доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, зводяться до необхідності переоцінки доказів, тоді як переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду.
64. Крім того, відповідно до частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
65. Суд дійшов висновку, що розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій з`ясували істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного доказу окремо і в сукупності та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог статті 86 ГПК України свідчить про прийняття законних і обґрунтованих судових рішень у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України.
66. За вказаних обставин касаційна скарга в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч.2 ст. 287 ГПК України, підлягає залишенню без задоволення відповідно до приписів статті 309 ГПК України, а судові рішення - залишенню без змін.