Постанова
Іменем України
03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 711/7714/19
провадження № 61-11774св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Черкаський державний технологічний університет,
третя особа - Черкаський обласний комітет Профспілки працівників освіти і науки України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Черкаського державного технологічного університету, третя особа - Черкаський обласний комітет Профспілки працівників освіти і науки України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з наказом ректора Черкаського державного технологічного університету від 27 серпня 2019 року № 244-к позивач 31 серпня 2019 року звільнена з посади доцента кафедри вищої математики у зв`язку з закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Копію наказу про звільнення та трудову книжку ОСОБА_1 отримала 02 вересня 2019 року.
Позивач вважає звільнення незаконним, посилаючись на те, що 01 вересня 2016 року між нею та Черкаським державним технологічним університетом укладений контракт № 275, згідно з яким вона прийнята на посаду доцента кафедри вищої математики на термін з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року.
У наказі про звільнення позивача від 27 серпня 2019 року не вказано номер контракту та його дата.
У контракті від 01 вересня 2016 року № 275 зазначено, що він укладений на строк з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року, тобто відповідач не мав права звільняти її раніше закінчення терміну дії контракту.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору. Тобто дана підстава відноситься до строкових трудових договорів (окрім контракту). Підставою для припинення трудового договору за контрактом є пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України. Таким чином, відповідач діяв всупереч вимогам трудового законодавства.
У статті 431 КЗпП України визначений вичерпний перелік випадків розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Закінчення строкового трудового договору чи терміну дії контракту не відноситься до випадків і підстав для розірвання трудового договору без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
27 листопада 2014 року позивач обрана головою первинної профспілкової організації Черкаського державного технологічного університету та на цій посаді перебувала до завершення звітно-виборного періоду.
Згідно з частиною третьою статті 252 КЗпП України, частиною третьою статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).
Університет проігнорував рішення членів виборного профспілкового органу про заходи регулювання трудових відносин з роботодавцем при розгляді питання про припинення контракту із позивачем.
Відповідач не звертався до первинної профспілкової організації Черкаського державного технологічного університету з поданням щодо згоди на звільнення позивача.
Незважаючи на відмову Черкаського обласного комітету профспілки працівників освіти та науки України в наданні згоди на звільнення, позивач звільнена з займаної посади.
Позивач зазначає, що справжньою причиною її звільнення є не закінчення строку дії контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, а порушення відповідачем частини другої і частини третьої статті 252 КЗпП України та частини другої і частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", підпунктів 2, 3 пункту 8.6 колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом Черкаського державного технологічного університету на 2018-2020 роки.
Згідно з частиною другою статті 391 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Починаючи із 01 вересня 2003 року, з позивачем неодноразово укладались контракти і строкові трудові договори. Зокрема, з 01 вересня 2003 року по 30 червня 2004 року; з 03 вересня 2004 року по 30 червня 2005 року; з 01 вересня 2005 року по 30 червня 2006 року; з 01 вересня 2006 року по 30 червня 2007 року; з 03 вересня 2007 року по 30 червня 2008 року; з 12 вересня 2008 року по 31 серпня 2010 року; з 01 вересня 2010 року по 06 березня 2013 року; з 07 березня 2013 року по 08 червня 2014 року; з 09 квітня 2014 року по 31 серпня 2016 року; з 01 вересня 2016 року по теперішній час.
Таким чином, відповідно до вимог частини другої статті 391 КЗпП України вважається, що трудовий договір з нею укладений на невизначений строк і відповідач у справі не мав права звільняти її за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Незаконним звільненням позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона позбавлена можливості заробляти кошти на проживання та утримання двох неповнолітніх дітей, займатись суспільно-корисною працею, що призвело до великих моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. В результаті звільнення в її житті настали істотні вимушені зміни. Невизначеність з роботою гнітюче впливає на її психологічний стан.
На підставі викладеного позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ ректора Черкаського державного технологічного університету від 27 серпня 2019 року № 244-к; поновити на посаді доцента Черкаського державного технологічного університету; стягнути із відповідача у справі на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 01 вересня 2019 року, по день винесення рішення про поновлення на роботі; стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ ректора Черкаського державного технологічного університету від 27 серпня 2019 року № 244-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади доцента кафедри вищої математики.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри вищої математики Черкаського державного технологічного університету.
Стягнуто з Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 134 841,63 грн, з урахуванням податків та зборів.
Стягнуто з Черкаського державного технологічного університету на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, 768,40 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, та 5 000,00 грн витрат, пов`язаних із правовою допомогою, а всього - 7 768,40 грн.
Установлено, що рішення в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивача як голову первинної профспілкової організації Черкаського державного технологічного університету звільнено без згоди первинної профспілкової організації Черкаського державного технологічного університету та Черкаського обласного комітету профспілки працівників освіти і науки України, що є порушенням статті 41 КЗпП України. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення її на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, який вона просила, та моральної шкоди. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 червня 2021 року задоволено апеляційну скаргу Черкаського державного технологічного університету. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01 лютого 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Сплачений Черкаським державним технологічним університетом судовий збір у сумі 4 327,83 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Черкаського державного технологічного університету 149,99 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, посилаючись на правову позицію, закріплену в постанові Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2020 року у справі № 592/14598/18, виходив з того, що обов`язковість отримання згоди профспілки на звільнення працівників у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору, з ініціативи працівника, за згодою сторін чинне трудове законодавство України не передбачає; укладений із позивачем строковий трудовий контракт був оформлений відповідно до положень чинного трудового законодавства; підписання позивачем контракту вказує на добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і у період, що визначені у контракті. У свою чергу припинення трудових відносин між сторонами внаслідок закінчення строку контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП не можна розцінювати як звільнення позивача з ініціативи роботодавця, оскільки закінчення цього строку перебуває поза суб`єктивною волею роботодавця і не може бути наслідком його неправомірного втручання у трудові права позивача, яка погодилася на укладення контракту на такий строк, а тому, як зазначено апеляційним судом, не можна стверджувати, що закінчення цього строку не є її волею.
Оскільки позовні вимоги щодо поновлення позивача на роботі, на переконання апеляційного суду, задоволенню не підлягають, то у задоволенні інших вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу апеляційним судом також відмовлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У касаційній скарзі заявник також виявила бажання бути присутньою в суді касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", частини третьої статті 252 КЗпП України у подібних правовідносинах та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
У касаційній скарзі заявник також зазначає, що:
- відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами права на працю та можливості заробляти на життя;
- апеляційний суд помилково вказав, що закінчення дії строкового трудового договору не є розірванням трудового договору. У даному випадку трудовий договір заявника, який переукладався 10 разів, вважається таким, що укладений на невизначений строк, а тому його розірвання повинно відбуватися у відповідності з вимогами трудового законодавства;
- профспілкові органи не давали згоди на її звільнення;
- колективний трудовий договір має пріоритет над нормами КЗпП України, так як встановлює додаткові гарантії для працівника;
- відповідач у справі всупереч частині третій статті 81 ЦПК України не довів правомірність своїх дій.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду від Черкаського обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому третя особа зазначає про незаконність звільнення позивача, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в силі.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача станом на дату розгляду справи до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 29 липня 2021 року про надання строку для усунення недоліків) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 711/7714/19 із Придніпровського районного суду м. Черкаси та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2021 року матеріали справи № 711/7714/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом апеляційної інстанціїустановлено, що з трудової книжки ОСОБА_1 та витягу з наказу від 31 серпня 2016 року № 380-к вбачається, що ОСОБА_1 прийнято на посаду доцента кафедри вищої математики з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року з посадовим окладом 4 053,00 грн, з доплатами за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15 %, вчене звання доцента - 25 % та надбавкою за вислугу років в розмірі 20 % за рахунок загального фонду як таку, що була обрана за конкурсом на умовах контракту.
01 вересня 2016 року між Черкаським державним технологічним університетом та ОСОБА_1 укладений контракт № 275, відповідно до умов якого позивач приймається на посаду доцента кафедри вищої математики на термін з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року.
Умовами укладеного між сторонами контракту (пункт 5.1) встановлено, що зміни та доповнення до цього контракту вносяться тільки за згодою сторін, укладеною у письмовій формі і засвідченою обома сторонами як додаткова угода.
Відповідно до підпункту а) пункту 5.2 контракту цей контракт припиняється після закінчення дії контракту (з письмовим попередженням за два місяці до закінчення строку чинності контракту). При цьому за два місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий термін.
Наказом Черкаського державного технологічного університету від 27 серпня 2019 року № 244-к звільнено ОСОБА_1, доцента кафедри вищої математики, 31 серпня 2019 року в зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України з виплатою компенсації за 30 календарних днів не використаної додаткової соціальної відпустки за 2017, 2018, 2019 роки.