Постанова
Іменем України
3 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 335/587/19
Провадження № 51-2770 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Костюка О.С.,
захисника (в режимі відеоконференції) Першина І.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Мелітополь Запорізької області, місця реєстрації не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Харків, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 липня 2009 року за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 14 січня 2013 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою захисника Першина І.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК Українидо призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року та визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили та зараховано на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_1 строк його попереднього увʼязнення в період з 20 листопада 2018 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили та зараховано на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення в період з 20 листопада 2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання про процесуальні витрати, речові докази у провадженні та скасовано арешт на майно.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року (з урахуванням ухвали Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року про виправлення описки у судовому рішенні) вищевказаний вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 20 листопада 2018 року, приблизно о 15 годині, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою, прибули до будинку АДРЕСА_4, та за допомогою відмички відчинили замок вхідних дверей в квартиру НОМЕР_1 , звідки таємно викрали грошові кошти та майно на загальну суму 97 597 грн., що належить потерпілому ОСОБА_4, після чого зникли з місця скоєння злочину, спричинивши останньому матеріальний збиток на вказану суму. З викраденим майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишили вказану квартиру, після чого біля будинку АДРЕСА_5 були зупинені працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Першин І.М. просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_2 як такі, що постановлені з порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, а тому кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 слід закрити. Вказує, що фактично було проведено не огляд місця події, а обшук затриманої особи, з порушенням вимог ст. 208 КПК України, та до внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 185 КК України. Вважає, що протокол огляду місця події від 20 листопада 2018 року, а також похідні від нього докази, відповідно до доктрини "плодів отруєного дерева" є недопустимими. Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, посилається на постанови Верховного Суду від 21 січня 2020 року (справа № 756/8425/17), від 13 лютого 2020 року (справа № 755/6685/17), від 4 червня 2020 року (справа № 744/499/19), від 18 листопада 2020 року (справа № 711/6059/19).
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду від прокурора надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких прокурор просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні захисник підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, судові рішення вважав обґрунтованими та вмотивованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно із вимогами ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених під час судового розгляду.
Такі висновки суд першої інстанції зробив на підставі показань свідків кримінального провадження ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_4, які є логічними та узгоджуються з іншими доказами матеріалів кримінального провадження, зокрема, фактичними даними, що містяться в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.11.2018 року; протоколі огляду місця події від 20.11.2018 року; постанові слідчого про вилучені речі під час огляду місця події; протоколі огляду від 28.11.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_4 ; висновку експерта № 3-1188 від 19.12.2018 року та висновку експерта № 3-1186 від 17.12.2018 року.
Апеляційний суд, здійснюючи перевірку доводів, серед іншого, апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника Першина І.М. щодо недопустимості доказів та, відповідно, відсутності доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, надав їм відповідну оцінку. Тобто, перевіряючи вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зазначені доводи апеляційних скарг сторони захисту, проаналізував і надав на них переконливі відповіді та вмотивував прийняте рішення.
Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновком апеляційного суду про безпідставність доводів сторони захисту щодо визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 214 КПК України у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
Як було встановлено під час судового розгляду, 20.11.2018 о 15 год. 30 хв. о/у Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, майор поліції прийняв заяву про вчинене кримінальне правопорушення за ознаками ч.3 ст.185 КК України.
Так, відповідно до показань свідків і документів, під час відпрацювання інформації про квартирну крадіжку, працівники поліції в районі п`ятої міської лікарні виявили обвинувачених, які мали при собі цифрову техніку та інше майно, походження яких вони не змогли пояснити.
Після чого була викликана слідчо-оперативна група, яка провела слідчу дію - огляд місця події по АДРЕСА_3 до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (у проміжку часу з 16 год. 45 хв. до 18 год. 30 хв.).
Проведення слідчої дії 20.11.2018 - огляд місця події, в контексті даного кримінального провадження проведений за наявністю зафіксованої інформації в процесуальній формі про вчинення злочину і очевидних даних, які вказують на причетність певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення.
Після проведення всіх невідкладних слідчих дій, відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України були внесені до ЄРДР 20.11.2018 о 18 год. 25 хв., що в свою чергу свідчить про виконання органами досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону.
На підставі встановлених обставин та обґрунтованої підозри, що саме ОСОБА_2 причетний до вчинення крадіжки, останнього було затримано в порядку ст. 208 КПК України, про що складено протокол, роз`яснено підстави затримання та права. Вказаний протокол був підписаний ОСОБА_2, понятими та захисником, і жодних зауважень, доповнень чи заперечень від цих осіб не надходило (Т.2, а.п. 132-134). Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 23 листопада 2018 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 з можливістю внесення застави.
Посилання на зазначені в касаційній скарзі захисником постанови Верховного Суду є нерелевантним, оскільки вони стосуються судової практики до відмінних від цього кримінального провадження обставин.
Таким чином, огляд місця події, під час якого встановлено обвинувачених з викраденим майном був проведений відповідно до положень ст. ст. 214, 237 КПК України, тобто докази під час такої слідчої дії отримані у порядку, установленому цим кодексом.
Судом правильно встановлені ті обставини, які вказують на вчинення засудженим ОСОБА_2 20 листопада 2018 року злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно за попередньою змовою, поєднаного з проникненням у житло, що належить потерпілому ОСОБА_4 .
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, підстав для скасування поставлених судових рішень щодо ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження у відповідності до вимог ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції не вбачає, тому касаційну скаргу захисника Першина І.М. в інтересах засудженого необхідно залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд