Постанова
Іменем України
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 0519/4518/2012
провадження № 61-19407св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І. Ткачука О. С.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс",
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року в складі судді Федоренко Т. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Зайцевої С. А., Лопатіної М. Ю., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому листі та виконавчому провадженні її правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Депт Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Депт Фінанс") звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому листі та виконавчому провадженні її правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення.
Заява мотивована тим, що 13 вересня 2012 року рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у розмірі 262 289,13 грн та судовий збір у розмірі 2 622,89 грн.
На підставі вказаного рішення 31 травня 2013 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя видані виконавчі листи № 2/0519/2161/2012.
02 вересня 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") укладено договір про відступлення прав вимоги № 2303/К/1.
07 вересня 2020 року між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "ФК "Депт Фінанс" укладений договір про відступлення прав вимоги № 2303/К/1-ФК до ОСОБА_1, ОСОБА_2 за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 з усіма додатками та додатковими угодами.
За договором відступлення ТОВ "ФК "Депт Фінанс" набуло статусу нового кредитора та стягувача.
На виконанні Жовтневого Відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - Жовтневий ВДВС Маріупольського МУЮ) перебувало виконавче провадження № 38678965 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у сумі 262 289,13 грн.
16 липня 2015 року головним державним виконавцем Криловою Л. Ю. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Жодної постанови стягувач не отримував, вважає, що виконавчі документи були втрачені ВДВС під час направлення їх, тому ТОВ "ФК "Депт Фінанс" просило суд:
- замінити стягувача ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Депт Фінанс" за виконавчими листами, виданими Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області у справі 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 та судового збору;
- замінити стягувача ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Депт Фінанс" за виконавчими провадженнями щодо виконання виконавчих листів, виданих Жовтневим районний судом міста Маріуполя Донецької області у справі 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 та судового збору;
- видати дублікати виконавчих листів по справі № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості та судового збору;
- поновити строки пред`явлення виконавчих листів по справі № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості та судового збору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду від 11 листопада 2020 року задоволено заяву ТОВ "ФК "Депт Фінанс" про заміну сторони у виконавчому листі та виконавчому провадженні її правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення.
Замінено стягувача ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Депт Фінанс" за виконавчими листами, виданими Жовтневим районний судом міста Маріуполя Донецької області у справі № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 та судового збору.
Видано дублікати виконавчих листів по справі № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 та судового збору.
Поновлено ТОВ "ФК "Депт Фінанс" пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2021 року виправлено описки в ухвалі від 11 листопада 2020 року.
Рішення мотивовано тим, що у правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору, відбулась заміна стягувача з ПАТ "Дельта Банк" на ТОВ "Діджи Фінанс", а останнє змінено на ТОВ "ФК "Депт Фінанс", судове рішення про задоволення вимог кредитора не виконане боржником, що не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, а тому суд дійшов висновку про заміну сторони у виконавчому провадженні та виконавчому листі.
Оскільки виконавчий лист, виданий на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у цивільній справі № 2/0519/2161/12, у заявника відсутній, на примусовому виконання у відділі державної виконавчої служби не перебуває, втрачений, та рішення суду до теперішнього часу залишається невиконаним, то суд дійшов висновку про можливість видачі дубліката вказаного виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року та ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що задовольняючи заяву про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та виконавчому провадженні на його правонаступника, суд першої інстанції правильно виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Також, встановивши, що строк пропущений з підстав, що не залежали від заявника, виконавчий документ втрачено, рішення суду не виконано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
26 листопада 2021 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Депт Фінанс" відмовити.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що: оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно видав дублікати виконавчих листів; суд першої інстанції здійснив розгляд заяви ТОВ "ФК "Депт Фінанс" без повідомлення учасників справи про розгляд зазначеної заяви, тобто справу розглянуто за відсутності доказів на підтвердження належного повідомлення учасників справи.
Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що оскільки виконавчий документ було повернуто ПАТ "Дельта Банк" 16 липня 2015 року, то строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив 16 липня 2018 року. Своїм правом банк не скористався, до суду із заявою про поновлення строку не звертався і тому втратив це право задовго до відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 .
Також зазначав, що ТОВ "ФК "Депт Фінанс" не надано доказів на підтвердження того, що стягувач (ПАТ "Дельта Банк") не отримував постанови про повернення виконавчого документа.
Крім того зазначав, що до розгляду справи не було залучено Жовтневий ВДВС Маріупольського МУЮ.
Доводи інших учасників справи
У січні 2022 року ТОВ "ФК "Депт Фінанс" в особі адвоката Рябошапки О. І. подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими. Зазначає, що касаційна скарга не містить підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в частині висновків про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.
Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в частині вирішення вимог про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа.
Витребувано із Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 вересня 2012 року стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у розмірі 262 289,13 грн та судовий збір у розмірі 2 622,89 грн.
На підставі зазначеного рішення Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області 31 травня 2013 року видані відповідні виконавчі листи.
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ перебувало виконавче провадження № 38678965 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у сумі 262 289,13 грн.
16 липня 2015 року головним державним виконавцем Криловою Л. Ю. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 02 вересня 2020 року № 2303/К/1, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Діджи Фінанс", ПАТ "Дельта Банк" відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників.
Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 07 вересня 2020 року № 23-3/К/1ФК, укладеним між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "ФК "Депт Фінанс", ТОВ "Діджи Фінанс" відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вирішення вимог про заміну сторони у виконавчому листі та виконавчому провадженні
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до статті 442 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02 вересня 2020 року ПАТ "Дельта Банк" за договором про відступлення прав вимоги № 2303/К/1 відступило ТОВ "Діджи Фінанс" права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників, зокрема від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06, яке відступило право вимоги ТОВ "ФК "Депт Фінанс" за договором про відступлення прав вимоги від 07 вересня 2020 року № 23-3/К/1ФК.
Колегія суддів наголошує, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.
Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.
Таким чином, встановивши, що ПАТ "Дельта Банк" відступило право вимоги ТОВ "Діджи Фінанс", а ТОВ "Діджи Фінанс" відступило права вимоги ТОВ "ФК "Депт Фінанс" за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також, врахувавши те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 вересня 2012 року, яким стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у сумі 262 289,13 грн та судовий збір у сумі 2 622,89 грн не виконане, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ "ФК "Депт Фінанс" про заміну стягувача у виконавчому провадженні та у виконавчому листі.
Оскільки ТОВ "ФК "Депт Фінанс" є правонаступником права вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, то звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи касаційної скарги про те, що заявником не було надано належних доказів відступлення прав вимоги за кредитним договором та документів, які є доказами права вимоги, спростовуються матеріалами справи.
Інших доводів на спростування висновків суду касаційна скарга не містить.