ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 808/2408/17
касаційне провадження № К/9901/55790/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10"
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (головуючий суддя - Прасов О.О.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шальєва В.А.; судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі № 808/2408/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10"
до Енергодарської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним рішення про нарахування пені,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Електропівденмонтаж-10" (далі - ПрАТ "Електропівденмонтаж-10"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Енергодарської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Енергодарська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправним рішення про нарахування пені в сумі 199367,32 грн за наслідком узгодження податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2015 року № 0000432200 згідно з рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за період з 01 липня 2015 року по 07 липня 2017 року.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 12 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ПрАТ "Електропівденмонтаж-10" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що грошове зобов`язання в розмірі 443316,00 грн збільшено платнику згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22 грудня 2015 року № 0000432200, у зв`язку з чим пеня повинна нараховуватися з 02 січня 2016 року, а не з 01 липня 2015 року, як помилково вважає відповідач, позицію якого підтримано судами попередніх інстанцій. Також платник звернув увагу на неврахування судовими інстанціями при вирішенні спору приписів статті 130 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
Верховний Суд ухвалою від 01 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Електропівденмонтаж-10".
11 вересня 2018 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
22 лютого 2021 року Енергодарською ОДПІ заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Енергодарської ОДПІ на Головне управління ДПС у Запорізькій області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом за наслідками проведення документальної позапланової перевірки ПрАТ "Електропівденмонтаж-10", оформленої актом від 11 грудня 2015 року № 113-22/00121844, прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2015 року № 0000432200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 295544,00 грн за основним платежем та 147772,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказаний акт індивідуальної дії оскаржено платником у судовому порядку.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 808/832/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Таким чином, грошове зобов`язання, збільшене згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, набуло статусу узгодженого 29 червня 2017 року.
Суму податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 22 грудня 2015 року № 0000432200 у загальному розмірі 443316,00 грн позивачем сплачено платіжними дорученнями від 07 липня 2017 року № 704 на суму 220000,00 грн, від 07 липня 2017 року № 705 на суму 32316,00 грн, від 07 липня 2017 року № 706 на суму 191000,00 грн.
Енергодарською ОДПІ при опрацюванні судових рішень, що набрали законної сили та якими встановлена правомірність податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2015 року № 0000432200, в автоматичному режимі внесено в інформаційну систему "Податковий блок" відомості щодо зазначених рішень, а також здійснено в інтегрованій картці з податку на додану вартість платника нарахування пені в розмірі 199367,32 грн.
Згідно із розрахунком розмір заниження складає 443316,00 грн, яке виникло в травні 2015 року, граничний строк сплати - 30 червня 2015 року.
Вирішуючи спір, суди виходили з того, що звітним податковим періодом, в якому відбулося заниження податкового зобов`язання, є травень 2015 року, відтак граничним терміном сплати податкового зобов`язання було 30 червня 2015 року, адже податкова декларація з податку на додану вартість подана платником 18 червня 2015 року.
На переконання Верховного Суду, наведений висновок є цілком об`єктивним з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Пунктом 129.1 статті 129 ПК України (в редакції, чинній до 01 січня 2017 року) встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Тобто наведена редакція ПК України передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник увесь період, коли не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які повинен був сплатити до бюджету.
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", який набрав чинності 01 січня 2017 року, пункт 129.1 викладено в такій редакції:
"Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)".
Таким чином, законодавцем змінено правове регулювання цього питання і передбачено, що пеня розпочинає нараховуватися з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
У справі, яка розглядається, у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів у грудні 2015 року, адже наявність цих обставин є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені.
При цьому суди попередніх інстанцій перевірили розрахунок пені, зроблений відповідачем, та встановили, що він є правильним та відповідає нормам ПК України.
Щодо посилання позивача на неврахування судами приписів статті 130 ПК України, відповідно до якої у разі якщо керівник контролюючого органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені статтею 56 цього Кодексу, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів адміністративного оскарження, то у спірній ситуації з`ясовано, що при адміністративному оскарженні ПрАТ "Електропівденмонтаж-10" податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2015 року № 0000432200 керівником контролюючого органу не приймалося рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені статтею 56 ПК України, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для зупинення нарахування пені.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПрАТ "Електропівденмонтаж-10" без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -