ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/20883/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - не з`явились,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (головуючий суддя - Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 (суддя Селівон А.М.) в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі №910/20883/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Омега-Київ"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 1137642,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи
1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Омега-Київ" (далі - ТОВ "НВП Омега-Київ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення з 1137642,00 грн боргу, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 35000, 00 грн.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору поставки від 26.06.2020 №53-129-01-20-02133 в частині своєчасної оплати поставленої продукції.
1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що невиконання відповідачем умов договору поставки зумовлено обставинами, які не залежать від нього, та виникли через несплату ДП "Гарантований покупець" відповідачу заборгованості за відпущену електроенергію, а також тим, що збитковість підприємства відповідача унеможливлює здійснення розрахунків з його контрагентами.
1.4.Крім цього відповідач наголошує, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн є занадто завищеними та просить або відмовити у їх стягненні, або зменшити до розумного розміру.
1.5.Господарський суд міста Києва рішенням від 01.07.2021 у справі №910/20883/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 100000,00 грн закрив; позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "НВП Омега-Київ" 1037642,00 грн боргу, 17064,63 грн витрат по сплаті судового збору та 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
1.6.Судові рішення в частині стягнення боргу мотивовані встановленням обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині здійснення розрахунків з позивачем за отриманий згідно договору поставки від 20.06.2020 №53-129-01-20-02133 товар.
1.7.Частково задовольняючи вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо стягнення з нього повної вартості правничої допомоги, проаналізувавши перелік наданої правничої допомоги та її вартість по кожному етапу, дійшов висновку про те, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, та як наслідок зменшив заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу до суми в розмірі 6500,00 грн.
1.8.Стосовно доводів відповідача про необхідність повної відмови у стягненні витрат на правничу допомогу апеляційний суд зазначив, що повною відмовою у їх стягненні нівелюється одна з основних засад (принципів) господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, передбачена пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
1.9.Крім того зазначив, що саме неправомірна бездіяльність відповідача (несплата відповідачем вартості отриманого від позивача товару, порушення відповідачем виконання грошових зобов`язань, взятих на себе відповідно до договору поставки, укладеного з позивачем) призвели до ініціювання позивачем даного спору, супроводження якого потребувало залучення відповідного фахівця - адвоката та призвело до певних витрат позивача для оплати праці такого фахівця.
2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
2.1.ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/20883/20 в частині стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" витрат на правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
2.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, також судами не було належним чином досліджено обставини справи, які мали суттєве значення (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
2.3.За твердженнями скаржника, покладені на нього витрати на правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн є завищеними, не відповідають складності справи, реальним, дійсним та необхідним роботам (послугам), виконаним представником позивача, а також реальному та розумному часу, витраченому адвокатом на виконання цих робіт, тобто в розумінні частини четвертої статті 126 ГПК України є неспівмірними.
2.4.На переконання скаржника, заявлена позивачем до стягнення сума є беззаперечно завищеною, адже укладений між відповідачем і позивачем договір є доволі простим, стандартним договором поставки, написаним на десяти сторінках; поставка товарів була оформлена лише однією стандартною видатковою накладною і одним актом приймання-передачі; йдеться про типові прості операції поставки продукції, без суперечностей, відмов, без експертиз тощо; спірні правовідносини у цій справі полягають у затримці оплати суми основного боргу за договором; справа не є складною, не вимагає дослідження великої кількості складних документів, складних обчислень, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними; ведення справи не передбачає значного обсягу юридичної та технічної роботи щодо її підготовки до розгляду; реальні та необхідні витрати адвоката на професійну правничу допомогу у цій справі не потребують ні значного часу, ні значних зусиль, ні спеціальних знань, а тому, якщо такі витрати і здійснені, то в них не було необхідності.
2.5.Крім цього, скаржник вважає, що виходячи зі змісту претензії вже на стадії її підготовки і направлення була пророблена більша частина роботи щодо узгодження правової позиції про підстави та обґрунтованість стягнення заборгованості, щодо формування доказової бази тощо.
3.Позиція Верховного Суду
3.1.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваними судовими рішеннями в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.
3.2.Отже, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в задоволеному судом до стягнення розмірі. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.
3.3.Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
3.4.Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
3.5.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
3.6.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
3.7.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
3.8.Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
3.9.Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3.10.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
3.11.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
3.12.За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
3.13.Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п.79 і 112).
3.14.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
3.15.Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
3.16.Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
3.17.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
3.18.Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
3.19.Верховний Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
3.20.Разом з тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
3.21.Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
3.22.Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
3.23.Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.
3.24.При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
3.25.Як зазначалось, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятою, шостою статті 126 ГПК України).
3.26.Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
3.27.У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
3.28.До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
3.29.Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1)має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
3.30.При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
3.31.Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
3.32.Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
3.33.Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 01.10.2020 №201001, укладений між позивачем та адвокаткою Григор`євою К.Є., додаток №5 до договору - Опис, завдання та позиції, деталізація та узгодження вартості послуг від 01.10.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія від 19.06.2018 ПТ №2189 на ім`я адвокатки Григор`євої К.Є., ордер на надання правничої (правової) допомоги від 24.12.2020 на ім`я адвокатки Григор`євої К.Є., платіжне доручення від 30.12.2020 № 393 про сплату позивачем на користь адвокатки Григор`євої К.Є. 35000,00 грн згідно договору про надання правової допомоги від 01.10.2020 №201001.
3.34.Згідно з додатком №5 до договору розмір гонорару адвоката визначається сторонами у фіксованому розмірі та становить 35000 грн. Спосіб оплати - безготівковий перерахунок коштів. Передплата 50% до 31.12.2020, остаточний розрахунок - протягом 5 календарних днів із дня виставлення рахунку. Строк надання послуг - до 25.12.2020.
3.35.Вказана вартість правничої допомоги складається з наступних послуг:
- ознайомлення із укладеним договором, виявлення неузгодженостей, ризикових умов для клієнта, перевірка наявності первинних бухгалтерських документів, їх змісту та аудит належності та повноти оформлення пакету первинних документів за результатами господарських операцій у межах укладеного договору поставки від 26.06.2020 №53-129-01-20-02133. Вартість послуги складає 3200,00 грн.;
- складання претензії щодо невиконання контрагентом договірних зобов`язань, підрахунок штрафних санкцій. Вартість складає 8300,00 грн.;
- узгодження правової позиції щодо підстав та обґрунтованості стягнення заборгованості за договором поставки №53-129-01-20-02133, надання детальних роз`яснень клієнту щодо порядку звернення до суду, процедури подання позову та його розгляду, сплати судового збору. Вартість послуг 14000,00 грн.;
- підготовка тексту позовної заяви, формування доказової бази, додатків до позовної заяви та подання позовної заяви до суду. Вартість 6500,00 грн.;
- відслідковування призначення до розгляду та, у разі необхідності, виправлення недоліків, надання відповіді на відзив. Вартість послуг - 3000,00 грн.
3.36.Оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд першої інстанції встановив, що до складу витрат позивача на професійну правничу допомогу включено послугу з ознайомлення із спірним договором поставки та його аналіз, узгодження правової позиції за укладеним договором, надання відповідних роз`яснень, а також складення претензії та підрахунок штрафних санкцій, в той час як фактично ознайомлення та оцінка спірного договору, визначення відповідної правової позиції та роз`яснення щодо порядку звернення до суду здійснюється на етапі підготовки адвокатом позовної заяви до суду, що визначено стороною позивача як окремий вид послуги адвоката у розмірі 6500,00 грн.
3.37.Відтак, проаналізувавши перелік наданої правничої допомоги та її вартість по кожному етапу, з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо стягнення з нього повної вартості правничої допомоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, і як наслідок зменшив заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу до 6500,00 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірні з виконаною адвокатом правничою послугою.
3.38.Тобто, наведені скаржником критерії для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу були враховані судами попередніх інстанції при оцінці наданої позивачу правничої допомоги у даній справі.
3.39.Стосовно доводів відповідача про необхідність повної відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, про що скаржник також просить в касаційній скарзі, апеляційний суд вірно зазначив, що повною відмовою у їх стягненні нівелюється одна з основних засад (принципів) господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, передбачена пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України
3.40.Крім того, судом апеляційної інстанції вірно враховано, що саме неправомірна бездіяльність відповідача (несплата відповідачем вартості отриманого від позивача товару, порушення відповідачем виконання грошових зобов`язань, взятих на себе відповідно до договору поставки, укладеного з позивачем) призвели до ініціювання позивачем даного спору, супроводження якого потребувало залучення відповідного фахівця - адвоката та призвело до певних витрат позивача для оплати праці такого фахівця.