Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 462/4724/20
провадження № 61-19935св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, на рішення Залізничного районного суду м. Львова у складі судді Гедз Б. М. від 16 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 18 жовтня 2021 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача, - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року "Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_2 з малолітнім сином, ОСОБА_3" визначено спосіб участі батька у вихованні сина: кожну суботу місяця з 08 год. 30 хв. батько завозить разом з матір`ю дитину на плавання, а потім відвозить дитину разом з матір`ю до 13 год. 00 хв. за адресою місця проживання; 2 та 4 неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. Побачення мають відбуватися в присутності матері дитини, яку зобов`язано не чинити перешкод спілкуванню батька ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 . На думку позивачки, за змістом оскаржуваного розпорядження неможливо встановити, на підставі якої саме заяви ОСОБА_2 приймалось оскаржуване розпорядження органу опіки та піклування. Крім того, до поданих ОСОБА_2 заяв не додано усіх необхідних документів, які передбачені абз. 1 пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, а також не подано доказів, які б підтверджували створення нею перешкод ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні із сином.
Позивачка зазначала, що працівник служби у справах дітей для з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у виховані дитини, не провів бесіди з батьками та іншими родичами дитини, не звертався до фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності батька/матері виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею, відтак висновок складено без врахування ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, не враховано фактів вчинення домашнього насильства стосовно дитини та інших вагомих обставин.
Також ОСОБА_1 вказувала, що приймаючи оскаржуване розпорядження, відповідач не врахував висновок відділу служби у справах дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 13 листопада 2019 року про встановлення днів та годин зустрічей ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3, у зв`язку з чим було безпідставно збільшено ОСОБА_2 час побачень з сином, при цьому не враховано її думку, психодіагностичне обстеження дитини та факти вчинення ОСОБА_2 протиправних дій стосовно сина, завдання ним шкоди психічному здоров`ю дитини.
Позивачка звертала увагу на те, що комісія з питань захисту прав дитини при Залізничній районній державній адміністрації Львівської міської ради від 14 листопада 2019 року була неправомочною приймати будь-які рішення, оскільки на засіданні були присутні менше двох третин загальної кількості її складу. Крім того, ОСОБА_4 не був включений до складу комісії з питань захисту прав дитини при Залізничній районній державній адміністрації Львівської міської ради, а результати голосування із зазначенням прізвищ не були відображені в протоколі засідання комісії. Позивачка вважала, що розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року "Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_2 з малолітнім сином, ОСОБА_3" порушує права та інтереси дитини, а тому підлягає скасуванню.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року "Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_2 з малолітнім сином, ОСОБА_3".
Зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2021 року позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року "Про встановлення днів побачень ОСОБА_2 з малолітнім сином, ОСОБА_3".
Стягнуто із Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради
на користь держави судовий збір в розмірі 420, 40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим,що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки при прийнятті оскаржуваного розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року "Про встановлення днів побачень гр. ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3" було порушено процедуру його прийняття, неповно з`ясовано обставини та не досліджено надані сторонами докази, а тому це розпорядження підлягає скасуванню.
Зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3,відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 пред`явила позов до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, якою, як органом опіки та піклування, приймалося розпорядження щодо участі ОСОБА_2, батька малолітнього сина сторін, ОСОБА_3, у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, разом з тим, ОСОБА_2, для якого оспорюваним розпорядженням визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, до участі у розгляді справи, як відповідача, не залучено. Клопотань про залучення ОСОБА_2, як співвідповідача, позивачка не заявляла. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року слід відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів.
Узагальнені доводи касаційних скарг
06 грудня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року та змінити рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2021 року в частині стягнення судових витрат.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявниця вказала застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявниця вказує на необхідність відступлення від висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі
№ 757/39693/20 та застосованих судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця посилається на те, що вирішуючи спір апеляційний суд не вдався до належного з`ясування обставин справи, підстав предʼявленого позову та не врахував, що цей позов подано не з метою захисту батьківських прав позивача, а саме з метою захисту прав малолітньої особи. Наведене свідчить про те, що апеляційний суд не здійснив перевірку фактів порушення прав малолітньої особи, спору між сторонами, наявності правомірного інтересу саме малолітньої дитини та порушення її прав рішенням відповідача. Позивачка стверджує, що нею доведено, а матеріалами справи підтверджується наявність окремого спору між сторонами та наявність правомірного інтересу саме малолітньої дитини. Заявниця зазначає, що належним відповідачем у цій справі є Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування. При цьому ОСОБА_2, як батько малолітньої дитини, в інтересах якої було пред`явлено позов, у цій справі є належною третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Позивачка вказує на унікальність обставин цієї справи, протиправність рішення органу опіки й піклування, а також на те, що суд апеляційної інстанції не розглянув її апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо стягнення із відповідача на користь держави судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що вимоги касаційної скарги є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Оскаржену постанову апеляційного суду вважає законною, справедливою та обґрунтованою, а викладені у касаційній скарзі доводи такими, що не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин. Зазначає, що скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1559 від 20 листопада 2019 року лише з формальних підстав, настання яких не залежало від третьої особи, призведе до обмеження його прав, як батька дитини, брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова 16 грудня 2014 року у справі № 462/8324/14-ц.
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір`ю, що сторонами не заперечувалося.
14 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернувся до комісії з питань захисту прав дітей Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про визначення порядку побачень, а саме, із врахуванням доповнень до заяви від 18 лютого 2019 року, просив збільшити години побачень із малолітнім сином, ОСОБА_3, визначених розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 30 липня 2013 року.
20 листопада 2019 року Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_2, із врахуванням висновку відділу служби у справах дітей Залізничного районного управління служби у справах дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради, протокол № 24 від 14 листопада 2018 року, прийнято розпорядження № 1559. Цим розпорядженням, виходячи з інтересів дитини, враховуючи зайнятість батьків, вік дитини, встановлено дні побачень ОСОБА_2 з сином: кожну суботу місяця з 08 год. 30 хв. батько завозить разом з матір`ю сина на плавання, потім відвозить дитину разом з матір`ю до 13 год. 00 хв. за адресою місця проживання; 2 та 4 неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. Побачення батька з дитиною мають відбуватись у присутності матері дитини. При цьому, матері дитини - ОСОБА_1 варто не перешкоджати зустрічам та спілкуванню батька - ОСОБА_2 з малолітнім сином - ОСОБА_3 .
У відповідності до витягу з протоколу № 24 засідання комісії з питань захисту прав дітей Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 14 листопада 2019 року присутніми були: голова комісії: ОСОБА_5, заступник голови комісії - ОСОБА_7, секретар комісії - ОСОБА_8 та члени комісії: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14. Однак, ОСОБА_4 не затверджений як член цієї комісії
Згідно із довідкою № 15 від 05 лютого 2019 року, виданою Львівською державною хореографічною школою, та довідкою № 6 від 04 лютого 2019 року, виданою Народним домом мікрорайону Левандівка, на заняття дитину приводять мама - ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_6, за вказаний час батько дитини дитину на заняття не супроводжував та успіхами не цікавився.
11 лютого 2019 року посадовою особою Національної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за частиною першою статті 173 КУпАП, згідно з яким ОСОБА_2, перебуваючи на вул. Повітряній у м. Львові біля 3-ої міської поліклініки, вчинив протиправні дії щодо сина, а саме кричав, залякував, з`ясовував сімейні стосунки із ОСОБА_1 у присутності дитини. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. Постановою Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року постанову суду від 27 травня 2019 року залишено без змін.
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 22 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України.