Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 658/4793/18
провадження № 61-7322св20
ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 листопада 2019 року у складі судді Подіновської Г. В.та постанову Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бугрика В.В., Базіль Л. В., Семиженка Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо оцінки майна.
Скаргу обгрунтовано тим, що на виконанні у Каховському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції України у Херсонській області (далі - ВДВС) перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") боргу у розмірі 295 979,93 грн.
У виконавчому провадженні здійснено оцінку будинку, 1/2 частка якого належить їй на праві власності. У листопаді 2018 року вона з поштової кореспонденції дізналася, що вартість 1/2 частки домоволодіння становить 241 200,00 грн. Вважає дії державного виконавця щодо оцінки вартості 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 ці Херсонської області незаконними.
Просила визнати дії державного виконавця щодо оцінки 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 незаконними; визнати недійсним та скасувати висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Компані" (далі - ТОВ "Сейв Компані") про оцінку майна від 03 жовтня 2018 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 листопада 2019 року, яка залишена без змін постановоюХерсонського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовивши в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки заявник не довела належними доказами, що дійсно при здійсненні виконавчих дій державний виконавець порушив норми законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 листопада 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, просила оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті вимог скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Суди не звернули увагу, що оцінка майна проведена на підставі договору із замовником без візуального огляду як внутрішніх, так і зовнішніх приміщень домоволодіння та базується на технічних даних, відсутності інформації та документів щодо перепланування будинку та даних ринку нерухомості типових об`єктів, що не відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Непроведення суб`єктом оцінювання огляду (обстеження) об`єкта оцінки створює підстави для визнання незаконними дій державного виконавця з проведення оцінки майна та визнання протиправною оцінку майна, оскільки це могло вплинути на визначення ринкової вартості майна.
Результати оцінки майна є заниженими і такими, що не відповідають реальному стану нерухомого майна та об`єктивним цінам, що склалися на ринку нерухомості в цей час, крім того визначена вартість 1/2 частки будинку не відповідає розміру частки всього будинку.
Суди не надали оцінки доводам скаржника, їх не спростували, проігнорували висновки Верховного Суду, на які вона посилалася.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року у задоволенні заяви про зупинення дії ухвали Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 листопада 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2020 року відмовлено.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу у розмірі 295 979,93 грн.
Під час проведення виконавчих дій державний виконавець описав та наклав арешт на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, за тією ж адресою, належних на праві власності скаржнику, що підтверджується постановою про опис та арешт майна боржника від 13 вересня 2019 року, про що було ознайомлено ОСОБА_1 у присутності понятих (а. с. 33), призначено її зберігачем цього майна та роз`яснено можливість у 10-денний термін з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність повідомити про це виконавця.
У зв`язку з відсутністю відомостей про досягнення згоди між сторонами виконавчого провадження щодо визначення вартості майна 01 жовтня 2018 року державний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ТОВ "Сейв Компані" для визначення вартості 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування житлового будинку за тією ж адресою (а. с. 35, 36).
Після надходження звіту про оцінку майна, 29 жовтня 2018 року, державний виконавець направив його на адресу скаржника та іншим сторонам виконавчого провадження для ознайомлення, згідно з поштовим повідомленням вказані документи отримані ОСОБА_1 особисто 03 листопада 2018 року (а. с. 32).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон, тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом
Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності (частини перша, друга статті 20 Закону).
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник посилався на те, що дії державного виконавця з визначення вартості спірного нерухомого майна є неправомірними, а результати оцінки цього майна - заниженими і такими, що не відповідають реальному стану нерухомого майна та об`єктивним цінам, що склалися на ринку нерухомості в цей час.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Згідно з частиною п`ятою статті 57 Закону виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено правовий висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
У справі, що переглядається, оцінка майна здійснена в процесі виконання рішення суду, то відповідно до частини першої статті 74 Закону така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку цивільного судочинства.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року № 2658-III (далі - Закон № 2658-III).
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону № 2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 та частина перша статті 11 Закону № 2658-III).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2658-III звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2658-III оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
Відповідно до статті 11 Закону № 2658-III замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Пунктом 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), передбачено ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.
Відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, відомості про особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).
Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу до оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує в будь-якому разі, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у постановах від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15-ц (провадження № 61-41382св18), від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10 (провадження №61-19310св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.
Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.
За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.
За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження.
При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.
Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.
У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.
Від встановлення конкретних обставини справи, дотримання суб`єктом оціночної діяльності при проведенні оцінки майна боржника пунктів 51, 56 Національного стандарту № 1 залежить правильність вирішення спору.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 521/357/19 (провадження № 61-21631св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 2033/2-108/11 (провадження № 61-17487св19).
Верховний Суд бере до уваги доводи касаційної скарги в цій частині, оскільки суди не звернули увагу на порушення суб`єктом оціночної діяльності при проведенні оцінки майна боржника пунктів 51, 56 Національного стандарту № 1, що призвело до порушення прав ОСОБА_1
Верховний Суд виходить з того, що у звіті від 03 жовтня 2018 року немає даних про огляд суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки - нежитлової будівлі, під час виконання звіту він обрав порівняльний метод.
У звіті оцінювач не навів відповідних пояснень про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, а також не зазначив обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону № 2658-III.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що оцінку проведено без візуального огляду внутрішніх і зовнішніх приміщень домоволодіння, оскільки замовник доступу до домоволодіння не забезпечив, оцінка базується на технічних даних, відсутності інформації та документів щодо перепланування будинку та ринкових даних ринку нерухомості типових об`єктів.
Переглянувши справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та залишив поза увагою доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення державним виконавцем вимоги закону в цій частині, враховуючи, що ознайомлення з об`єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, тоді як замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказувала на заниження суб`єктом оціночної діяльності вартості будинку і невідповідність її ринковій вартості та використання аналогів, які не є подібними до об`єкта оцінки.
Дійшовши висновку, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення державним виконавцем норм законодавства, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги та їх не спростував, зазначивши, що що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності, а встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.Суди не звернули увагу, що фотокартки, які долучені до звіту про оцінку майна від 03 жовтня 2018 року, зроблені державним виконавцем, тобто державний виконавець мав доступ до оцінюваного майна, проте судине встановили, чому він не забезпечив доступ суб`єкта оціночної діяльності до спірного майна.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що особа має право оскаржити оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій державного виконавця. Предметом скарги буде визнання недійсною оцінки нерухомого майна, яке належить особі на праві власності, проведеної суб`єктом оціночної діяльності у межах виконавчого провадження.
Згідно з матеріалами справи виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу у розмірі 295 979,93 грн відкрито 08 червня 2015 року, 10 грудня 2018 року проводилися електронні торги з продажу іпотечного майна, але у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів вони не відбулися. У процесі виконання виконавче провадження зупинялося 17 жовтня 2016 року та 08 січня 2019 року.
Отже, позивач звернулась до суду у листопаді 2018 року у межах проведення виконавчого провадження, що не позбавляє її права оскаржити оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій державного виконавця.
З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає передчасними та суперечливими висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, про те, що скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки заявник не довела належними доказами, що дійсно при здійсненні вказаних виконавчих дій державний виконавець порушив норми законодавства.
Оскільки суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги, то справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно, суд апеляційної інстанції повинен з`ясувати, чи дотримано суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання процедуру проведення звіту про оцінку майна від 03 жовтня 2018 року відповідно до Закону № 2658-III, чи було допущено порушення Національного стандарту № 1 та чи призвело це до порушення прав ОСОБА_1 .