Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 127/1415/20
провадження № 61-6878св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2021 року у складі судді Дернової В. В., додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року у складі судді Дернової В. В., постанову Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Міхасішина І. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 а про відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 01 вересня 2019 року за участі джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки (моделі) "MERCEDES VITO", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, загинув син позивачів - ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 02 жовтня 2019 року № 94, причиною смерті ОСОБА_4 є: важка закрита черепно-мозкова травма з крововиливами в м`які тканини голови, під тверду мозкову оболонку, в м`які мозкові оболонки, пошкодження тканини головного мозку, перелом кісток основи черепу; важка закрита хребтово-мозкова травма, множинні переломовивихи в ділянках першого-сьомого шийних хребців зі здавленням спинного мозку, важка закрита тупа травма грудей з переломами ребер, пошкодження тканини правої легені, гемопневматораксом; закрита тупа травма живота з множинними дрібними розривами брижжі кишок, малого сальника і тканини печінки, пошкодженням селезінки; закритий перелом кісток тазу: закритий перелом лівої стегнової кістки з пошкодженням кульшового суглобу; множинні синці і садна в ділянках голови, тулуба, кінцівок.
Вищевказані травми відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя під час скоєння, знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть наступила від комбінованого травматичного шоку, порушення функцій життєво-важливих органів внаслідок важкої комбінованої політравми. В крові ОСОБА_4 не виявлено етилового спирту, інших спиртів та їх ізомерів, що свідчить про його тверезий стан.
Зазначені обставини підтверджуються також довідкою від 02 вересня 2019 року № 1012, довідкою від 06 вересня 2019 року № 1026/1, лікарським свідоцтвом про смерть від 07 вересня 2019 року № 95.
Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 03 грудня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12019020120000338 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України.
Однак, не зважаючи на постанову про закриття кримінального провадження, відповідач не звільняється від цивільної відповідальності за спричинення шкоди.
Внаслідок вказаної події позивачам завдано непоправної моральної шкоди, а також ними понесено значні матеріальні витрати на лікування, а у подальшому на поховання сина.
Позивачами були понесені витрати на лікування ОСОБА_4 у КП "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради, витрати на поховання, а також позивачам завдана моральна шкода у зв`язку зі смертю сина.
Відповідно до змінених позовних вимог позивачі просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13 211,66 грн майнової шкоди, 5 795 грн витрат на поховання ОСОБА_4 та 15 250 грн витрат на надгробний пам`ятник; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 479 969 грн моральної шкоди; стягнути з АТ "Страхова компанія "Країна" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 20 030,40 грн моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2021 року, позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 250 грн витрат на спорудження надгробного пам`ятника та 13 211,66 грн майнової шкоди.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 50 000 грн моральної шкоди.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50 000 грн моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь держави 1 284,67 грн судового збору.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7 559,75 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 059,75 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходив з наявності підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої загибеллю їх сина ОСОБА_4, суд виходив із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивачів та з урахуванням матеріального стану відповідача, який отримує пенсію за віком та з обставин, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом термінового гальмування, із зупинкою автомобіля "MERCEDES VITO" до смуги руху пішохода, що підтверджується висновком експерта від 11 листопада 2019 року № 654.
В частині стягнення витрат на правничу допомогу рішення суду мотивоване тим, що сторонами доведено надання адвокатами послуг у заявленому розмірі, а тому витрати на правову допомогу мають бути відшкодованіу процентному відношенні до задоволених вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Вінницького міського суду Вінницької області.
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наобґрунтування касаційної скарги позивачі зазначали, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2021 року оскаржується в частині відмови у стягненні моральної шкоди та підлягає скасуванню з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Вважають, що додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року підлягає скасуванню з підстав застосування судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 911/2681/19.
Постанова Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2021 року підлягає скасуванню повністю та оскаржується з таких підстав: в частині залишення рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2021 року без змін щодо питання моральної шкоди - з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; в частині залишення додаткового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року без змін - з підстав застосування судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 911/2681/19.
Зазначали, що на обґрунтування зменшення розміру стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3, суд першої інстанції посилався на документи, в яких здійснювалися записи зі слів людей, які робили огляд потерпілого ОСОБА_4, на кшталт "відчувається запах алкоголю з ротової порожнини".В такий спосіб суд першої інстанції зробив висновок про те, що потерпілий ОСОБА_4 був у стані алкогольного сп`яніння. І, відповідно, вказану обставину покладено в основу, поміж інших, на обґрунтування зменшення розміру моральної шкоди.
Проте обставину перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння суд вважав встановленою на підставі доказів, які не можуть про це свідчити. Належними та допустимими доказами, які свідчать про те, що людина знаходиться в стані алкогольного спʼяніння є медичний документ (висновок, лікаря, спеціаліста), складений на підставі дослідження крові на стан алкогольного сп`яніння або показники драгеру. Тому обставина перебування потерпілого ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння є недоведеною належними та допустимими доказами, відповідно, суд без правових підстав послався на вказану обставину, зменшуючи при цьому розмір моральної шкоди.
Також вказували, що ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вирішив питання стягнення судових витрат з позивачів без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 911/2681/19.
Згідно з постановою Верховного Суду у справі № 911/2681/19, відображена в доказах адвоката інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Цей позов стосується відшкодування шкоди, завданої смертю особи. Щодо складності ця справа аналогічна іншим справам щодо відшкодування будь-якої іншої шкоди та не потребує жодних спеціальних знань в будь-яких інших галузях, тобто не потребує проведення експертиз. У справі був допитаний лише один свідок. Тобто ця справа не була "завантажена" вивченням показань свідків сторін.
Таким чином, все вказує на те, що складність цієї справи є середньою, відповідно і оплата, яка може бути стягнена з однієї сторони на користь іншої у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повинна бути співмірною до середньої складності справи.
В цьому разі, суд першої інстанції порушив положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, статті 141 ЦПК України, адже навіть не досліджував питання щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи.
До відзиву на позовну заяву представник відповідача долучив попередній розрахунок суми судових витрат, які сторона очікує понести у зв`язку з розглядом справи від 12 червня 2020 року. Згідно з розрахунком загальна сума судових витрат, які ОСОБА_3 поніс та очікує понести, становить 10 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу та 2 000 грн - витрати, пов`язані з прибуттям до суду для участі в судових засіданнях.
Проте, відповідно до статті 138 ЦПК України іншою стороною не відшкодовуються витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників.
Отже, сума, яку очікував понести відповідач на професійну правничу допомогу, становить 10 000 грн.Однак в заяві про стягнення судових витрат відповідач просив стягнути 26 826 грн. На це суди уваги не звернули, проте така обставина є беззаперечною для відмови відповідачу у відшкодуванні судових витрат у частині такого перевищення.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначав, що позивачі посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу звернення з відповідною скаргою, вказують на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Однак вказане не відповідає дійсності, адже Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 182/2352/14-к дійшов висновку, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої особи, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, необхідно здійснити належну оцінку порушення потерпілим правил дорожнього руху.
Потерпілим ОСОБА_4 було порушено правила дорожнього руху, що знаходиться в прямому причинному звʼязку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали. Діяння учасника дорожнього руху - водія досліджені та встановлено, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода. Підтвердженням вказаного є постанова про закриття кримінального провадження від 03 грудня 2019 року.
Також відповідач зазначав, що відповідно до ксерокопії карти виїзду бригади екстреної медичної допомоги (форма № 110/о), що було долучено до відповіді КНП "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради" від 21 квітня 2020 року № 06/570, зазначено, що із ротової порожнини ОСОБА_4 присутній запах алкоголю (копія відповіді від 21 квітня 2020 року № 06/570 та ксерокопії карти виїзду бригади екстреної медичної допомоги (форма № 1 Ю/о) містяться в матеріалах справи (т. 1, а. с. 87, 88).
У висновку експерта від 02 жовтня 2019 року № 94 (судово-медична експертиза) вказано, що представлена медична картка стаціонарного хворого № 2521 Ладижинської лікарні на ім`я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій мають місце записи: "01.09.2019 року о 02-20 год. черговий реаніматолог: Хворий доставлений бригадою ШД. Стан хворого важкий ... Відчувається виражений запах алкоголю з ротової порожнини..." (копія відповідного висновку міститься в матеріалах справи (т. 1, а. с. 89-92).
Водночас стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 підтверджується і довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3019250344825653 (т. 1, а. с. 153, 170).
Дослідження крові щодо наявності етилового спирту, інших спиртів та їх ізомерів проводилося саме трупа ОСОБА_4 (експертиза розпочата 07 вересня 2019 року), а не потерпілого ОСОБА_4 станом на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто 01 вересня 2019 року, що виключає можливість на підставі судово-медичної експертизи (висновок експерта від 02 жовтня 2019 року № 94) робити висновки щодо відповідного стану померлогона момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на вказане ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, порушив п. 4.4, 4.7, 4.8 Правил дорожнього руху. Позивачами не було спростовано надані до суду докази щодо порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху у стані алкогольного сп`яніння.
Щодо стягнення судових витрат відповідач зазначав, що суд апеляційної інстанції, дослідивши подані докази понесених витрат на професійну правову допомогу, взявши до уваги заперечення позивача щодо розміру таких витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат і стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу в заявлених розмірах.
Суди попередніх інстанцій правильно застосували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св 19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19).
На підтвердження понесених судових витрат були надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордера). Зазначені витрати були документально підтверджені та доведені, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з постанови про закриття кримінального провадження від 03 грудня 2019 року (ЄРДР № 12019020120000338 від 01 вересня 2019 року) вбачається, що 01 вересня 2019 року, близько 02:00 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем "MERCEDES VITO", д.н.з. НОМЕР_1, та рухаючись зі швидкістю близько 80-90 км/год автодорогою Вінниця - Турбів - Велика Михайлівка, у напрямку від м. Гайсин до м. Ладижин, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який у цей час раптово вибіг попереду автомобіля "MERCEDES VITO" з боку зустрічної смуги руху (т. 1 а. с. 21-24).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10 вересня 2019 року (т. 1 а. с. 13).
Згідно з висновком експерта від 02 жовтня 2019 року № 94, травми такого характеру, які виявлено при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_4, утворились від контактів з твердими тупими предметами, можливо 01 вересня 2019 року під час дорожньо-транспортної пригоди та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час скоєння, знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з настанням смерті; смерть громадянина ОСОБА_4 наступила від комбінованого травматичного шоку, порушення функцій життєво важливих органів внаслідок важкої комбінованої політравми; при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_4 не виявлено патологічних змін в тканинах і органах, вад розвитку, які свідчили б про хвороби, які могли впливати на настання смерті (т. 1 а. с. 14-17).
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 09 жовтня 1990 року (т. 1 а. с. 12).
Відповідач ОСОБА_3 є власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки (моделі) "MERCEDES VITO", державний номерний знак НОМЕР_1, щодо якого 29 жовтня 2018 року між ним та АТ "Страхова компанія "Країна" укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6528906 (т. 1 а. с. 132).
Постановою слідчого СВ Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенанта поліції Ковалевської О. І. про закриття кримінального провадження від 03 грудня 2019 року кримінальне провадження № 12019020120000338 було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України (т. 1 а. с. 21 - 24).
Як вбачається з висновку експерта від 11 листопада 2019 року № 654, в ситуації, яка склалася, при технічних параметрах, вказаних в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля "MERCEDES VITO" ОСОБА_3 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування з зупинкою автомобіля "MERCEDES VITO" до смуги руху пішохода, тобто шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України; в ситуації, яка склалася, при технічних параметрах, вказаних в постанові про призначення експертизи, з технічної точки зору причиною виникнення цієї пригоди стало виникнення небезпеки для руху (поява рухомого об`єкта, що наближається до смуги руху автомобіля) на відстані меншій, ніж необхідній для зупинки автомобіля "MERCEDES VITO" (т. 1 а. с. 234-237).
Згідно з висновком експерта від 02 жовтня 2019 року № 94 при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа громадянина ОСОБА_4, 1990 року народження (№ 2626 від 30 вересня 2019 року) етилового спирту, інших спиртів та їх ізомерів не виявлено, що може свідчити про тверезий стан під час настання смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
З повідомлення КП "Ладижинська міська лікарня Ладижинської міської ради" від 24 квітня 2020 року № 476 вбачається, що у зв`язку з важким станом пацієнта, освідування на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння не проводилось; лабораторія КП "ЛМЛ" не має технічної можливості проводити дослідження крові для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння (т. 1 а. с. 229).
Як вбачається з карти виїзду бригади екстреної медичної допомоги від 01 вересня 2019 року № 155953, у розділі "попередній діагноз" зазначено - "підозра на алкогольне сп`яніння", а у розділі "місцева симптоматика та спеціальні обстеження" - "із ротової порожнини присутній запах алкоголю" (т. 1 а. с. 88).
З медичної карти стаціонарного хворого № 2521 вбачається, що у бланку "Первинний огляд хворого при поступленні черговим лікарем" зазначено, що "відчувається виражений запах алкоголю з ротової порожнини".
Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3019250344825653, у розділі "Пішоходи" зазначено, що пішохід ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння (1,5 до 2,5 проміле) (т. 1 а. с.153-154).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.