ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 906/1140/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2021 року (головуючий - Василишин А. Р., судді: Філіпова Т. Л., Бучинська Г. Б.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 14 червня 2021 року (суддя Кудряшова Ю. В.) у справі
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех"
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою на підставі договору земельного сервітуту
(за участю представників: позивача - Бродецький М.А.; відповідача - Морозова Т.В.)
Фактичні обставини
1. За договором купівлі-продажу від 17.10.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Елтех" (далі - ТОВ "Елтех", відповідач) придбало у Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" (далі - ТДВ "Кортекс", позивач) нежитлове приміщення, паркан та внутрішньо фабричний проїзд (дорога) довжиною 130 метрів, які розташовані в м. Коростишів по вул. К.Маркса, 56.
2. За іншим договором купівлі-продажу від 08.11.2011 позивач продав відповідачу земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:016:0249 площею 0,1674 га, що розташована в м. Коростишів по вул. К. Маркса, 56 (нова назва - вул. Героїв Небесної Сотні) (далі - спірна земельна ділянка). В умовах договору зазначено, що відносно спірної земельної ділянки встановлені обмеження за договором від 08.11.2011.
3. У цей же день, 08.11.2011 між сторонами укладено договір безстрокового та безоплатного земельного сервітуту позивачу на придбаній відповідачем спірній земельній ділянці, а саме: право на проходу/проїзду, на використання земельної ділянки для проходження та обслуговування газогону позивача, площею 0,0251 га та площею 0,0030 га, згідно з планом земельного сервітуту, що є невід`ємною частиною даного договору (далі - договір сервітуту).
4. За умовами договору сервітуту: відповідачу забороняється: розпочинати будівництво будинків і споруд без письмового узгодження з позивачем; проведення земельних робіт без погодження з позивачем; влаштування звалищ (пункт 3); позивач не повинен чинити перешкоди при проведенні ремонтних робіт земельної ділянки (пункт 4); позивач зобов`язався: дотримуватися земельних правил використання відведеної земельної смуги; відшкодувати відповідачу збитки в зв`язку з погіршенням якості земель в результаті своєї господарської діяльності; не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик відведеної земельної смуги (пункт 5).
5. Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка є власністю відповідача та має зареєстроване обмеження у використанні, а саме: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; суб`єктом речового права щодо користування частиною земельної ділянки є позивач.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
6. У грудні 2018 року ТДВ "Кортекс" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Елтех" про:
- визнання протиправними дій щодо порушення умов договору земельного сервітуту;
- зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем частиною спірної земельної ділянки шляхом покладання обов`язку демонтувати металеві конструкції, які перешкоджають вільному проїзду по частині спірної земельної ділянки, відносно якої встановлено земельний сервітут від 08.11.2011, та демонтувати залізобетонний паркан довжиною 7,76 м на межі спірної земельної ділянки та земельної ділянки №1822510100:01:016:0386 в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили;
- заборону відповідачу встановлювати в подальшому будь-які обмеження у вільному користуванні позивача та суб`єктам господарювання, які мають господарські відносини з позивачем, частиною спірної земельної ділянки, відносно якої встановлено земельний сервітут від 08.11.2011.
7. Позивач посилається на те, що з квітня 2018 року на спірній земельній ділянці зі сторони суміжної земельної ділянки № 1822510100:01:016:0244, належній ТДВ "Кортекс", відповідач без погодження з позивачем та всупереч умов договору сервітуту змонтував металеві каркасні ворота, які повністю блокують проїзд через спірну земельну ділянку до земельної ділянки позивача. Водночас, на іншій частині спірної земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут відповідно до погодженої в договорі сервітуту схеми, а саме на межі з ділянкою позивача №1822510100:01:016:0386, відповідач змонтував залізобетонний паркан довжиною 7,76 м, що також унеможливлює доступ до вказаної ділянки позивача. Такі протиправні дії відповідача грубо порушують права позивача, захищені сервітутом, у тому числі унеможливлюють його господарську діяльність.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 червня 2021 року позов задоволений частково: визнано протиправними дії відповідача щодо порушення умов договору сервітуту; зобов`язано відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем частиною спірної земельної ділянки шляхом покладення обов`язку демонтувати металеві ворота, які перешкоджають вільному проїзду по частині спірної земельної ділянки, відносно якої встановлено земельний сервітут, в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили. В іншій частині позову відмовлено.
9. Суд першої інстанції, керуючись у тому числі висновком проведеної у справі судової експертизи, встановив, що металеві ворота, які розмішені на межі спірної земельної ділянки та земель загального користування, є перешкодою у проході та проїзді вантажним транспортом по частині спірної земельної ділянки до належних позивачу земельних ділянок з кадастровими номерами 1822510100:01:016:0244 та 1822510100:01:016:0399 (попередній №1822510100:01:016:0386). Отже, встановлення відповідачем таких воріт без надання власнику суміжних земельних ділянок можливості їх безперешкодного розблокування є порушенням умов договору сервітуту.
10. Щодо вимоги про демонтаж залізобетонного паркану, то позивач не довів, що через відповідну частину спірної земельної ділянки існував проїзд довжиною 7,76 метрів до ділянки №1822510100:01:016:0386. Одночасно суд установив, що по вул. Героїв Небесної Сотні, 56 розташований розподільний газопровід середнього тиску від якого здійснюється розподіл природного газу споживачам на вулиці та провулку Героїв Небесної Сотні.
11. Вимога щодо заборони відповідачу встановлювати в подальшому будь-які обмеження у вільному користуванні позивачем та іншим особам частиною спірної земельної ділянки також не підлягає задоволенню, оскільки відповідний обов`язок відповідача з належного виконання зобов`язань за договором сервітуту прямо встановлений статтею 526 ЦК України.
Узагальнений зміст та обґрунтування постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання демонтажу бетонної огорожі, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. Викладено резолютивну частину судового рішення в новій редакції: визнано протиправними дії відповідача щодо порушення умов договору земельного сервітуту від 08.11.2011; зобов`язано відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем частиною спірної земельної ділянки шляхом покладення обов`язку демонтувати металеві ворота, які перешкоджають вільному проїзду по частині спірної земельної ділянки, відносно якої встановлено земельний сервітут від 08.11.2011 та демонтувати залізобетонний паркан довжиною 7,76 м на межі спірної земельної ділянки та ділянки №1822510100:01:016:0386 (новий номер 1822510100:01:016:0399) в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.
13. Апеляційний суд констатував, що зважаючи на конфігурацію та розташування земельних ділянок позивача по відношенню до спірної земельної ділянки відповідача та до головної дороги, задоволення потреби землекористувача - позивача у доступі до власних земельних ділянок у будь-який інший спосіб, аніж як встановлення земельного сервітуту, є неможливим та погодився з висновками суду першої інстанції щодо обставин та підстав задоволення позовних вимог (пункт 9 Постанови).
14. У той же час апеляційний суд встановив, що бетонна огорожа загальною довжиною 37,43 метра розміщена на межі земельної ділянки позивача №1822510100:01:016:0399 та спірної земельної ділянки відповідача, у тому числі й на частині земельної ділянки, що охоплює договір сервітуту, що свідчить про існування перешкод у вільному доступі позивача до його земельної ділянки із використанням сервітуту, що є порушенням відповідачем умов договору.
15. Дослідивши площі земельних ділянок позивача, котрі межують із спірною земельною ділянкою, врахувавши погоджений у договорі сервітуту план обмежень спірної земельної ділянки та висновки судової експертизи, апеляційний суд визнав доведеною ту обставину, що довжина залізобетонного паркану, який встановлений на межі земельної ділянки №1822510100:01:016:0249 та №1822510100:01:016:0399 та який накладається і створює перешкоди у вільному доступі позивачу до земельних ділянок, становить 7, 76 метрів.
16. Разом з тим апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо підстав відмови в позові в частині вимог про заборону відповідачу вчиняти дії у майбутньому (пункт 11 Постанови).
Касаційні скарги
17. Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, з касаційною скаргою звернувся позивач, в якій просить її скасувати в частині відмови в позові з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
18. Також не погоджуючись із рішеннями судів обох інстанцій, з касаційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги позивача
19. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 3, 13, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі 338/180/17, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 07.03.2018 у справі № 910/15883/14, від 25.06.2019 у справі №911/2701/17, не зважив на істотні аргументи позивача, який за допомогою судового рішення намагається зупинити вчинення відповідачем недобросовісних протиправних дій, а задоволення позовної вимоги про заборону відповідачу встановлювати у подальшому будь-які обмеження у користуванні позивачем земельною ділянкою буде відповідати завданню господарського судочинства щодо справедливого вирішення спорів та забезпечить поновлення прав позивача.
Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача
20. Апеляційний суд неправильно застосував статті 203, 215 ЦК України, статті 73, 110, 111, 125, 126 Земельного кодексу України, статтю 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт", підпункт 3 пункту 3 розділу 4 глави III Кодексу газорозподільних систем, без урахування висновків про застосування цих норм права у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі № 3-28гс11, постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 906/432/19, від 15.10.2019 у справі №923/157/19, від 16.05.2018 у справі №175/5004/16-ц, від 28.10.2019 у справі №345/4273/16-ц, постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2012 у справі №39/5005/17740/2011, а також не дотримався висновку Верховного Суду про застосування статті 236 ГПК України у справі №910/1546/19. Зокрема, суди проігнорували доводи відповідача про нікчемність договору земельного сервітуту, оскільки станом на момент його укладення відповідач ще не здійснив державну реєстрацію речового права на землю; не врахували, що встановлені сервітутом обмеження частково стосуються охоронної зони газопроводу середнього тиску.
21. Судові рішення прийняті про права та інтереси осіб, не залучених до участі у справі, а саме: ПрАТ "Коростишівгаз", у користуванні якого перебуває розташований на спірній ділянці розподільний газопровід, а також ФОП Іщенко П.Є. - власника суміжної земельної ділянки, з якою межує частина належної до демонтажу бетонної огорожі.
Позиція учасників справи у відзивах на касаційні скарги
22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача стверджує про нікчемність договору сервітуту, оскільки на момент його укладення власником земельної ділянки був позивач, а не відповідач.
23. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача вказує про безпідставність доводів скаржника про нікчемність договору сервітуту та вирішення спору щодо недійсності цього правочину у межах справи №906/241/21, де ТОВ "Елтех" у позові відмовлено. Наведені у скарзі висновки Верховного Суду є нерелевантними, оскільки стосуються правовідносин, що не є подібними до тих, що є предметом судового розгляду у даній справі.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій
24. Щодо доводів касаційних скарг позивача та відповідача з підстави касаційного оскарження, яка визначена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (пункти 19, 20 Постанови), Верховний Суд зазначає таке.
25. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
26. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
27. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
28. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
29. Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
30. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
32. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:
- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);
- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
33. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
34. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
35. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
36. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
37. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду України, Верховного Суду у справах, на які посилалися скаржники у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
38. Так, за змістом доводів касаційної скарги позивач викладає обставини справи, зміст постанови суду апеляційної інстанції та посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 3, 13, 526 ЦК України.
39. Водночас зацитовані позивачем в обґрунтування доводів касаційної скарги фрагменти тексту постанов Верховного Суду у справах №338/180/17, №910/660/19 (в обох справах вирішувався спір про стягнення безпідставно отриманих коштів), №390/34/17 (спір про повернення земельної ділянки з оренди) стосуються розкриття змісту доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).
40. Верховний Суд констатує, що правовідносини у всіх наведених вище справах очевидно не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, сферу правового регулювання. Більше того, посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду із загальних питань правозастосування у будь-якому випадку не може свідчити про подібність правовідносин, та як наслідок обов`язок суду враховувати висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах.
41. У справі №911/2701/17 розглядався позов громадської організації до банку про встановлення земельного сервітуту, а зацитований позивачем в касаційній скарзі фрагмент з тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 не містить висновку про застосування норм права, а стосується роз`яснення суду касаційної інстанції особливостей суб`єктного складу сервітуту, який належить юридичній особі.
42. У справі № 910/15883/14 розглядався спір про стягнення збитків, а постановою Верховного Суду від 07.03.2018 скасовані рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду, що не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі, який може враховуватись при розгляді інших справ у подібних правовідносинах.
43. Щодо касаційної скарги відповідача, то доводи останнього, які охоплюються підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зводяться до трьох аргументів: (1) договір сервітуту є нікчемним, оскільки на момент його укладення відповідач ще не зареєстрував своє право власності, а отже не був власником спірної земельної ділянки; (2) висновки суду про демонтаж залізобетонного паркану помилкові, зроблені без урахування обставини перебування відповідної частини ділянки в межах охоронної зони газорозподільного газопроводу, який не належить позивачу; (3) встановлені у справі обставини ґрунтуються виключно на доводах позивача та не враховують аргументи відповідача.
44. Першого аргументу відповідача стосуються посилання на постанови суду касаційної інстанції у справах № 3-28гс11, № 906/432/19, №923/157/19, другого аргументу - постанови у справах №175/5004/16-ц, №345/4273/16-ц, третього аргументу - постанову у справі №910/1546/19.
45. Так, у справі № 3-28гс11 розглядався спір про визнання дійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно з підстав ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договорів, а суд касаційної інстанції виснував про момент вчинення правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
46. У справі № 906/432/19 вирішувався спір, зокрема про визнання недійсним договору земельного сервітуту. Постановою Верховного Суду від 03.06.2020 скасовані рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду, що не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі, який може враховуватись при розгляді інших справ у подібних правовідносинах.
47. У справі № 923/157/19 також розглядався спір про визнання недійсним договору земельного сервітуту з підстав його встановлення для розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці водного фонду, розташованої у межах прибережної захисної смуги та підписання договору сервітуту неуповноваженою особою.
48. У справі № 175/5004/16-ц розглядався позов фізичної особи - власниці земельної ділянки до сільської ради та ПАТ "Дніпрогаз" про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування газопроводу середнього тиску за межі земельної ділянки позивача.
49. У справі №345/4273/16-ц розглядався позов газопостачальної організації до фізичної особи про усунення порушення нормативних відстаней в охоронній зоні газопроводу середнього тиску з тих підстав, що відповідач побудував гараж в охоронній зоні газопроводу середнього тиску.
50. Натомість у даній справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка є власністю відповідача та має зареєстроване у встановленому порядку обмеження у використанні земельної ділянки, а саме: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; суб`єктом речового права щодо користування частиною земельної ділянки позивач на підставі договору сервітуту від 08.11.2011. Також суд достеменно встановив, у тому числі шляхом дослідження висновків судової експертизи, обставину порушення відповідачем умов договору сервітуту шляхом вчинення протиправних дій зі встановлення заблокованих металевих воріт та залізобетонного паркану, які унеможливлюють доступ до земельних ділянок позивача, як це передбачено договором сервітуту та погодженою сторонами схемою до цього договору.
51. Верховний Суд констатує, що в частині третього аргументу касаційної скарги відповідач лише формально посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, а за своєю суттю доводи скаржника не стосуються порушення судом статті 236 ГПК України, а зводяться до вимог про встановлення інших обставин справи та переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені у статті 300 ГПК України.
52. Водночас, Верховний Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2012 у справі №39/5005/17740/2011, яке не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
53. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача та відповідача про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційних скаргах постановах Верховного Суду, Верховного Суду України не знайшли свого підтвердження.
54. Згідно з приписами пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
55. За викладеного, посилання скаржників на постанови Верховного Суду України, Верховного Суду в підтвердження наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, що визначена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не приймаються, а касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та касаційною скаргою відповідача у цій частині підлягає закриттю відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
56. Крім того, відповідач як підставу касаційного оскарження також визначив пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, стверджуючи, що судом прийнято рішення про права та інтереси ПрАТ "Коростишівгаз", у користуванні якого перебуває розташований на спірній земельній ділянці розподільний газопровід, та ФОП Іщенко П.Є. - власника суміжної земельної ділянки, з якою за твердженням скаржника межує належний до демонтажу залізобетонний паркан. Проте вказаних осіб не залучено до участі у справі.
57. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
58. Відповідно до частини 2 статті 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
59. У межах даної справи вирішувалось питання щодо дотримання відповідачем умов укладеного з позивачем договору сервітуту та встановлено обставини створення відповідачем на спірній земельній ділянці перешкод у доступі до земельних ділянок позивача всупереч умов договору сервітуту. Установлені у справі обставини не свідчать про прийняття судом рішення про права та інтереси згаданих відповідачем осіб. Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що в мотивувальній частині зазначеного судового рішення наявні висновки суду про певні права та обов`язки ПрАТ "Коростишівгаз" чи ФОП Іщенко П.Є. або у резолютивній частині постанови суд прямо зазначив про права та обов`язки цих осіб.
60. При цьому слід зауважити, що звернення до суду з вимогами в інтересах третіх осіб чинним законодавством не передбачено.
61. Зважаючи на викладене наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій.